​Штучний вибір

І з вуст Петра Порошенка і незчисленних тисяч чиновницького апарату нинішньої влади чуємо, що наступні вибори стануть чимось на зразок війни чи протистояння між Україною і росією. Для звичайної людини це може прозвучати майже правдоподібно.

Хто ж із посполитих буде зосереджуватися на таких «малозначимих» фактах, що президент Петро Порошенко «воює» з росією без рішень про війну чи запровадження воєнного стану чи навіть розриву дипломатичних відносин з державою агресором? А якщо не приведи, Боже, хтось це і помітить, на нього відразу спускають інформаційних «тітушок» з повним набором тупуватих виправдовувань, пояснень і контр-звинувачень на кшталт «яка різниця, як це називається, головне, що ми воюємо» або «якщо так хочеш війни, то бери автомат і йди воюй».

Але кулі, міни та снаряди літають, люди гинуть, території окуповані – значить, в Україні війна, яка триває вже довше, ніж тривала Друга світова на теренах України у складі СРСР.

І не маючи ні найменшого поняття, що з цією справжньою війною робити, як в ній перемогти чи завершити, Петро Порошенко та його політологи, тим не менше, прекрасно розібралися, як її використати в електоральних цілях майбутньої кампанії.

Якщо вибори президента - це війна між Україною і росією, то Україна, це, слід думати, Порошенко, а росія – це, даруйте, усі, хто складає найбільшу конкуренцію президенту. Іншими словами, будь-хто, хто проти Порошенка. Тут, очевидно, влада не гребуватиме нічим, щоб очорнити інших кандидатів, таких як Тимошенко, Гриценко. Думаю, готують лопати лайна і для кандидата від Укропу після завершення в партії праймеріз.

Але єдина надія для Порошенка презентувати себе як наступного президента – це війна. Звідси, до речі, в тому числі і бравурні паради з технікою, знятою з бойового чергування під час війни, чи військовою авіацією, яка не воює на Сході взагалі, звідси войовничі заяви про готовність надавати росії по зубах з одночасним повним безсиллям зупинити черговий натиск росії в Азовському морі. Бо головне для Порошенка і Ко – не війна, а ілюстрація до казки виборцям, що «Порошенко – це Україна, яка воює з росією».

Ще раз повторююсь, ніхто при здоровому глузді не може спростувати факт збройної агресії росії проти України.

Але якщо Порошенко хоче воювати і перемагати, то має запропонувати вихід з тупика Мінських домовленостей. А він цього зробити не може. Повинен хоча би показати прогрес у реалізації чи то його, чи то путіна пропозиції про введення миротворців на Донбасі. Має пояснити і скласти план повернення не лише Донбасу, але і Криму. Цього ми чекали від президента більше чотирьох років! А натомість роками не виконує власні ж обіцянки про заснування переговорного механізму щодо Криму «Женева плюс», про скасування лобістського закону про вільну економічну зону в Криму, про заснування кримськотатарської автономії. Повинен головнокомандувач забезпечити український флот бойовими кораблями, а не виготовленими на його заводі катерами, що годяться хіба для відпочинку в басейні. Повинен показати арештовані кошти російських агентів впливу і закриті російські структури від «Россотрудничества» до банків і підприємств, що напряму підпорядковані росіянам. Країни, які не воюють з росією, чомусь це можуть зробити, а Україна, яка воює – чомусь ні.

Усі ці питання риторичні. Відповідь, насправді, цілком зрозуміла: воювати Петро Порошенко готовий лише в кабінках для голосування.

Це погана політика президента, який заповідав «жити по-новому». Бо, по-перше, вона сіє ворожнечу між різними групами цілком патріотично настроєних українців (чи не безкоштовні поради 2014 року Пола Манафорта нарешті знадобились?), а по-друге, - це відвертий обман.

Проросійські сили в Україні є. Присутні вони і в парламенті. Соціологічні опитування свідчать, що теоретично «проросійська фракція» в наступному парламенті може навіть дещо зміцнитися. Але «п’ята колона» не має шансів на перемогу. Це фактично неможливо на президентських виборах і майже неможливо на парламентських. Ну, це, природно, якщо вчасно не обізвати когось «росією».

Якщо натхненний і повністю контрольований нашим президентом державний апарат буде займатися своєю справою – боротьбою з росією і її агентами на фронті і в тилу, то загроза проросійського реваншу в Україні взагалі стане примарною.

Тарас Батенко, facebook.com

Фото xpress.sumy.ua