​Наталія Ван Доеверен: «Прокурорська боротьба з корупцією зводиться до боротьби з антикорупціонерами»

Наталія Ван Доеверен, колишній заступник головного лікаря Львівської обласної клінічної лікарні. 28 листопада минулого року у її кабінеті було проведено обшук за підозрою в отриманні хабара. Про це відразу прогриміли всі українські ЗМІ. Минає рік після цих подій, триває судовий процес, у якому випливають факти, які можуть свідчити про фальсифікацію обвинувачень стосовно неї. Особа Наталії Ван Доеверен цікава ще й тому, що вона відома громадська та політична діячка, активна учасниця двох революцій, а її справа моніториться міжнародними організаціями, зокрема Amnesty International. То ж як пройшов рік протистояння з прокурорами і слідчими «призначеної корупціонеркою» громадської активістки?

Ми зустрілися з пані Наталею у її новому робочому кабінеті у шпиталі ім. Шептицького, куди вона перейшла працювати з посади заступника головного лікаря ЛОКЛ. Тепер доктор філософії Наталія Ван Доеверен налагоджує системну роботу благодійної лікарні, втілюючи на практиці свої п’ятирічні наукові напрацювання, викладені у дисертації під назвою «Медико-соціальне обґрунтування функціонально-організаційної моделі обласної лікарні в умовах реформування галузі», яку захистила через місяць після виходу з СІЗО.

- Як відомо, Ви не хотіли залишати попередню посаду, чи легко Вам далося рішення змінити роботу, піти з посади, якій Ви віддали шість років життя?

- Насправді, з ЛОКЛ мене пов’язує понад 20 років мого життя, з нетривалими перервами, коли я працювала в Мінрегіонбуді та в Єврокомісії у Брюсселі по проекту євроінтеграції України. Вся ця скандальна ситуація змінила моє ставлення до життя і до себе. Це - лише фактор вибору. І дякувати Богу, що цей вибір у мене з’явився незалежно від мене самої. Мені довелося вирішувати, чи працювати з аморальною особою і бути змушеною погодитися на ці правила, чи перейти на роботу, де мої знання і досвід цінують і поважають. Між моральністю і аморальністю я вибрала перше.

- Ваша родина підтримує Вас у ситуації кримінальної справи. Ваш чоловік – іноземець. Що він про це думає?

- Ну, напевно, найбільше пережили мої діти. Після того, як потрапила в СІЗО, старша донька просто посивіла. А чоловік, як юрист, а в минулому голландський політик, підтримує надзвичайно, хоча намагається сприймати цю ситуацію як пригоду, чому і мене вчить. Правда, деякі речі йому абсолютно не зрозумілі. Наприклад, він вважає, що у країні, де прокурор може порушити кримінальне провадження проти судді – ніколи не буде правосуддя. Тому він підтримує усіма можливими способами, але й відкриває для себе багато неймовірного про нашу країну та її суспільний устрій.

Усміхається. Красива жінка, тендітна і вишукана. З тих, хто вміє добре триматися «на допитах і на суді». Що вона відчувала, коли опинилася у камері тимчасового тримання? Кого вона зустріла в СІЗО?

- Пані Наталю, ця дивна ситуація, яка склалася у Вашому житті, напевно мала перевернути світ з ніг на голову. Ви маєте амбіції в політиці, кандидували до Львівської обласної ради, і от – підірвана репутація, ІТТ, СІЗО. Як Ви це переживаєте?

- Я вас прошу… У нашій країні потрійних, навіть не подвійних стандартів, репутація - це дуже ефемерне поняття? Сьогодні кричать: «Осанна!», завтра – «Розпни!». У нашій країні половина топ-менеджменту та політикуму побували у місцях позбавлення волі, і не по три дні, як я.

У СІЗО я потрапила в одну камеру з дівчиною-сиротою, вихованою у монастирі, яку «призначили» вбивцею. Згодом, я довідалася, що її виправдали, після шести років перебування під вартою. Що вартують мої три дні під вартою, порівняно з втратою років життя цієї молодої людини? Суд, разом з «підмоченою репутацією судової системи», виправдав цю особу, а «бездоганна репутація» прокуратури, яка відібрала шість років життя у людини, залишилася «бездоганною». Тому всю цю ситуацію я сприймаю як безцінний досвід і життєвий урок, і боротимусь до перемоги.

- Що Ви маєте на увазі: «боротимусь до перемоги»?

- Я готувалася до чогось такого, що сталося. Бо не мовчала, йшла наперекір керівнику, депутату обласної ради, з «кришою» у політиці і навіть у парламенті. Розуміла, що мені не пробачать виступів у закордонній пресі про зловживання у галузі охорони здоров’я в області і в країні загалом. З травня 2015 року на мій службовий телефон відбувалися дзвінки з погрозами, у зв’язку з чим я двічі зверталася до Львівської прокуратури із заявами про переслідування та погрози. Але ж цим хлопцям не цікаво займатися такими «дрібницями». Людини і її прав немає у фокусі органів прокуратури.

