​Реформи за рахунок USAID та фонду Сороса та їхні наслідки

З 2014 року у нас активно говорять про реформи. Пішов 11 рік, а результату від діяльності реформаторів для суспільства - нуль. Результат для самих реформаторів - є. Для їхніх спонсорів - є. А для українців лише погіршення життя і розквіт корупції без повної відповідальності і покарання.

Ба більше: виявилось, що коли бравурно кричали про реформи і створювали антикорупційні органи та законодавство, СВІДОМО, поробили «шпаринки», щоб не можна було притягнути чиновника і депутата за корупцію, незаконне збагачення, лобіювання інтересів ворога або третіх осіб у ВР, про що наше видання писало у матеріалі «Як номенклатура убезпечила собі безкарність, або Чи є можливість зламати хребет каркасу владної корупції?»

Зате з 14 року у нас з’явились: Міністерство у справах ветеранів України, Міністерство цифрової трансформації України, Міністерство розвитку громад та територій України (утворене у 2019 році шляхом об’єднання Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства з іншими структурами), Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України, Міністерство національної єдності України. Створені НАБУ та САП, НАЗК, ВАКС, НКРЕКП, наглядові ради та Антикорупційна рада при Президенті України, Національна антикорупційна рада. І постає питання: а на скільки з 14 року збільшився бюджет і тягар на платників податків з появою цих бездієвих структур?

Якщо 2014 року загальні видатки державного бюджету становили 430,2 млрд грн. З них на державне управління виділялось 1,9 млрд гривень, то наразі ця сума має бути дуже великою. На жаль, не вдалося знайти суми на скільки за 10 років зросли видатки на державне управління. Однак зростання видатків лише на охорону державних органів зросло з 313,9 мільйонів гривень у 2014 році до 3,3 млрд гривень у 2023-му.

І ось це і є результатом реформ від пінчуковсько-соросятских ГО, які фінансувались в тому числі і за рахунок USAID.

Так які ж реформи були профінансовані USAID Ukraine - USAID Україна і які наслідки цих реформ?

1. Реформа ЖКХ - суспільство в мінусі, ЖКХ - розвалено, борги у населення лише накопичились. Вигодонабувачі від реформи — реформатори, донори, олігархи. Тарифи на комунальні послуги зросли у кілька разів, але якість обслуговування не покращилася. ОСББ стали заручниками проблеми застарілої інфраструктури та відсутності реальних програм модернізації, а «Нафтогаз» та обленерго продовжують працювати на корупційних схемах.

2. Судова реформа - суспільство в мінусі. Судова мафія - процвітає. Вигодонабувачі: судді (піднято зарплати і пенсії), влада, котра контролює суддів. Оновлення суддівського корпусу провалено. Доброчесність від реформаторів з ГО, які реалізовували реформу за грант - виявилась фікцією.

3. Медична реформа - суспільство в мінусі. У плюсі - Драґан Капітел, як писали ЗМІ, - структура, що нині контролює грошові потоки в українській медицині. Не обділеним лишився і Радуцький. Реформа призвела до закриття лікарень, браку доступу до лікування для багатьох українців, особливо в сільській місцевості. Більшість медичних послуг стали платними, а безкоштовне лікування виявилося фікцією. Проведена медична реформа перетворила систему на ще більш корумповану, знищила доступність медицини для простих українців і створила нових «схематозників» при владі.

4. Створення НАБУ, САП і ДБР теж активно підтримувалося USAID та іншими міжнародними донорами. Вони фінансували навчання кадрів, технічне забезпечення та інституційну розбудову цих органів. Від появи новостворених структур українське суспільство - програло, бо у платників податків на шиї повісили ще додаткових дармоїдів. Хто ж виграв від появи цих установ? Влада та всі, хто наразі в цих структурах працює. Зарплати керівників і працівників НАБУ, САП і ДБР - одні з найвищих у країні. Керівні чини цих структур отримують сотні тисяч гривень на місяць, витрати на утримання цих структур щороку зростають, але суспільство результату не бачить. При цьому цими структурами були «злиті» такі корупційні справи, як «Роттердам+», справа Мартиненка, «рюкзаки Авакова», справа ОАСК та багато інших резонансних.

