​Влада криміналу та партноменклатури СРСР: щоб народ не думав про політику і спротив, він повинен бути в стресі та злиднях


Червоний директор Кучма так переймався тим, аби його зять та обрані стали мільйонерами та мільярдерами, що створив систему, при якій до влади прийшли комуністо-комсомольці, котрі вирішили збгатитись за кошт бюджету та кримінал, котрим завжди було комфортно працювати з росією, оскільки на тій території путін побудував ФСБ-кримінальну державу, а Кучма в Україні — мєнтовсько-кримінальну. От і заполонили колишні рекитири, кидали, наперсточники та вбивці з гвалтівниками касту депутатів та захопили найприбутковіші сектори економіки. А, ставши на ноги та обрісши грошима, стали купувати і депутатів: скопом та вроздріб, котрі почали і законодавство виписувати під кримінальні схеми.

Коли говорять про «законно», то забувають, що і кріпосне право, і рабство, і Холокост, і Голодомори були законними. Їх теж узаконювали покидькі, котрі протягували то все через укази, закони та постанови. От і сьогодні ми маємо в українських реаліях закони, котрі не можуть існувати в нормальному суспільстві, але є один нюанс: депутати, які те голосують, не несуть відповідальності ні за голосування, ні перед виборцями.

Депутатство і верхня каста чиновників з суддями, прокурорами та мєнтами в Україні - то каста обраних, які монетизують свої посади і посідають посади, чи стають депутатами лише заради покращення власного матеріального бюджету. Інтереси держави і громадян їх не хвилюють. А так як покарання за реальне зухвале голосування законопроекту, що протирічить Конституції, немає, то і боятись таким особам нема чого.

Інша річ - Ахметов: наперсточник, котрий свого часу був під наглядом колись ще працюючої системи МВС, котра знала, що за ним плачуть нари, згодом став а-ля бізнесменом, вкравши в держави енергетичний сектор та обклавши громадян непомірною платою за користування тією ж електроенергією. Те, що Ахметову повинно було бути висунуто звинувачення по ст.111 КК ще в 14 році, знають і розуміють всі. Однак Ахметов, це не просто мафія, це - гопнік, що нині поміняв паяльник на рубільнік, а тому пихато знущається над суспільством, підкупивши владу і депутатів, для котрих поняття державності — не існує, але існує поняття кешу і швидко.

Однак найогиднішим є те, що до влади і мерства втрапили люди, котрі завжди були дотичні до кримінального світу, котрий дуже гарно співпрацював з кримінальним світом росії. Так, мером Києва став Кличко, котрий наче і чемпіон з боксу, але свого часу обслуговував кримінальний світ, будучи дотичним до кримінального авторитета Рибки. Енергосистему захопив кидала та наперсточник Ахметов, у депутати потрапили такі особини, як Коля-котлєта (Тищенко), а владу узурпував помічник депутата від проросійської партії регіонів Тадеєва. А сам Тадєєв був членом бандитського угрупування Савлохова. Вся ця кримінальна тусовка обслуговується особами, котрі наче дотичні до правоохоронних органів, але, судячи з усього, пішли туди зовсім не для боротьби зі злочинністю, а саме тому, що боялись красти і вбивати, не будучи в системі, а, отримавши погони - відчули повну безкарність та можливість (як Тараров) контролювати силовий блок.

Тож наразі при владі в Україні: кримінал (Ахметов, Коломойський та ін.), партійна радянська партноменклатура та її діти (Безугла, Разумков та ін.), обслуговуючий персонал кримінала та тієї номенклатури (Зеленський, Єрмак, Гетманцев та ін.). Всіх їх максимально легалізував Порошенко, провівши «реформи», котрі дозволили створити велику кількість різних наче державних, але при цьому приватних товариств з дочірніми компаніями, на кшталт Національна енергетична компанія «Укренерго», яке, з якогось дива, стала приватним акціонерним товариством зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України, але обслуговує кримінального авторитета Ахметова і навіть цього не приховує, працюючи в унісон з групою ДТЕК. В усіх настворених державних (але приватних) структурах осіли діти і онуки партноменклатури СРСР: свої для системи за здібностями красти та шкодити країні за кеш, але аж ніяк не перейматись державністю, добробутом та розвитком країни.

Паралельно всі тридцять років ось ця політична тусовка, котру не відлучили від влади, знищувала громадянське суспільство, переписувала вибори, перетворивши їх сьогодні на аналог СРСР (без можливості громадян обирати реальних депутатів і впливу на них, бо в закриті списки купити місце може кожен покидьок), а мажоритарники від партій теж не бояться гніву виборців, бо, монетизувавши мандат, можна легко виїхати з країни, забувши про всі обіцянки і не боячись ні закону, ні виборця.

Те, що в 90 роках з представниками комуністів та їхньою обслугою не вчинили так, як в країнах Балтії та Польщі, констатує: саме тому, що не відбулось реального очищення системи, а вона була перефарбована під демократів, система почала перетворювати Україну на аналог СРСР, в якому їй зручно жити, але при цьому ще й можна не боятись втратити посаду, чи понести відповідальність (в СРСР все ж було покарання), а в Україні всі перепони щодо покарання за свавілля системою було невільовано.

