Дежавю, або Істеричні передчуття Порошенка
- Подробиці
- Опубліковано 30.12.2015 16:29
-
Автор: Конфликты и законы Конфлікти і закони
- Переглядів: 4125
Коли за Януковича я знайомився у ГПУ зі справою Пукача, томи якої мені по одному приносили слідчі Рената Кузьміна, на тому ж поверсі слідчі того ж Кузьміна вели допроси Юлії Тимошенко. Навіть здоровкалися з нею у коридорі і на подвір’ї. Майже одночасно, майже день у день Юлію Володимирівну заарештували, а мені відмовили у ознайомлені зі справою (залишалися непрочитаними майже третина томів). Абсолютно синхронно обидві справи ГПУ направила у Печерський суд.
Трохи пізніше, коли у Печерському суді почався «таємний» процес по справі Гонгадзе, коли там же, поверхом нижче, під день народження Пінчука, майже у ночі, непомітно закривали «справу Кучми», у сусідній залі відбувалося дійство під головуванням судді Кірєєва. Публічне дійство, у якому брала участь чи не половина Верховної Ради.
Відбувалися дуже прості і зрозумілі речі.
Президент янукович шантажував Кучму і Пінчука, аби за безкарність отримати хабар з вбивці. А як же? – це ж «по-поняттях» взяти долю пахана. Адже сам віктор федорович справно виплачував свої відкати, коли у свою чергу він мочив справи на Донбасі, а паханом над ним був Кучма.
Водночас у тому ж судовому «печерському» місці, буквально: секунда у секунду, у одному тому ж будинку у сусідній залі янукович чинив судову розправу над своїм політичним опонентом. Це була помста, але головним чином - дурна віра, що засадивши Юлію Володимирівну, у минулому якої ніколи не було янгольських крилець, він назавжди убезпечить себе від українського Майдану. Мовляв - нікому буде очолити.
Будемо чесні: з яскравим і беззаперечним лідером, на кшталт Валенси або Гавела, у нас дійсно не склалося від самого початку. Але несподівано для занадто далекоглядного і прозорливого проффесора Майдан таки відбувся. І більш ніж яскравий – може, саме завдяки тому, що без лідера. Мабуть, такі вже є українці, нащадки Січі – часто-густо їм гетьмани не указ, а гідність і справедливість у їхній крові.
На цій сторінці я виключно вів майже щоденник про те, що робив і робить Порошенко з першого дня свого президенства, аби захистити Кучму від Суду і залишити вбивцю безкарним. Не буду повторюватися: подробиці знайдете у попередніх і наступних постах.
І знову у тому ж будинку, у той же час, але тепер вже у одній і тій же судовій залі Апеляційного суду, тепер вже Петро Олексійович намагається вчинити розправу зі своїми політичними опонентами. Зокрема, з Корбаном.
І знову дуже прості речі.
З одного боку Порошенко, що по посаді і покликанню очолив українську корупцію, закономірно шукає підтримку і спирається, зрозуміло, не на українців, а на очільників цієї самої переплетеної чиновницької і бізнесової мафії. Звідси і безкарність провідних регіоналів, навіть за вбивство Небесної Сотні, звідси спільні з ними голосування за узурпаторські зміни до Конституції і за корупційний бюджет для себе, за тарифний грабунок і середньовічні податки для людей. Звідси несамовитий захист хрещеного батька і творця системної корупції – Леоніда Кучми.
А з іншого боку Петро Олексійович, коли за дорученням старших терся біля Майдану, на власні очі побачив впритул справжніх українців і тепер панічно боїться їхньої Волі. І знову навіть не дурний, а у цьому випадку – ІСТЕРИЧНИЙ – розрахунок: «Можна не лише врятуватися, а й спокійно переобиратися у президенти, якщо розібратися з лідерами і тими, хто здатний ефективно організовувати супротив людей». Саме у цьому полягає сутність навіть не процесу Корбана, а тієї ФОРМИ, у якій цей процес відбувається. І боїться Петро Порошенко не олігархів, з якими йому не вдалося домовитися. Він несамовито наляканий добровольцями і волонтерами, «цинічними бандерівцями» і фронтовиками, а головне - настроями цілої української Громади. Настроями і радикальною рішучістю, про яку щоденно читає таємні, але об’єктивні довідки поки що слухняних спецслужб.
Останнім часом, коли я у глибокій української провінції (де живу останні роки) не лише чую гнів, але й рішуче прагнення до радикальних дій. Коли це прагнення виходить навіть від людей, які на моїх очах ще вчора байдуже примудрилися не помічати попередній Майдан, я абсолютно втратив Надію.
Натомість замість надії я отримав впевнене Переконання, що ніяким порошенкам, пінчукам і кучмам не допоможуть їхні істеричні смикання, адже моє дежавю невідворотно матиме революційне майбутнє.
Слава Україні!
P.S. Рекомендую статтю Івана Капсамуна, де ви знайдете подробиці і паралелі, які сподіваюсь прокоментувати ближчим часом. Особливої уваги потребують ментівські технології тітушок і навмисного зняття охорони, що застосовують з благословення Порошенка у суді, і від яких просто смердить гранатами під Верховною Радою. Про ці технології я вже писав. Кому цікаво, можете подивитися тут: https://www.facebook.com/anarmah/posts/1654377561447102.
Олексій Подольський, facebook.com
Також з цієї категорії...
Арсеній Яценюк заявив, що позачергова...
30 июл. 2012 г.
Гуманитарка по-троянски, или так, может,...
11 авг. 2014 г.
Пам’ятаємо: час загибелі Небесної Сотні...
20 февр. 2016 г.
Набираючі популярність...
Пропаганда та залякування - як...
3 нояб. 2024 г.
15 років позбавлення волі з...
4 нояб. 2024 г.
Поліція Києва розпочала кримінальне провадження...
4 нояб. 2024 г.
Останні новини
Полковник ЗСУ у запасі та військовий експерт Роман Світан у новому воєнному зведенні на 4 листопада розповів про наступні актуальні ситуації на фронті:
Коментарі