​COVID-19 - більше питань, ніж відповідей

Пандемія – приголомшливе тестування на взаєморозуміння і чесність між всіма членами суспільства, це час, коли уряд може заробити ще більшу репутацію, а народ відчути турботу і повагу до себе.


У 2019 році з'ясувався неприємний факт, що ні в світі в цілому, ні в Україні зокрема немає кваліфікованого експертного співтовариства, яке могло б доносити до суспільства фахові меседжі про хворобу, її мутацію, правила вакцинації. Другий рік у світі вирує COVID-19, як з ним буде справлятися світ, чи готові ми всі до нових штамів і, відповідно, карантинів. Бо на початках у світової спільноти не було ніякого інструменту, крім як закрити кордони, ввести карантин, захист-маски і, зрештою, вакцинування!

Однак те, що відбувалось у світі, і Україні зокрема, не дуже було схоже на боротьбу з епідемією, а, скоріш, нагадувало і нагадує бажання урядів повністю урізати права громадян на пересування, роботу та особисте життя. Також чомусь зовсім не враховується при нав'язуванні вакцинування здоров'я людини та її право на вибір. А кожна людина - особистість. І той факт, що в суспільствах позиціюється правило, що померти від ковід то - трагедія, а от померти від наслідків вакцинування - ні, доводить, що уряди знецінюють життя людини, поділивши суспільство на слухняних (які пішли вакцинуватись) і ворогів у ньому, громадян, котрі турбуються про своє здоров'я, цікавляться наслідками (тому читають інструкції), ставлять питання на кшталт: чому, купуючи холодильник, людина вимагає як найдовшої гарантії від виробника, а при вакцинуванні погоджується вколотись препаратом, за наслідки якого на здоров'я ані виробник, ані уряди відповідальності офіційно не несуть? Як держава може вимагати від людини щось колоти, якщо вона офіційно зняла з себе відповідальність за те, що буде після уколу?

Але більшість громадян таким питанням не переймаються. А от ті, хто всі питання ставить - переслідуються урядами та ЗМІ. І хоча смерті від наслідків вакцинування замовчуються і статистика не подається, все ж, такі приклади, як смерть ведучої ВВС Лізи Шоу, котра є однією з багатьох, хто, будучи до вакцинування здоровою і, зокрема і від ковід, померла від ускладнень, спричинених наслідками після вакцинації, доводить, що до життя кожної людини треба підходити обережно, а не позиціювати правило, що померти від ковід страшніше, ніж померти від наслідків вакцини, і смерті від наслідків - не важливі. А родичі і діти загиблих від вакцин теж так вважають?

Проте вище наведене не означає відмовлятись від вакцинування. Це означає підходити до здоров’я кожної людини індивідуально і поважати її право на вибір і добровільність, а не перетворювати людей на худобу.

Хоча, кожна країна має свою специфіку проведення щеплень. Текст знизу - персональна і суб'єктивна точка зору людини, котра мешкає в Ізраїлі. Ставлення до людей там все ж більш відповідальне, ніж в Україні (це, якщо говорити про лікування після того, як вакцинована людина знову захворіла). Але ми теж повинні знати, як пандемію переживають й інші країни.

За темпами щеплень проти коронавірусу Ізраїль – світовий лідер. Пандемія в Ізраїлі тривала так само важко, як і в Україні. Влада тричі запроваджувала загальнонаціональний «локдаун»: зачиняли школи, торговельні центри, спортзали, кафе і ресторани.

Проте в цьому році в країні почали досліджувати ефективність вакцини для дітей 8–12 років.

За даними Ізраїлю, щеплення не дає 100% гарантії того, що ви не захворієте. Проте, навіть враховуючи штам дельта, вакцина Pfizer на 93% захищає від важких форм захворювання та госпіталізації.

Як в Ізраїлі проходила і проходить програма щеплення, скільки захворівших після двоетапної вакцинації, до яких викликів готується влада в майбутньому? Чи є сенс вакцинуватись? Як пандемія вплинула на економіку країни, суспільство? – ці питання спрямовую до Ростислава Гольцмана, він є главою комісії з міжнародного співробітництва Спілки журналістів Ізраїлю.

- Я довгий час відмовлявся коментувати те, що відбувається в Ізраїлі. І не тому, що не люблю ділитися своїми думками. Для публіциста це було б дивно. Просто я не вважаю себе фахівцем ані в медицині, ані в економіці. Але з часом кількість прохань досягла певної критичної маси, і я зважився. Це буде свого роду експеримент.