Тому я не лише буду захищати себе, а й робитиму все, щоб були покарані всі, хто причетний до цієї підлої спецоперації під кодовою назвою «міліцейська торпеда». Наприклад, представники прокуратури, які їздять з принтерами по людських помешканнях і підсовують їм на підпис «постановочні» заяви про злочин. Раніше судимі поняті, раніше п’ятиразово судимі свідки – наркомани, які, як виявилося, вручали мені хабар у день мого весілля. І особливі екземпляри – теща опера Тараса Демковича Галина Чапля з Нагуєвич з «провалами в пам’яті через наявність розсіяного склерозу», та його родич, системний хабародавець «під прикриттям УЗЕ» – Дмитро Криворучищак, який на допиті в суді не міг згадати навіть імен та прізвищ своїх офіційних та громадянських дружин.

- Так виглядає, що, завдяки Вашій неприємній ситуації, може бути викрито цілу злочинну групу…

- Я не юрист, але, очевидно, так і є. Цікава історія взагалі-то. У нас в країні ведеться боротьба з корупцією, всі декларують доходи, рахують кількість засуджених і спійманих на хабарах. Нещодавно генпрокурор Луценко прозвітував про цифру у 7 тисяч викритих. А корупція чомусь процвітає. Скажіть мені, звідки у слідчого, який ще під стіл пішки ходив, коли я вже людей лікувала, новенька приватна іномарка, щоб за сто кілометрів везти принтер, аби видрукувати заяву про нібито вчинення злочину? Можливо, це інвестиції у майбутню «домовленість» з обвинуваченим, або відпрацювання гонорару замовника? Сподіваємося, що Генеральний прокурор України Юрій Луценко відреагує на наші два звернення щодо фальсифікації моєї справи прокурором і слідчим прокуратури Львівської області В.Рубцовим та тими, хто давав їм такі вказівки. Бо на сьогодні так виглядає, що прокуратура бореться з корупцією корупційними методами, які неприпустимі у правовій державі. І скидається на те, що взагалі бореться не з корупцією, а з тими людьми, які працюють всупереч корупції та проти неї. Чи вистачить генпрокурору професійного гонору та самоповаги, щоби визнати помилки підлеглих, розібратися з ситуацією всередині свого відомства та передати своїх «орлів» та їхніх ляльководів у руки правосуддя.

- З Вами пробували домовлятися?

- Не так домовлятися, як «розводити». Зрештою, думаю, що не з одним «домовилися». Схема така. Поки катають між ІТТ і СІЗО, на слідчих діях психологічно тиснуть, пояснюють, що «все пропало», краще піти на співпрацю зі слідством, визнати вину і погодитися на штраф 17000 гривень. А далі перед тобою весь світ - живи і насолоджуйся. Навіщо витрачатися на адвокатів, роками судитися, якщо можна все «порішати». І ще, обов’язково треба відзвітувати ЗМІ про затримання хабарника ще до того, як завершився обшук. Думаю, багатьох так «розвели». Але зі мною не вдалося. Не з моєю репутацією. (Сміється). Як вони там кажуть: у нас всі ходи записані?

- У Вас також всі ходи записані?

- Це у них ходи записані, а у мене пам'ять хороша. Я добре пам’ятаю, як два узешники С.Потапов і Карпінець, дорогою до ІТТ переконували мене абсолютно спокійно, мовляв, «попалася ти Романівна, все скінчено, так буває. Визнавай і все у тебе буде добре». Це продовжилося і під час обрання запобіжного заходу, коли мені розповідали, що обрала поганого і продажного адвоката, що не добре захищатися, а добре визнавати вину. А потім ці моральні тортури продовжили прокурорські, які навіть здогадалися написати кляузу Вченій раді Національної медичної академії ім. П.Л.Шупика, що відома злочинниця їде захищати дисертацію. Мої адвокати кажуть, що не пам’ятають за всю історію, щоби якісь малолітні мерзотники залякували столичну спеціалізовану Вчену раду, аби перешкодити людині захистити наукову роботу, якій було присвячено понад 5 років роботи. Загалом, ці психологічні знущання продовжувалися аж до вручення обвинувального акту.

Добре, що сьогодні маємо справді відкрите правосуддя. Ми маємо відео-записи показів свідків у суді. Шкода, що журналісти не мають можливості відвідувати всі судові засідання, але маємо інші можливості інформувати громадськість та відчуваємо підтримку, зокрема інформаційну у відповідь.

- За ходом судового процесу спостерігають правозахисні організації, зокрема Amnesty International. Це дуже серйозна організація, яка просто так не бере на контроль судові процеси.

