​Життя українців для Зеленського не коштує ані копійки?

Остання інформація щодо бездіяльності депутатів і ставлення до їхніх життів влади (наче вони – цінні!) - багатьох здивувала. Особливо - мешканців київського Печерська і забудов навколо і поблизу Верховної Ради. Соціальні мережі вибухнули гнівом: як таке може бути?

І справді, як? Ну скасували засідання 22 листопада 24 року через потенційну загрозу обстрілу урядового кварталу. Депутати, це ж не громадяни, що на роботу їдуть. Це ж не населення України, яке, прокинувшись о п’ятій ранку 24 лютого 22 року, виявило, що більшість представників влади – втекли (а деякі писали, що і Зеленський з компанією) на Західну Україну, лишивши людей на поталу окупантам. Зелені депутати -це ж кадри, що легко обслуговуватимуть і путіна, і чорта, бо вони вміють пристосовуватись. Тож свої життя цінують. Не українців. Власні.

На початку вторгнення ми дізнались, що більшість мєнтів на окупованих територіях перейшли на бік ворога. Більшість територій, які ворог окупував, не були заміновані, там не було військових. Вова+Андрюша стало дорівнювати швидкому просуванню ворога вглиб країни і заведення окупантів у спину азовців, яким Вова дав наказ здатись, а потім поклав на них, як поклав на піаніну і країну. ДБР тоді палило папери. Служка народу Ольга Василевська-Смаглюк закликала мешканців з Бучі, Гостомеля, Ворзеля, Мощуна та Бородянки не панікувати, а сидіти вдома, бо, на її думку і керівництва партії (!!!), цивільні не були ціллю окупанта. А потім сталась Буча, за яку повинні нести відповідальність Зеленський, Арестович, Василевська-Смаглюк та інші зелені покидьки, для котрих окупант не був ворогом, і, як сказав сам Вова, «Якби ми це повідомили (про напад – ред.), а цього хотіли деякі люди, яких я не буду називати, — тоді я б втрачав 7 мільярдів доларів на місяць». Тобто, Вова вже тоді державний бюджет розглядав, як власну кишеню, а життя людей не ставив і в копійку.

Тоді ж повтікали і представники СБУ, і представники влади, а громадяни самостійно змушені були евакуюватись, бо влада – умила руки. Зате на слуху були шашлички та згадка про заяви Зеленського ще 21 січня 2022 року, що «росія може спробувати захопити українські території під приводом «захисту» російськомовного населення, зокрема, Харків, що «стане початком війни». Але при цьому ні слова про евакуацію населення і підготовку до війни.

І з тих пір – нічого не змінилось. Заявляючи, що, ховаючись від ударів, люди повинні йти в укриття, влада тих укриттів не забезпечила, розказуючи про плани то стійкості, то перемоги, то незламності, самих реальних і покрокових планів не надає. Та й взагалі життям людей – не цікавиться. Цікавиться грошима. І переконана, що за тисячу цифрових фантиків зможе купити прихильність, а не бути посланою за кораблем.

Що говорити, якщо раніше представники позеленілої партії регіонів хоча б відбріхувались щодо експорту електроенергії, коли українці сидять без світла, то нині навіть не реагують, живучі за правилом - а що ви нам зробите?

То чому дивуватись, що при отриманні інформації про атаку на центр Києва від рф експериментальною ракетою, громадян не попередили і не евакуювали? Депутатам сесію відмінили, а от щодо громадян, так їхні життя владі не цікаві.

Тож ні школи, ні садочки, ні бізнес – нікого не попереджували. Хоча Зеленського – попередили і посольства теж – попередили всіх і –закрились. Як бачимо, життя українця для Зеленського не коштує ані копійки. Це було зрозуміло ще тоді, коли він дав можливість померти Ярославу Журавлю, заборонивши відряджати спецпідрозділ на його порятунок. Ще в 20-му році Печерський районний суд Києва зобов’язав ДБР відкрити провадження щодо Володимира Зеленського, задовольнивши скаргу батька загиблого Сергія Журавля, але, як бачимо, Володя не боїться ні суду, ні Бога. А дарма.

Ліна ТИХА, Конфлікти і закони

Батько загиблого Сергія Журавля біля ОП. Фото zbruc.eu