Нагадаю, що вакцинація в країні почалась 20 грудня 2020 року. У першу чергу робили щеплення людям, старших 60 років, а також тим, хто має хронічні захворювання. Потім до вакцинації допустили людей, яким понад 50 років, після – дітей віком від 16 до 18 років. Підлітків поспішали вакцинувати спеціально перед початком навчального року.

Перш за все, про цифри. Вони, дійсно, насторожують: в добу було виявлено близько десяти тисяч вірусоносіїв. Близько 700 осіб госпіталізовано, 17 хворих COVID-19 (різних мутацій) пішли з життя (за станом на ранок 31 серпня). Цим можна було б обмежитися (цифри - річ об'єктивна), якби не подальші міркування зарубіжних авторів про ситуацію в Ізраїлі.

Ці автори вважають дані цифри підтвердженням... неефективності масової вакцинації. Адже в Ізраїлі пройшли вакцинацію 85% дорослого населення, або 64% всього населення країни, але ж все одно всі хворіють, заявляють автори. Та ще й масово спостерігається купа побічних явищ від цієї вакцинації. Послухаєш цих людей - і сам злякаєшся: лікування щось гірше хвороби!

Але я пропоную не хвилюватися. Нагадаю, я не медик, тому спираюся на об'єктивну статистику і елементарні шкільні знання.

Про що говорить практика? Щорічно, напередодні зими, ми проходимо вакцинацію проти нового штаму грипу. Все роблять це щеплення? Ні.

- В Україні, точно не всі!

- Чи будуть з'являтися нові штами і далі? Так. Чи буде колись одне щеплення на все життя проти грипу як проти віспи або малярії? Роботи ведуться, але в найближчій перспективі цього очікувати не варто. Так чи має сенс вакцинуватися? Звісно, так.

Роки практики показали: завдяки превентивної вакцинації кількість випадків важких захворювань знижується. Так, і вакцинований може підхопити грип – на жаль, від цього ніхто не застрахований. Але навіть при цьому хвороба протікає легше і з меншим ризиком ускладнень.

- Усі вакциновані громадяни Ізраїлю отримують так звані «зелені паспорти» – спеціальний документ, котрий дає можливість безперешкодно відвідувати кафе, спортзали, концерти тощо.

- Так. Після двоетапної щеплення взимку я теж отримав так званий «зелений сертифікат», який був дійсний... до 18 серпня цього року.

- Чому тільки на півроку а не, хоча б, на рік?

Тут нам на допомогу приходять шкільні знання з біології. Епідемія розвивається не по прогресії, а по синусоїді. Завдання лікарів і вчених – знижувати піки синусоїди. До нуля вона не опуститься, але знижувати можна (як це спостерігається на прикладі того ж грипу).

Ідеально було б, щоб COVID-19 самокупирувався, як це було з SARS, але, як бачимо, цього не відбувається. Принаймні, поки що. Тому зараз іншого шляху немає, окрім нового етапу вакцинації. Слава нашим медикам, які так точно передбачили час приходу нового піку.

Третій етап вакцинації проходить досить швидко, але щеплення ще не пройшли і 30% населення, так що робити якісь висновки про неефективність вакцинації поки рано.

- До речі Президент Ізраїлю Іцхак Герцог і його дружина отримали наприкінці липня третю дозу вакцини від коронавірусу.

В Українських ЗМІ лунали меседжі про побочні реакції після вакцинації. Це звучало так: «Основна маса важких і смертельних випадків – серед вакцинованих». І висновок: вакцини не працюють. Українці, звісно, сприймають таку інформацію з острахом. Люди часто розгублені!

Яка загальна кількість людей на сьогогдні мають побочні реакції?

- «Побочки» є, їх не може не бути. Але скільки? При вакцинації найбільш проблемної вікової категорії 60+ (через похилий вік і, найчастіше, наявності фонових захворювань) після вакцинації 600 тисяч чоловік побічні реакції були менш ніж у 50 осіб. Це не у 50 тисяч, а всього у 50-ти чоловік! Цілком допустимий відсоток.

Швидше за все, з часом COVID-19 буде простіше лікувати, і клінічні випробування, що розробляють в Ізраїлі ліки (таблетки, сиропи і спреї), дають обнадійливі результати. Але поки єдине можливе рішення – вакцинація.

Чому? Повторюся, спираючись на шкільні знання: розвиток епідемії - об'єктивний процес, що не залежить від чиєїсь доброї волі або відсутності такої, або прізвищ міністра охорони здоров'я, прем'єр-міністра або президента. На вірус ці комбінації літер взагалі ніяк не впливають

- Якщо епідемія - об'єктивний процес, то що ж суб'єктивно?

Суб'єктивно – обрана тактика боротьби з епідемією і економічний стан країни.