- Розповім як все почалося. Є така міжнародна організація Governance and Integrity. Це організація, яка фінансується з бюджету ЄС, забезпечує моніторинг ситуації щодо корупції в пострадянських країнах. Завдяки їм відбулися всі мої інтерв’ю у закордонній пресі про зловживання в українській галузі охорони здоров’я. Саме з цією організацією я підписувала, як заступник головного лікаря ЛОКЛ, меморандум про співпрацю, зокрема про антикорупційні заходи. Вони добре знають, які дії я вчиняла до того, як все відбулося, та про погрози на мою адресу. Все, що сталося, з однієї сторони їх шокувало, а з іншої – шокувало передбачувано. Тобто, я їх про це попереджувала, але і вони мені говорили, мовляв, ми розуміємо, що ти смілива і сильна, але будь обережна. Ця організація, а саме Руд Мей та Міра Крозер, звернулися до Amnesty International у Нідерландах, яка, розглянувши це звернення, в якому було викладено всю теперішню ситуацію та її підґрунтя, звернулися у центральний офіс у Лондоні для прийняття мого кейсу в контексті порушення права на свободу слова.

Але моя справа моніториться також і офісом Уповноваженого з прав людини Верховної ради України. Валерія Лутковська зверталася до Генерального прокурора та міністра внутрішніх справ у зв’язку з моєю ситуацією.

- Що такого Ви розповіли закордонній пресі, щоби у влади виникла ідея позбутися Вас як громадського лідера, «ощаслививши» ярликом корупціонерки?

- Говорила про те, на чому розуміюся – про медицину. Мій досвід дає мені право аналізувати ситуацію в медицині з позиції не лише лікаря, а й людини з досвідом роботи в регіональних органах виконавчої влади, міністерствах та європейських інституціях. У контексті співпраці та фінансового донорства нашої країни, європейців цікавить реальна ситуація в українській медицині, бо рано чи пізно кожен стає віч-на-віч з хворобою, пацієнтом. Зрештою, те, про що було сказано, відомо кожному медику. Наприклад, як закуповуються непотрібні ліки, а потім до їх списання залучається купа людей: лікарі, які пишуть призначення, що не виконуються, медсестри, які ставлять галочки, що той медикамент видано і спожито хворим. Не подумайте, що це стосується лише ЛОКЛ. Ні, по своєму гичці є у кожній області, все залежить тільки від політичних розкладів.

Говорила про дисбаланс фінансування та витрат. Наприклад, про те, що 1100 ліжок 26 відділень різного профілю фінансується на 150 млн грн, а одне відділення гемодіалізу на 30 ліжок – 92 млн. грн. Закупівлі в сфері гемодіалізу - це особливо благодатна сфера для зловживання: там практично монополія однієї фірми, і проконтролювати витрати дуже важко. Можливо, саме тому однією з «натхненниць» слідчих виявилася завідувачка відділення гемодіалізу О. Русин.

Отже організація «Governance and Integrity» знайшла мене, і в контексті тих публікацій запропонувала укласти меморандум про співпрацю на базі ЛОКЛ. Але, звичайно, головному лікарю лікарні ідея не сподобалася. Ясна річ, адже довелося б публічно звітуватися про кожну копійку.

На одній з прес-конференцій я говорила про те, що безкоштовної медицини не буває. За все треба платити – інструменти, медикаменти, праця лікаря – все має свою вартість. Тільки питання: хто платить – пацієнт зі своєї кишені, страхова кампанія, платники податків…? Все залежить від моделі, яку країна обирає для забезпечення громадян меддопомогою. Мені смішно, боляче і приємно, що ті міліціонери на допитах цитували мої прес-конференції. Більшість моїх допитів ґрунтувалися якраз на цих заявах, які мене змушували коментувати і пояснювати.

- Отже Ви маєте підстави вважати, що замовлення на Ваше усунення надійшло від керівництва установи, де ви працювали?

- Я не впевнена, що М.М.Гичка був єдиним замовником моєї справи, але те, що є одним із них – не сумніваюся. Адже я подразнювала нерви, розуміючи, що відбувається навколо мене. Це, справді, було ходінням по лезу, і я це усвідомлювала. А те, що «замовлення» йшло саме від головного лікаря, - підтверджує багато фактів, які виявляються в процесі судового розгляду. Чого варта, наприклад, характеристика, яку він мені надав: після ідеального тексту на захист дисертації, до прокуратури надійшов такий шедевр епістолярного жанру, що аж смішно. Не буду вже казати про те, що чомусь саме у день обшуку головлікар взяв відпустку, про вибір аптеки, куди занесли мічені гроші, та ще багато інших вражаючих фактів, про які ще стане відомо в процесі слухань.

Були моменти, коли хотіла піти з цієї посади, бо розуміла, що боротися з вітряками невдячна справа. Консультувалася з юристами, як себе вести у випадку таких подій. Але все ж не хотілося вірити, що таке може статися. Адже головлікар показово віруюча людина, регулярно звітує про свою святість у відеороликах на фоні церковних дзвонів. Шість років бути з людиною день вдень, дивитися в очі, вітати з Різдвом і Паскою, знати, що це жінка, мати, яка прийшла зранку на роботу, а ввечері опиниться на нарах. Це має бути сильна і кармічно безстрашна людина, яка зневажає древні, як цей світ, істини про те, що за все рано чи пізно приходить відплата.

Джерело: lvnews.org.ua

Наталія Ван Доеверен. Фото lvnews.org.ua