​Порошенка не запросять на нагородження лауреатів Міжнародної премії Івана Франка

За півтора місяця, а саме 27 серпня, в Україні відбудеться знакова подія – ІІІ церемонія нагородження лауреатів Міжнародної премії імені Івана Франка. Премії, яка, на думку її засновників, має допомогти науковому світу краще пізнати Україну. Про підготовку до урочистої церемонії ми розпитали директора-розпорядника Міжнародного фонду Івана Франка Ігоря Куруса.

- Пане Ігоре, а чому Премія міжнародна? Це данина моді чи…?

Про моду тут не йдеться. На самому початку створення Фонду ми обрали міжнародний рівень. До правління Фонду увійшли громадяни різних країн: Канади, Великої Британії, Австрії, Польщі, ну і, звичайно, України. Хоча біографія Премії поки що невелика, але її лауреатами вже стали представники Австрії, Фінляндії та України. Щороку ми розширюємо географію Премії: участь у ній брали вчені з 8 країн Європи, а до журі та експертної ради входять науковці з 11 країн світу. Я думаю, що це і визначає міжнародний рівень.

- Цьогорічних лауреатів уже оголошено. Наступний етап - це церемонія нагородження. Як іде підготовка?

Так, ми маємо чудових лауреатів: це професор Йоханнес Ремі з Фінляндії та професор Католицького університету Ярослава Мельник з України. Щодо підготовки церемонії, то тут легше, бо ми маємо чудових партнерів: Львівська обласна адміністрація, Дрогобицька міська рада, Дрогобицький державний педагогічний університет та Дрогобицька районна рада. Кожен з нас має свої зобов’язання. Щодо обов’язків Фонду, то ми успішно провели всі процедури стосовно вибору лауреатів, наразі ми завершуємо фандрайзингову програму зі збору коштів до преміального фонду, а також розпочали розсилати запрошення на церемонію нагородження, яка, нагадаю, відбудеться 27 серпня 2018 року у м. Дрогобичі.

- Тобто, Ви ще збираєте кошти для призового фонду? А яким буде цього року розмір Премії?

Так, збираємо! У 2016 та 2017 роках преміальний фонд становив 500 тисяч гривень. Цього року ми б не хотіли зменшувати цю суму, але зараз говорити щось зарано, бо ще триває наповнення преміального фонду. 10 серпня закінчиться ця кампанія, і тоді ми зможемо оголосити суму преміального фонду Міжнародної премії імені Івана Франка у 2018 році.

- А хто фінансово підтримує Фонд?

Здебільшого, це засновник Фонду, а також долучаються звичайні громадяни, приватні компанії та організації. Минулого року ми мали внески до преміального фонду від українців, які живуть в Канаді, а також від Української кредитової спілки з Канади…

- А наша держава допомагає?

Фонд є благодійною недержавною організацією. Тому держава не бере участі у процесах, які відбуваються у Фонді (від обрання Лауреатів до їх нагородження).

- Можливо, сприяє?

Добре, що не заважає (ред. - сміється). До речі, нещодавно в Україні відбувався за підтримки Українського культурного фонду, який очолює перша леді Марина Порошенко, Міжнародний ярмарок грантів у сфері культури. Ми хотіли взяти участь у цьому заході, але, на жаль, нам відмовили, посилаючись на велику кількість учасників.

- Чомусь мені не дивно… Давайте повернемося до підтримки премії. Я так розумію, що кожен може зробити свій внесок у призовий фонд?

Так. Для того, щоб вписати своє ім’я в історію розвитку гуманітаристики та україністики, достатньо зайти на наш сайт frankoprize.com.ua, натиснути плашку «Підтримати Фонд», зробити свій благодійний внесок. Ось і все - Ви вже фундатор Премії. Ваше прізвище буде вписано в історію Премії.

- Бачу перед Вами різні списки. Кого ви запрошуєте на церемонію нагородження цього року?

Це насамперед науковці, і не лише з України, дипломати, благодійники, громадські діячі, представники бізнесу, медіа, депутати, партнери Фонду…

- А Президента України, керівника Уряду Ви запрошуєте?

У минулі роки ми запрошували все вище керівництво держави, але вони ніколи не приїжджали. Навіть на 160-ту річницю від Дня народження Івана Франка, коли першим Лауреатом був Блаженніший Любомир Гузар, ніхто із високопосадовців не приїхав. Мабуть, це їм не цікаво. Можливо, вони не мають часу на такі заходи. Тому цього року, найімовірніше, запрошувати їх не будемо.

- Виходить, що представники влади не підтримують ініціативи, які робить громадськість? Але Ваша робота спрямована на імідж держави, великі начальники мали б сприяти, чи не так?

Погоджуюся з Вами. Наша робота спрямована на те, щоб формувати позитивний імідж України у світі. Щодо участі начальства, то у минулих роках церемонію нагородження відвідував голова Львівської обласної адміністрації, присутні були керівники органів місцевого самоврядування, представники Львівської обласної ради, народні депутати… Усе гаразд. Важливо, щоб на церемонії були науковці! Бо це наукова премія, і я думаю, що для лауреатів почесно отримати цю нагороду в професійному середовищі. Звичайно, було б добре, щоб на церемонії нагородження найкращих науковців світу в галузі україністики були присутні керівники України, але без політики, якої нам вистачає у повсякденному житті.

- А як можна потрапити на церемонію людям, які не мають офіційного запрошення?

Минулого року ми надіслали запрошення усім охочим, хто завчасно повідомив дирекцію Фонду про своє бажання бути присутнім на заході. Звичайно, зала Дрогобицького народного дому не є дуже місткою, але я думаю, що ми знайдемо розумне рішення. Дякуючи міській владі Дрогобича та Львівській обласній адміністрації, цього року вдалося частково відремонтувати Дрогобицький Народний дім імені Івана Франка, а це розширить функціональні можливості приміщення і розміщення гостей.

- І наостанок, чому в Дрогобичі? Є Київ, Львів, ці міста мають більші зали, й іноземців легше зустріти і розмістити.

Усе просто. Це батьківщина Івана Франка. І ми намагаємося хоча б раз на рік, у День народження Великого українця, заохотити громадськість приїхати на цю землю. Адже буває так, що навіть науковці, які вивчають Франка, жодного разу не бували на його батьківщині. І це неправильно. Тому присутність на церемонії нагородження лауреатів Міжнародної премії імені Івана Франка - це не лише виявлення пошани і поваги до лауреатів, це ще і шанс доторкнутися до Франкової землі, відчути його дух, перейнятися ним, побачити його нащадків.