Табаник forever, або Чому злочинцю досі не пред’явили звинувачень?

Поки СБУ та Генеральна прокуратура України вишукують аргументи на користь звинувачення Табачника в підривній, в угоду Кремлю, антиукраїнській діяльності, екс-міністр освіти України продовжує насміхатися з недолугої української системи правосуддя та реалізовувати свої далекоглядні плани.

Днями, не зважаючи на наявність потужного та безапеляційного портфелю звинувачень проти Табачника, як ворога України та одіозного злочинця і шахрая, він все ще залишається на свободі та ще й візитує до України.

Офіційною версією приїзду українофоба до ворожого стану, за словами радника голови МВС Антона Геращенка, було його прагнення дати свідчення по ряду кримінальних проваджень стосовно режиму януковича.

Власне, сам Табачник прокоментував свою несподівану подорож до України - бажанням побувати на похороні колеги по цеху Михайла Чечетова.

Але насправді великий махінатор прибув на «батьківщину» з метою влагодження своїх майнових питань та намацування шляхів для продовження своєї бурхливої діяльності.

Сприйняття Табачника в очах суспільства України – як злочинця, що має сидіти у в’язниці, та з боку державних органів – як звичайного бізнесмена, дві – абсолютно полярні позиції. І що цікаво: не встиг він перетнути український кордон, як відповідні спеціальні комісії столичної влади виставили на розгляд проект рішення Київради «Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю «ГРААЛЬ» договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельного комплексу «Столичний» на вул. Хрещатик, 5 (літ «В») у Печерському районі м. Києва та внесення змін до нього. Йдеться про збільшення обсягів земельної ділянки, відведеної родині Табачників для зведення 151-метрового хмарочосу в історичній зоні Києва, розташованій поряд із готелем «Дніпро». Сьогодні в оренді ТОВ «ГРААЛЬ» перебуває 40 кв. м. землі.

Подання, між іншим, зробив заступник голови КМДА Павло Рябикін.

Прямий зв’язок ТОВ «ГРААЛЬ» з братами Дмитром та Михайлом Табачниками нині нікому доводити не треба. Так само, не потрібно аргументувати імовірність попередньої, фінансово-обґрунтованої домовленості злочинця з керівниками столичної влади, яка намагається лобіювати комерційні інтереси ворога української культури.

Крім того, енергійний Табачник не обмежується виключно комерцією та продовжує працювати ще й в ідеологічному форматі. Адже, не зважаючи на начебто посилення цензури, з боку влади та, безпосередньо, Міністерства Стеця, «нетліючі» твори зрадника Табачника продовжують поширюватись Україною.

При цьому розповсюдження українофобської літератури відбувається в підконтрольній столичному муніципалітету книгарні. Так, нещодавно, активісти виявили на полицях, донедавна книгарні письменників, книжки Табачника, видані в серії «Проект Україна» харківського видавництва «Фоліо».

У автора матеріалу виникає питання: чому досі, не зважаючи на загострення політичної ситуації та військового конфлікту на сході України та витрату шалених коштів на реалізацію проекту «лояльність до діючої влади», питання поширення антиукраїнської пропаганди залишається відкритим? Чому, на очах столичної влади, в муніципальній книгарні, розташованій в центрі Києва, досі продаються ворожі книжки?

Крім того, автора бентежить інертність влади та прокуратури, які стимулюють активність одного з найодіозніших злочинців – Дмитра Табачника.

Сергій ПУПОК, «Конфлікти і закони»