Тут Ізраїлю дійсно пощастило. Правда, везіння це рукотворне. За десятирічні ВВП країни практично подвоївся (з 207,5 млрд в 2009 році до 402,74 доларів США в 2020). ВВП на душу населення в 2020 році склав 43689 доларів США. Валютні резерви: 19,7 млрд доларів США.

Ізраїль – інтегральна частина системи світового поділу праці. До того ж, сама країна і, відповідно, її економіка невелика. І якщо вже удар кризи насилу прийняли такі великі системи, як США і Китай, то вже що говорити про невеликий Ізраїль. Але і тут, в Ізраїлі, знайшлися свої «козирі»: індустрія високих технологій, високий кредитний рейтинг А + і початок експорту ізраїльського природного газу в країни ЄС.

Природно, у такій ситуації держава могла виправити хиби в економіці. Завдяки валютним резервам можна було, не роздумуючи, купувати новітні вакцини, а завдяки індустрії високих технологій розмір ізраїльського імпорту не тільки не знизився, але навіть трохи виріс. Крім того, обсяг оборонних контрактів в 2020 склав 8,3 млрд доларів США, що на 15% більше, ніж у 2019 році.

- Тобто мобілізація коштів за кардоном?

- Зрозуміло, що Ізраїль, який є одним з кредиторів МВФ, просити у когось гроші не буде.

Є інший спосіб мобілізації коштів: випуск державних облігацій. Безвідсоткових. Саме так. Під 0%. Були суперечки: так хто ж таке купить? Зважилися. І в один день на початку жовтня 2020 року іноземні інвестори скупили державних облігацій Ізраїлю на 1,1 мільярда євро! Інвестори впевнені: це надійне вкладення, вкладені ними гроші захищені від інфляції національних валют. Адже кредитний рейтинг Ізраїлю А +, а гарантами емісії облігацій виступили не хто-небудь, а Citybank і Goldman Sachs.

Держава не ховала ці гроші в кубушку. Було проведено акцію: гроші всім громадянам. Одноразова допомога на дорослого склала 750 шекелів, дотація на кожну дитину (до четвертого) по 500 шекелів і (з п'ятого і далі) по 300 шекелів. Також субсидувалася робота бізнесів, в першу чергу – середніх і дрібних підприємців. Дотації невеликі – від трьох до п'яти тисяч шекелів – але, повірте, не зайві. Держава теж не в накладі. У період кризи люди не ховають гроші «в панчоху», а витрачають на продукти і товари широкого вжитку, також надаючи додатковий імпульс економіці. Повірте (не мені, а цифрам) імпульс вийшов непоганий. У другому кварталі нинішнього року зростання ВВП склало 15,4%, а не 10,8%, як було заплановано. Так що економіка оживає.

І ще один приємний бонус - у вигляді податків на надприбутки від продажу природного газу. Тільки за перші півроку таких накопичилося 255 млн шекелів. Ці гроші йдуть на соціальні програми.

Звичайно, ситуація далека від ідеальної. Ізраїлю ще належить поступово вибиратися з ями економічної кризи. Та й плани нового уряду викликають багато питань. Наприклад, закладений в проект держбюджету зростання податків. Попередній уряд цього не допускав, вважаючи зниження податків стимулом зростання економіки. Отже в жовтні нас чекають серйозні суперечки в Кнесеті.

Тим часом, ситуація значно краща, ніж навіть вказувалося в прогнозі OECD. І просто на мій погляд, не лікаря, не економіста, а людини, знайомої з цими питаннями в рамках програми середньої школи.

На жаль, Україні поки що вихвалятись немає чим. Опускаючись на наш український грунт, розуміємо, що вся доступна для життя територія повинна бути покрита мережею мобільного зв'язку, якісними дорогами, мати високий стандарт медичної допомоги, сучасне обладнання у всіх куточках країни, медичні галікоптери.

Стосовно позиції щодо державної політики з боку «малих/середніх» підприємців є дуже правильні вимоги: «Не треба нас «підтримувати» - знизьте податки, обмежте адміністративний тиск і штрафи, спростіть ведення бізнесу. Зрештою, хотілось би, щоб українська влада змастила свою «регуляторну гільйотину» і дала можливість людям працювати, платити податки, розвивати економіку. Напрошується єдиний висновок – коронавірус, це не найгірше, що з нами відбувається!

Манана АБАШИДЗЕ, кандидатка юридичних наук, журналістка

Ростислава Гольцмана. Фото надане автором



Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Унаслідок ворожих дій минулої доби один військовослужбовець операції Об’єднаних сил дістав вогнепальне поранення

подробнее

Опрос

Ваше ставлення до введення в Україні латиниці замість кирилиці?

Конфликты и законы © 2008-2021.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.