Звісно, очищення мало б відбутись і в 2005 році, і в 2014, якби народ таки вчинив так, як це відбулось, наприклад, в Польші, де після падіння Варшавського договору, ті, хто став владою, провів реальне очищення, і всі, хто був дотичним до комуністичної партії, та силовики, що брали участь у розгоні демонстрантів, були покарані. Вони позбавлялись пільг та привілеїв і не мали права працювати в органах і на відповідальних посадах. Не могли вони втрапити і до влади. Це і є реальне очищення, а не імітація від Порошенка у вигляді люстрації, котра призвела до того, що всі, кого звільнили, були поновлені на роботі, і з бюджету їм ще й виплачували компенсацію. Та чи міг зять заступника міністра охорони здоров'я УРСР Анатолія Переведенцева піти проти системи? Тим паче, що всі свої статки він зробив тільки будучи на посадах. У тому числі в уряді януковича.

Порошенко зацементував систему обраних — нащадків партноменклатури, колишніх комсомольців та проросійських ставлеників, імітуючи діяльність очищення, але насправді почав знищувати малий і середній бізнес (саме тому, що він мав можливість профінансувати протести), створив умови для узурпації енергоринку Ахметовим та проросійськими олігархами (бо і сам в долі), і провів незрозумілі реформи, де на державних підприємствах з’явились наглядові ради з шаленими зарплатами. Але які наглядали тільки за тим, як підприємство ставало збитковим.

Уесь час незалежності партноменклатурна тусовка, що зрослась з криміналом, тримала суспільство в стресі, знижувало можливість заробітків, знищувало медицину та освіту.

Щодо освіти, особливо політичної, то тут, за підтримки псів системи: суддів, прокурорів, силовиків, усі інакомислячі або підкуповувались, або - знищувались (як при Порошенко-Авакову були знищені Лісник і Сашко білий), а самої політичної освіти якраз не давали, знищивши профспілковий рух, знижуючи політичну грамотність, але роблячи життя населення важким, аби люди не мали можливості думати ні про що інше, аніж як прогодувати родину. Бо Порошенко засвоїв урок 14 року: Майдан фінансував малий і середній бізнес, а, отже, в країні не повинно лишитись вільного і незалежного бізнесу, котрий живе самостійно, а не залежить від «даху» прокурора, судді, податківця. Паралельно народу постійно казали неправду і щодо реформування енергоринку (у вас буде можливість обрати надавача послуг і у кожного буде різна ціна), і щодо змін у виборче законодавство.

Вся система створювалась під те, аби невелика купа з осіб-клептократів: Ахметова, Пінчука, Коломойського, Порошенка могли керувати країною разом з обслугою (судді, прокурори, чиновники, силовики, митники, податківці) і мати собі можливість, обкрадаючи населення, виводити кошти з країни. А вправно поставлені свої кадри на потрібні посади повинні то все благословляти, а куплені депутати - голосувати потрібні для купи обраних закони, котрі є узаконеними схемами крадійства бюджетних коштів і пограбунку населення.

В Україні було створено дві держави: одна для обраних, які, як Трухін та Тищенко, Голік (велике крадівництво), Вітренко, Кобєлєв, Мілованов, Наєм, Кубраков, Кудрицький і т.п., котрі є гвинтиками системи, допомагаючи країну розкрадати, але отримуючи свій відсоток або високу зарплату, все ж від системи отримали індульгенцію і можуть робити все, що завгодно і... тихенько йти до лісу, не боячись ні покарання, ні конфіскації. А народ треба тримати в стресі, у жасі і злиднях, аби все, про що він думав, це - як вижити. І відключення світла по всій Україні, при наявності повної генерації для забезпечення населення і при експорту до ЄС (про що сказав Шольц), це теж одна з тактик, аби громадяни менше думали про політику і об’єднання проти свавілля, а лише займались самовиживанням.

Тож, у нинішніх умовах, коли при владі - внутрішній ворог, люди, дії яких наносять реальну шкоду країні, свободі слова та правам людини, які імітують діяльність тільки заради освоєння великих коштів і не переймаються наслідками своїх дій, українському суспільству потрібно задати собі питання: чи можуть вибори, які всіма зацікавленими перетворені на аналог виборів СРСР та унеможливлюють прохід здорових сил, котрі можуть зламати систему, щось змінити і відірвати від влади проросійський кримінал та нащадків радянської партноменклатури?

Ліна ТИХА, Конфлікти і закони

Фотоколаж Конфлікти і закони



Коментарі

Коментарі відсутні. Можливо, ваш буде першим?

Додати коментар

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Останні новини

Минувшей ночью враг совершил «шахедный» и ракетный обстрел Украины. Рашисты нанесли удар по Харьковщине

детальніше
Конфлікти і закони © 2008-2024.

Електронна версія всеукраїнського юридичного журналу «Конфлікти і закони». Свідоцтво про держреєстрацію: КВ № 13326-2210Р від 19.11.2007 р. Повний або частковий передрук матеріалів сайту дозволяється лише після письмової згоди редакції. Увага! Починаючи з 21.11.2013 року (дня провалу євроінтеграції з ЄС), редакція журналу «Конфлікти і закони» (всупереч правилам правопису) залишає за собою право публікувати слова «партія регіонів» та «віктор федорович янукович» з малої літери. Також, починаючи з 29.06.2016 року, редакція «КЗ» залишає за собою право назавжди публікувати на своїх сторінках з малої літери слова (і утворені від них абревіатури) та словосполучення «москва», «росія», «російська федерація», «володимир путін», а разом з ними і скорочення «роскомнадзор» (як і всі інші держустанови росії), порушивши таким чином встановлені правила правопису незалежно від мов, на яких ці слова та назви публікуються. Це наша зброя в інформаційній війні з окупантом.