А ще громадські організації, що фінансуються за гранти USAID та фонду Сороса, проштовхнули реформу держуправління, яка неначе передбачала скорочення держапарату, але призвела до збільшення його кількості із вищими зарплатами та ситуації, коли на керівні посади тепер призначають без досвіду та професійності. Під гаслом реформи проштовхнули і корпоратизацію державних підприємств, після чого ці структури перетворились на джерело розпилу грошей через «незалежні» наглядові ради, втрапивши під зовнішнє (але тепер вже не державне) управління, залишившись збитковими, але з шаленим и зарплатами для топ-менеджменту та членів наглядових рад. Не можна не згадати і «реформу» прокуратури та поліції, у результаті якої багатьох прокурорів та правоохоронців звільнили за люстрацією, але вони поновилися на роботі, відсудили собі компенсації і продовжили працювати в структурах за старими правилами, але під новими табличками з новими назвами.

Тож, якщо досліджувати діяльність громадських організацій, які впроваджували «реформи», що отримали назву «144 реформи Порошенка», але проводились за гроші USAID та фонду Сороса, то можна дійти невтішного висновку: фактично, всі вони привели до зростання видатків бюджету, ускладнення життя пересічних громадян та створення нових корупційних схем.

Усі зміни, що відбулись з 2014 року і які назвали «реформами», насправді були направлені на погіршення життя громадян. Незважаючи на нові закони, новостворені антикорупційні органи та міністерства, у країні виникло багато нових корупційних схем, а після впровадження кожної реформи кількість нових міністерств, відомств і антикорупційних рад тільки збільшується. Замість однієї структури - виникає три нових, які здебільшого дублюють функції одна одної. Це призвело до утворення бюрократичної машини, де кожен орган має свої повноваження, але ці органи не взаємодіють або навіть суперечать один одному. У результаті, платники податків отримали великі витрати на утримання новостворених установ, результативність діяльності яких нульова. Жодна реформа не зменшила кількості чиновників або їхніх функцій, а от витрати на їхнє утримання зросли.

Однак з цих реформ таки є вигодонабувачі. І це - чиновники, грантові структури, олігархи та транснаціональні корпорації. Та чи можна називати подібні ГО, котрі пропонують «реформи», що наносять реальну шкоду національним інтересам країни і народу, - громадськими організаціями? Чесніше назвати їх лобістськими структурами, що лобіюють і втілюють інтереси своїх донорів. І тоді суспільство точно знатиме головних вигодонабувачів від таких реформ. От тільки коли шкоду країні наносить Сорос зі своїми підопічними, там ще зрозуміло, але як так сталось, що шкода країні наносилась і за рахунок USAID? Чи там була просто схема і обман донора, а інтереси втілювались інші?

Що ж до принциповості, високих стандартів демократичних цінностей та віри у заяви і гасла, осіб, що за грантові гроші несли принципи демократії та свободи слова, то тут варто згадати «Закон про медіа», який був підтриманий цими особами, що стало яскравим прикладом подвійних стандартів так званих «борців за свободу слова». Громадські організації, які ще десять років тому позиціонували себе як захисники журналістських прав і демократичних цінностей, раптово підтримали цей репресивний закон, попри його нищівну критику з боку Міжнародної федерації журналістів. Це показало їхню справжню сутність: вони не боролися за свободу слова, а лише виконували потрібну політичну роль. Як тільки влада дала сигнал, вони без жодних принципових переконань стали на бік сучасного «Главліту» - аналогу радянської системи цензури. Це і є їхнє справжнє обличчя: не незалежні правозахисники, а звичайні політичні функціонери, які підтримають будь-яке рішення, якщо воно відповідає їхнім інтересам або інтересам їхніх спонсорів.

Оксана КОТОМКІНА, Конфлікти і закони

Фото Конфлікти і закони