Батальйон «АЙДАР» просить допомоги

Нашим афганцям на 29-му критично не вистачає питної води, тактичного обладнання, палива, дизельних генераторів. Останні давно вийшли з ладу, і світло практично є лише днем – від сонця. А це менше 1 км до позицій російських бойовиків, які щодня гатять по наших мінометами, «градами» і плювали вони на «мінскіє договорняки».

Ще більш жахлива ситуація із коштами на поховання. Труна, хрест, вінки, одяг, рефрижератор і паливо на нього, щоб повернути тіла наших Героїв в їх рідні землі, за свободу, незалежність та мир на яких вони віддали найдорожче – своє життя.

І це все за власний кошт, власні кошти бійців, «Баті» та інших командирів, волонтерів, церкви УПЦ КП та просто небайдужих наших громадян-патріотів. За що їм безмежна подяка та низький уклін!

Але постає просте риторичне питання – держава, уряд та МО, якому підпорядкований батальйон вже більше року – ДЕ?!?! Де вони, їх забезпечення? Мільйони-мільярди виділених коштів з бюджету – ДЕ?! А щомісячний «військовий» податок із наших громадян, які й так допомагають щодня, віддаючи останнє – ДЕ? Чи підпорядкованість в нашій державі означає лише формальний папірець і популізм для телеекранів? Я в шоці. Не вже за труну і хрест потрібно кожний раз дзвонити в МО, щоб почути переадресацію на місцевий воєнкомат, а там знову на МО... і як наслідок знову за власні кошти… Ну що це таке?!! Шановні вищі військові керманичі (головнокомандувач, генштаб, уряд), якщо у вас залишилось щось святе, вирішить хоча б це питання. Вже не кажу про тактичне і повсякденне забезпечення на передку.

А паливо. Де паливо?! Як виїжджати бійцям на передові? Як довозити забезпечення? Вже не кажу про роботу генераторів, а це зв’язок, зарядка рацій, акумуляторів тощо. Як боронити належно наші фронтові рубежі? І знову за власні кошти?! Чи це нова тактика МО – протягнуть бійці чи ні, а, може, хоч так відступлять?! А фіг Вам, вистоїмо, не відступимо, не здамось самі і не здамо наші позиції, місцевий народ, наших українців, це наша земля і ми будемо її боронити до кінця... до останнього подиху… до останньої краплини крові... в ім’я наших полеглих побратимів і вільної та незалежної України!

Для роздумів пост о. Валентина, розміщений сьогодні на його сторінці:

«Последние из Могикан». Це останні наші побратими, які залишились обороняти поки що «українську» територію (Щастя, Трьохізбенка), бо вона де-факто стає «буферною» зоною. Не треба «зраджувати», достатньо визнати її «буферною». І війська повинні відійти на інші позиції. А хто не згоден - виводять поза штат і називають ОПГ. Це така комерційна політика держиморд. А прості люди підходять і запитують: ви хоть розумієте, що буде з нами? ми ж українці і вам довірились? Що відповісти?..»

Віталій Грегор, facebook.com