Українців знищують урки в краватках та гопники у погонах

 
Українському народові нині живеться важко. Люди, які приречені на виживання, з останніх сил змушені викручуватись і шукати можливості якось прогодувати дітей. Але державу і її чільників це не обходить, позаяк вони і прийшли до влади, аби знищити цей народ.
 
Влада нині торжествує. Застосовуючи апарат примусу, вона, як вправний шулер, дістає з рукава тузи обіцянок, а потому без будь-якого застереження обкрадає суспільство, зазначаючи, що виграло чесно.
 
Хоча чи є потреба дивуватись такому ставленню до людей? Зважаючи на біографії тих, хто нині при владі, – не дуже. Урки, що повлізали у костюми відомих модельєрів та понатягали на себе краватки, від цього своєї сутності не змінили. І нині вони вже нічого не бояться, оскільки взяли під контроль не лише владу, а й правоохоронні органи та суди.
 
Наразі бандитизм з інших країн з заздрістю дивиться у бік України: те, про що вони мріяли у своїх снах, втілилось в одній пришелепуватій країні, де обраний на Майдані президент, аби помститись людям, які не хотіли бачити його у цьому кріслі знову, передав владу персонам, які давно зрослись з криміналом в єдине ціле. І він знав про це, але йому так хотілося відомстити народу, що він без вагань вирішив: «якщо не мені, то не діставайся ти нікому, окрім криміналу». А нині Ющенко робить заяви щодо неукраїнськості нинішньої влади. Не часті такі, через раз, але подає голос, що відлунює наче з льоху.
 
А чи цікавлять когось його заяви чи заяви опозиції? Ось опозиція БЮТ заявила, що надала можливість своїм депутатам визначитись з ким вони - опозицією чи з коаліцією? Але як бути з народом, який голосував за той же БЮТ, що привів цих депутатів до ВР? Якщо народ обрав цих осіб у складі того ж БЮТ або НУНС, то, за логікою, як роботодавець (а у нас за Конституцією народ є джерелом влади) має право звільнити поганих працівників. Але в Україні демократія усвідомлюється лише як поняття вседозволеності, а тому ці парламентські найманці запровадили закони, згідно яких народ, як роботодавець, не може звільнити народних обранців від виконання обов’язків.
 
Чи можете уявити, що прийшовши працювати в установу чи на підприємство, робітники прописують у колективному договорі, що роботодавець не має права їх звільняти протягом п’яти років, а сам працівник при цьому йде працювати на іншого роботодавця, вимагаючи оплату за роботу і з того, і з іншого? Такого абсурду жоден роботодавець не допустить. А народ України, як роботодавець, що найняв депутатів і дав їм повноваження, змушений терпіти їхнє невігластво і хамство і при цьому не має можливості їх відізвати, тобто звільнити з роботи.
 
А до влади дорвались ті, хто дуже гарно порозумівся з кримінальним світом, і має за плечима не одну судимість за кримінальні злочини. І от вони мають задоволення знущатись над законами, переписуючи їх під себе та проводячи судову реформу, що дозволить контролювати суддів у будь-який спосіб. Та про таке щастя криміналітет міг раніше лише мріяти. А тепер він показує народу України, хто в домі господар.
 
Ну а що роблять правоохоронні органи? Вони куди дивляться?
 
Щоправда, треба усвідомлювати, що правоохоронна система України своїм корінням ще й досі живиться з системи, що колись існувала в СРСР. В той час правоохоронці заохочували кримінальних авторитетів та усіляких злодюжок працювати на систему. І так вони з ними переплелися, що на сьогоднішній день правоохоронці вже не є охоронцями ПРАВА як такого. Вони, вдягнувши форму і прикрившись кодексами, тепер теж працюють проти народу України (хоча існують за рахунок податків, які цей народ сплачує).
 
Проте така «дрібниця» перевертнів у погонах не обходить. Вони наразі і є тією системою примусу, за допомогою якого кримінальні авторитети знущаються над українцями. А тому-то міліція без будь-яких емоцій споглядає, як братки б’ють людей, що стають на захист парку чи дитячого майданчику, проводять тортури до затриманих у будь-яких злочинах, підкидають наркотики і навіть вбивають у своїх відділках ні в чому невинних громадян. А люди змушені за цим усім спостерігати.
 
Чи все ж не змушені? Чи все ж мають право виявляти свій супротив проти свавілля, яке їм нав’язують? Право то вони мають, але кримінальна влада вже заявила, що вона хоче, аби громадяни проводили свої акції протестів десь у закритих зонах. А отже влада вже сьогодні думає про обмеження і так невеликих свобод українців. Тож нам тепер потрібно замислюватись над тим, як себе захищати.
 
І як тут не згадати сюжет з фільму «Ворошилівський стрілець»? Чи є у народу ще якийсь механізм супротиву? І не має значення, де живе людина - у західній чи східній Україні, чи у Києві. Коли кримінал наступає на твоє життя, коли правоохоронці усіх областей знущаються над затриманими і вбивають громадян у відділках, то тут вже не до поділів на своїх і чужих, оскільки ця система знищує громадян в усіх областях України (і як тут не згадати харків’ян,на яких кримінальна влада, а усі знають, що той же Кернес був двічі судимий, а в радянській армії не служив, бо мав діагноз шизофренія, нацьковує і міліцію, і братків).
 
Ліна ТИХА
 


Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Ворожі провокації не несли загрози життю та здоров’ю українських військових, тому вогонь у відповідь не відкривався. Бойових втрат немає

подробнее

Опрос

Вы проголосуете на местных выборах за кандидатов от "Слуг народа"?

Конфликты и законы © 2008-2020.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.