Чи виграли регіонали вибори? Ні!

Переважна більшість українців покладала на парламентські вибори-2012 великі надії. Люди глибоко розчарувалися як в управлінських якостях донецького завгара, так і в його «цінностях». Ба більше, українці зрозуміли, що жити під «регіоналами» просто небезпечно.

Усі ці жахіття мали скінчитися після 28 жовтня, адже люди активно проголосували проти нинішньої влади. Однак дуже скоро з’ясувалося, що дива не буде. Вдавшись до фальсифікацій, «регіонали» схилили шальки терезів на свою користь. Щоправда, Центрвиборчком визнав фальшування лише в п’яти мажоритарних округах, скасувавши результати виборів, де «перемогли» представники Партії регіонів Тетяна Засуха і Віталій Трав’янко, скандальні «самовисуванці» Богдан Губський і Віктор Пилипишин. У 194 окрузі на Черкащині відібрали мандат в опозиціонера Миколи Булатецького, бо з цим не погодилася ставлениця олігархату Валентина Жуковська.

Західним країнам українські вибори не сподобалися. Голова місії спостерігачів від ПАРЄ Андреас Ґросс відкритим текстом заявив, що в Україні встановився авторитарний режим. Брюссельські урядовці в неформальних бесідах із журналістами кажуть, що після таких виборів ніхто в Європі не потиснуте руки Януковичу. Утім, їм ніхто тієї руки й не подає: Янукович не любить дипломатичних раутів, а тому й усамітнився в Межигір’ї.

Проти Януковича – не лише цивілізований світ. Український народ віддав перевагу партійним спискам опозиції: 50 проти 43 відсотків. Це за умови, якщо до «регіоналів» приплюсувати комуністів, які вже заявили, що в жодні коаліції не вступатимуть. Проте ситуацію кардинально змінили мажоритарники. Тепер «регіонали» в наступному парламенті матимуть майже 185 місць. На вході в коаліцію вже тупцюють самовисуванці, яким потрібно вирішувати проблеми власних округів – відновлювати роботу ФАПів, латати дахи, лагодити водогони.

«Це опозиція винна, що допустила ухвалення такого виборчого закону!» – волають невдоволені громадяни. Опозиціонери справді доклали не одну руку при голосуванні за цей документ. Вони могли самоусунутися, однак тоді жодна їхня поправка не увійшла б до документа. Це зробило б вибори ще бруднішими, адже ніхто не мав сумніву, що провладній більшості не забракне духу й голосів ухвалити свій варіант закону.

Сіли, порахували мандати – й просльозилися. Новообраний парламент кардинально не змінить країну. Хто винен? Знову опозиція! Ураз її стали звинувачувати в безвольності, мовляв, вибори визнавати не можна, бо підрахунок голосів пройшов з численними порушеннями законодавства. До речі, того законодавства, за яке проголосувала опозиція, наразившись на критику.

«Вибори сфальшовані, їх слід скасувати!» – лунають заклики радикально налаштованих українців. Легко сказати та не легко зробити. Погляньмо тверезо на ситуацію. По-перше: хто ухвалить закон про повторне голосування в країні? «Регіонали»? Ніколи в житті! По-друге: хто підпише закон про повторне голосування? Янукович? Президенту не потрібна демократична більшість, яка оголосить йому імпічмент! Коло замкнулося.

Якщо навіть уявити фантастичний варіант, що опозиція доб’ється повторних виборів, ніхто не гарантує їхньої чесності. Невже в дербюджеті знову не знайдеться 28 млн. грн. для покращення життя в окрузі, де висуватиметься син Азарова? Невже Губський відмовиться від послуг «Беркута», щоб захопити бюлетені для фальшування? Звісно, ні! Недоторканність надто багато для них значить, щоб не здобути її за будь-яку ціну.

Слід визнати: вибори ніколи не будуть чесними, якщо відбудуться за чинним законом і за чинної влади. Тому опозиція й не пішла напролом по всьому фронту, а оскаржила поразку лише в п’яти мажоритарних округах: «Краще перевибори, ніж визнання перемоги провладного висуванця». І це справді так. Єдиним кандидатам від опозиції не варто ображатися, що керівництво їх здало: якщо вони дійсно перемогли, то на перевиборах лише закріплять свій успіх. От тільки з отриманням депутатських значків доведеться дещо зачекати. Неприємно, але не смертельно.

Так, опозиція не виграла виборів. Але не виграли їх і «регіонали». Вони сподівалися на конституційну більшість, тобто на 300 депутатів, однак народ дав їм відкоша. Водночас опозиційні сили, незважаючи на адміністративний тиск і масові фальшування, отримали достойне представництво в наступному парламенті – 178 місць. І що тепер: «обнулити» списки, як дехто пропонує, начхавши на вибір українців? Влада не прийме такого розвитку подій і знайде спосіб заблокувати перевибори. Тож новообраним депутатам-опозиціонерам не варто відмовлятися від мандатів і, звісно, від політичної боротьби.

На цих виборах народ кинув у владу лише пробний камінь. Тепер парламентська опозиція має довести свою ефективність. Невже 178 депутатів безсилі перед «бульдозером Януковича»? Тим паче, що під куполом на Грушевського з’явився загін радикальних «свободівців». Нові народні депутати вже не будуть такими слухняними, як нинішні – це факт. Вони не допустять переобрання Межигірського в’язня на другий строк в парламенті. А народ? Почекаємо до 2015 року.

Юрій ПОТАШНІЙ, для «Конфліктів і законів»