​Вірастюк як приклад відсутності виборів, судової системи та уособлення політичної проституції

Одоробло, що тягало машини, пішло тягнути «непосильну» ношу під назвою «народного депутата». Назвати Вірастюка народним обранцем може тільки той, у кого дуже погано з логікою та здоровим глуздом, а от особа з лицемірством, хамством та бажанням красти і використовувати це звання заради власного збагачення - назве.

Загалом, усі українські шоу-мени і артисти, що пропхались у політику, довели, що такого поняття, як честь і гідність, у них не існує в природі. А говорити про справжнє служіння народу України навіть не доводиться, бо за шмат гнилої ковбаси продадуть і Батьківщину, і народ, і землю.

Вірастюк, як приклад верховенства безглуздості і аморальності, поставив крапку в диспутах щодо реального вибору депутатів народом, довівши, що ті, хто фальсифікує вибори, плювати на той вибір народу хотіли, а такі, як Вірастюк, і поготів - плюють в обличчя українців, довівши, що все, що таких завжди цікавило — гроші у будь-який спосіб, а так як Вірастюку вік вже не дозволяє тягати машини, то краще потрапити до ВР і запакуватись.

Вірастюк став тією останньою краплею, котра довела, що в Україні не існує ані виборів, ані судової системи, а, отже, вибори можна і не проводити, і гроші не витрачати, і до судів - не ходити, а, зібравшись на РНБО (корпоративчик з оголеним кордебалетом), скласти список тих, хто буде тиснути на кнопочки, аби узаконити першу шлюбну ніч, або рабство.

Як Кива довів, що в Україні не існує науки, а кандидати та доктора наук у своїй більшості — фейкові і отримують звання заради регалій та доплат, так і Вірастюк продемонстрував, що Зеленський зі своїм 95 кварталом знищив як судову систему, так і процес виборів.

Найцинічніше і найаморальніше, що отой шматок м'яса ще мав наглість вилазити на трибуну ВР і зачитувати присягу народного депутата. Для формальності. Напевно, у шматка м'яса, що виперся на трибуну, функціонує лише два отвори: рот та ззаду, а все інше, у тому числі і мозок, - відсутні, і це вже не людина, а - глист, бо у більш високих форм природи є ще й задатки розуму, котрий дозволяє поводити себе більш відповідально у відношенні до сородичів. А от людина, котра, як і Зеленський, поклала на виборців, як на піаніно, з рота видавала фрази, що присягається дбати про благо (але ще до виборів на благо виборців поклало), додержуватись Конституції (знову ж таки, порушивши її ще задовго до призначення себе депутатом), ну і виконувати якісь обов'язки в інтересах усіх співвітчизників.

Дивно, чи не так? Адже людина, котра поважає громаду, вірить в Конституцію та її дотримується, першою б визнала, що вибори сфальсифіковано і вона не боїться взяти участь у нових, бо вірить у свою перемогу. Однак Вірастюк не те що не вірить, він ЗНАЄ, що у нього немає підтримки у громади, куди його назначили кандидатом у депутати, а от самим депутатом бути дуже хоче. А тому і не вважає ганьбою стати депутатом у спосіб узаконення. Коли господар назвав його улюбленою дружиною через суд.

Вірастюк продемонстрував, що йому - байдуже, що говорять виборці, громадяни, який вигляд ця ситуація має в очах суспільства та й світової спільноти, як до цього ставиться суспільство, бо у ВР, видко, дуже швидко і гарно можна за рахунок платників податків та продажу совісті підняти свій матеріальний стан, а тому Вірастюк і демонстративно поклав, як на піаніно, на будь-які морально-етичні норми, і те, що насправді його ніхто не обирав, і що він - пустий пук.

Про інтереси співвітчизників, про які Вірастюк сказав у присязі, - взагалі смішно, бо інтереси українців, як він довів ще до призначення його депутатом, його - взагалі не цікавлять. Так само, як і Притулу і Вакарчука, котрим все одно, який непотріб вони провели до ВР, Київради та інших рад: вони за той непотріб відповідальності нести не збирались і не збираються.

Події останніх двох років вивернули на гора те, про що всі знали, але тихенько мовчали: до влади йдуть моральні уроди без честі та совісті і за грошима, без урахування інтересів виборців. Виборів, як інструменту волевиявлення народу в Україні, більше не існує, судова система, як і наука — гнила і відсутня, а офіс президента - уособлення гною, від якого тхне за сотні кілометрів. ЦВК більше не є структурою, що діє на підставі Конституції України, законів України і наділена повноваженнями щодо організації підготовки, проведення виборів, а є ручним цуциком в руках зацікавлених осіб в ОП, або тих, хто керує Зеленським, а, отже, всім українцям продемонстрували, що Підрахуй – повернувся і ЦВК у Зеленського будуть рахувати голоси так, як їм треба, а не так, як хоче народ України.

Система - знищена і тепер не може працювати. Вона не життєздатна навіть, коли хтось хоче її зберегти насильно. А усілякі вірастюко-притули таки отримають від людей по заслузі, бо поважати тих, хто не поважає інших - нема за що. Однак ці люди довели істинність слів Колчака, котрий говорив, що «не чіпайте артистів, повій і кучерів. Вони обслуговують будь-яку владу». Щоправда, в Україні справжні повії з борделів та окружної подекуди куди порядніші і партіотичніші, ніж представники бомонду з шоу-бізнесу, що уособлюють собою дуже низькосортних політичних проституток.

Ліна ТИХА, Конфлікти і закони

Політична карикатура художника Олексія Кустовського, Радіо Свобода