​Війну проти «руцького миру» вели конституційні судді у Литві

Друзі, повернувся з Вільнюсу, де був майже тиждень. Випадково і терміново поза офіціозом. Політична ситуація потребувала участі у 4-м Конгресі Всесвітньої Конференції органів конституційної юрисдикції, до якої належать понад 100 судів. Приїхали представники 89 судів і до 10 різних світових юридичних спільнот.

Війна проти «руцького миру» іде не лише на фронті чи на політичних зустрічах Порошенка, а й в різних інших площинах - культура, мова, історія, кіно, артшоу, спорт, побут... і юстиція також. Зокрема, і за допомогою наших союзників.

Литва заборонила в'їзд на її територію для участі у цьому Конгресі делегації кс рф.

Нагадаю попередні обставини. Конституційний Суд України, одразу після окупації московітами і анексії ними українського Криму в березні 2014 року і з приходом після Революції Гідності нових 4-х суддів, що посилило патріотичне крило у складі цього органу, прийняв офіційне рішення про розрив всіх відносин з кс рф за його участь у процедурі анексії міжнародно визнаної території України - Криму. Те ж саме зробив КС Литви.

Світова спільнота почала вводи санкції проти рф, як держави, і персонально проти учасників цього злочину - її високопосадовців. За санкціями, до нев'їзних в Литву потрапили всі, хто замазаний анексією Криму, зокрема і судді.

КС Литви пішов ще далі - ініціював виключення кс рф із європейської асоціації конституційних судів. Цю ініціативу на конференції у Батумі в 2016 році, крім України, підтримали Грузія, Молдова, Кіпр, приєднався тодішній керівник Конституційного Трибуналу Польщі. Заперечення московитів тоді яскравою аргументацією роздовбали нові судді нашого КС Мельник і Щевчук.

Зрозуміло, що москва задіяла на світовій арені весь свій злочинно-політичний арсенал, щоб нейтралізувати ініціативу Литовського КС і, зокрема, дискредитувати його Голову Дайніса Жалімаса (найпалкішій друг України, він не випадково нас розуміє, бо сам був серед захисників Вільнюської телевежі 13 січня 1991 року, коли йому було лише 17 років).

Агентура московії обрала два напрями атаки - 1) з боку своїх сателітів у Європі (до якої ми так прагнемо); 2) зрив поїздки української делегації.

Уявить собі глибину катастрофи, коли до ініціаторів захисту України, тобто Литви, раптом, у купі з московітами, не приїжджає сама Україна. Як це було б подане московським пропагандистами?

Все це я дізнався із термінового телефонного дзвінка судді Дайніса. Делегація мала б складатись із 4 суддів (стандарт для такого заходу), а їде лише один суддя Щевчук (як англомовний), з ініціативи саме КС України. Нібито кістку кинули литовцям з панського плеча, щоб відчепились. І це при тому, що наш Уряд (чому я був вкрай здивований і тому вперше його хвалю) прийняв рішення про виділення коштів на поїздку повнокровної делегації, але фінансування було персоніфіковане, тобто іншій замість того, хто не поїхав, не може на ці гроші поїхати. Ще дізнаюсь, що на засіданні суду навіть пролунала думка, що в загалі не треба кудись їхати, поки не приймуть регламент суду. Що без цього регламенту і закон вже не закон?

Термінові листи КС і МЗС Литви зробили певну справу. В нашому МЗС і адміністрації Президента забігали.

Делегація сформувалась в авральному порядку, але не у первісному складі. Поїхали, крім судді Станіслава Щевчука, також в. о. голови суду Кривенко; мужньо піднявся суддя Сліденко Ігор (англомовний), якій в цей час перебував на стаціонарному лікуванні у пульмонології; примкнув і я, на запрошення саме Дайніса, за резервні кошти Конгресу.

Наша поява була своєчасною, бо атака на литовців вже почалась не лише кулуарно, а й на початковому засіданні європейської секції Конгресу з боку компанії - занадто розрекламованого в Україні пана Букіккіо (BUQUICCHIO) - вічного голови також розрекламованої в Україні Венеціанської комісії, судді австрійського КС, біля якого підгавкували німець і угорець (унісон з атакою угорців на мову освіти). На секції литовці і наш суддя Щевчук дружньо провалили цю атаку московитів за підтримкою грузин і молдован.

На Конгресовому засіданні сателіти москви вже не намагались явно і відкрито підняти питання «російської делегації», а так «трохи вскользь». Однак наші тримали вуха гостро. Своїм виступом суддя Сліденко нейтралізував і це намагання. Під час обговорення підсумкової резолюції вдалось і мені вставить свої криви на-півкопійки. А що би було, якщо б ми туди не поїхали?

На цьому етапі план московії поки ще провалився, але ще не вечір. Вони повторять атаку повесні 2018 року на конгресі європейських конституційних судів у Празі - чехи їх туди допускають. А як же санкції ? Мабуть, шлункові потреби політиків Чехії стерли з їх пам'яті 1968 рік і жертви простого чеського народу.

Поки ще два резюмування:

1) Коли ж носіями державної влади, зокрема серед й суддів, будуть в нас нарешті всі патріотами України з відчуттям громадянської гідності, відповідальності за долю держави, а не лише окремі пасіонарії, які поки ще є у фізичній меншості в державних установах?;

2) Цей Букіккіо для мене вже є ворогом України і немає чого з ним ручкатись нашим чиновникам і плазувати перед ним, як це вони звикли робити. Особисто я буду діставати його на будь-якому заході, на які він сюди дуже часто шастає. Якщо, звісно, мені вдатись прорватись, бо переважно мене ігнорують у цих міжсобойчиках.

Вибачте, що багато, але думаю що треба було все розповісти.

Віктор Шишкін, facebook.com

Фото зі сторінки ФБ Ірини Фріз