Україна

Под Новый год случаются чудеса. Но, как выяснилось, не только светлые.

Мой знакомый политтехнолог, которого я уважаю как профессионала, несмотря на наши некоторые идеологические расхождения, разместил на опять-таки уважаемом мною «Цензоре.нет» блог о том, что отдельные куски некогда единой «Свободы» финансируются в Киеве застройщиком Вадимом Столаром.

Хтось думав, що буде смішно. Хтось думав, що «гірше не буде». Хтось досі вірить у «доброго царька» Зеленського. Хтось досі ковбаситься під «квартал». А реальність зовсім інша. Зеленський і його «квартал» будують поліцейську державу, реанімують репресивну машину януковича, знищують всіх, хто може сказати слово проти того хаосу, що відбувається в Україні.

Давно я не ощущал таких унижения, ярости и бессилия одновременно…

К делу: Украина до сих пор является страной-пиратом, нарушающей авторские права. При этом в условиях перманентного карантина авторы — композиторы, поэты, драматурги и другие — лишены концертов и театральных постановок. Для многих единственным средством заработка остаются авторские отчисления — роялти.

Щойно на терміновому засіданні Уряду Юрія Вітренка призначили в.о. міністра енергетики в обхід парламенту. Об Верховну Раду і всіх депутатів черговий раз витерли ноги, а Зеленський продемонстрував свою лояльність до Коломойського.

В Україні закінчилася ера вільного Інтернету. Разом з ерою дешевого та якісного Інтернету Почалася ера дорого, неякісного, чекістсько-мусорського Інтернету.