​Випадкові люди у владі руйнують майбутнє України

Коли на зміну пороху до влади прийшов В. Зеленський, я не тішив себе зайвими ілюзіями. Але сподівався, що новий Президент спробує відкинути в економіці хоча б ті викривлення і зловживання, які вже стали надбанням нації і були у всіх на вустах. Не треба глибоких знань, щоб вилучити з державного управління те, що не відповідає здоровому глузду чи є очевидним злочином. І сподівався, що хоча б це покращить життя людей. На жаль, це були даремні сподівання.

Нова влада не внесла жодних змін у систему, яку успадкувала від групи Порошенка, тобто вона її повністю влаштовує. Ось, що було особливо згубним у старій системі і для усіх нас - очевидним:

- Нахабне тарифоутворення на газ, електрику і послуги ЖКГ, що є наслідком засилля монополій на усіх рівнях і формах господарювання;

- Верховенство олігархічних холдингів, продовження їх збагачення і диктату в питаннях цін, завищення їх на свою продукцію і заниження – на чужу;

- Правове, адміністративне і фінансове нищення МСБ;

- Централізація Нацбанком України кредитних ресурсів комбанків, відлучення останніх від кредитування господарського сектору;

- Штучне, корупційне накручування урядом державного боргу за невиправдано високими процентними ставками;

- Надобтяжлива, надто багаточисельна, забюрократизована, застаріла і неефективна структура Уряду та інших органів виконавчої влади;

- Потоки корупції в сфері державних послуг – міністерствах, національних регуляторах, митниці, податковій, поліції, судах, місцевих адміністраціях і т. п.

Адаптувавши під свої інтереси ці викривлення попередньої влади, сьогоднішні керманичі розкрили карти і почали запроваджувати «реформи», які не мають нічого спільного з економічним розвитком і зростанням рівня життя людей. Ось найбільш значні «турбо-нововведення», які в сукупності дають уявлення про економічну політику влади:

- 1. Форсовано збільшуються бюджетні видатки на будівництво автошляхів – до 150 млрд. грн. у 2021 році, що майже в 8 разів більше, ніж витрачалося на ці цілі до приходу даної урядової команди. На жаль, такого роду інвестиції – це закопування у землю чи закочування в асфальт величезних сум, які не мають повернення і не окупляться. Розумним було б інше рішення - першочергове інвестування галузей та видів діяльності, які мають найшвидший оборот і найвищу рентабельність. А в будівництві доріг гроші не мають економічного обороту і не приносять прибутки. Їх будівництво, як і зведення інших об’єктів великої інфраструктури, потрібно, але не само по собі, а як додаток до промисловості, торгівлі та інших продуктивних галузей економіки. Тобто інвестиції в будівництво автошляхів, на мові математики, є похідними не першого, а другого порядку. Спочатку треба підняти галузі дрібного підприємництва, середнього бізнесу, в яких найшвидше створюються робочі місця, а вже з їх прибутків здійснювати велике будівництво, в тому числі об’єктів виробничої інфраструктури. Нагадаю, для розгортання підприємств та інших осередків МСБ і фермерства у наступному році буде виділено в бюджеті тільки відповідно 10 і 4 млрд. грн., що в сукупності в 10 разів менше, ніж виділяється на дороги.

- 2. Починається продаж земель сільськогосподарського призначення. Метою є максимізація земельних володінь крупними латифундистами за рахунок перерозподілу земельних активів, якими володіють або користуються фермери і селяни. Це приведе до збільшення виробництва зерна, соняшника та інших монокультур, а також до приходу в Україну спекулятивного капіталу, який буде робити оборудки з земельними активами, заробляючи проценти на світових ринках капіталу (і це вже відомо із західних джерел). Як мені здається, саме з цією метою прокладаються нові автошляхи і передаються в концесію іноземцям чорноморські порти з перспективою побудови в них зернових та інших перевалочних терміналів. Але, на жаль, не варто бити в литаври, як це роблять прихильники Слуг народу. Монокультурність знищує багатогалузеве сільське господарство, вилучає у селян на користь зернотрейдерів земельну ренту, що перетворює аграрний сектор на бананову республіку. Експлуатація ж земель латифундистами, які не дотримуються сівозміну і не дбають про відновлення родючості землі, через 10-15 років приведе до втрати основної частини українських чорноземів. Будуть витіснені фермерство і органічне землеробство. Відбудеться подорожчання продовольства в наших містах. Укріпиться влада олігархів на фоні поглиблення злиденності на селі.

- 3. Наповнення міст закладами грального бізнесу, які криміналізують загальну обстановку з негативними побічними наслідками – проституцією, наркоманією, шахрайством тощо (про це вдало показано в американському блокбастері «Казино»), не збільшуючи ні доходи до бюджету, ні темпи росту ВВП країни. Наслідки: поява нового потужного джерела корупції, відволікання молоді від отримання професійної і вищої освіти та її моральна деградація, пониження загального освітнього рівня молодого покоління, а за тим - втрата в країні наукового, інноваційного, підприємницького потенціалу.

- 4. Влада штучно роздуває видатки державного бюджету, причому це робиться в умовах деградуючої економіки і падаючих обсягів бюджетних доходів. Для цього нарощується державний борг і формується непомірний дефіцит державного бюджету. Уряд бажає підняти дефіцит до 7 % обсягу ВВП України у цьому році і до 6 % у наступному, хоча нема ніяких гарантій, що дефіцит не буде ще більшим. Наявність такого надзвичайного дефіциту потребує масштабних нових запозичень Україною, які спричинять збільшення державного боргу та щорічних витрат з його обслуговування. Тобто, бюджет затріщить як латана свитка («трішкін кафтан» - рос.) і влада буде урізати фінансування життєво необхідних сфер чи може вдатися до дефолту.

Отже, головні «проекти» влади – закидання грошима будівництва доріг, спекулятивний продаж аграрних земель, епідеміологічне розповсюдження казино, зростання монополізації економіки, укріплення фінансових, майнових і політичних позицій олігархів, надування повітрям бюджету держави – усе це служить розростанню корупції в Україні, рівень якої у нас і так найвищий у Європі. І не має нічого спільного з виходом країни з економічної кризи. Проте владу це не сильно турбує. Сумно, що циніки і нахаби обдурили українців, їм усе байдуже, вони будуть грати свої ролі, аби тільки досидіти строк біля годівниці. Невже наш люд не заслужив кращої долі? І кому така політика потрібна?

Володимир Лановий, facebook.com

Фото УНІАН