Микола Оніщук: Призначення головою КМДА особи, не обраної мером, суперечливе з точки зору його конституційності

Влада, прикриваючись юридичною казуїстикою, проводить багато кроків до знищення законності та відбирання у людей права на самоврядування. Владі не потрібні активні громадяни, а також суб’єкти, які в структурі самоврядування заважатимуть їй нахабніти і надалі. Вона боїться народовладдя, і всього, що від нього зростає. І, саме через подібний переляк партія регіонів позбавила Київ Магдебурзького права, ввівши в столиці ручне маніпулювання владою через призначення голови КМДА та позбавлення киян права обирати мера, який повинен бути і головою Київради і КМДА.
 
Цю суперечливу ситуацію «Конфліктам і законам» пояснив президент Інституту правової політики, екс-міністр юстиції Микола Оніщук.
 
– За Конституцією України громади міста, селища і села є громадами базового рівня. І на рівні цих громад органом виконавчої влади місцевого самоврядування є сільський, селищний чи міський голова. Це означає, що кияни, обираючи міського голову, одночасно вибирають собі керівника виконавчої влади в місті. Виконавчу владу уособлює міський голова. І дійсно, складається досить дивна ситуація, коли кияни обирають мера, і це право гарантовано їм Конституцією (навіть не законом), а при цьому на практиці виконавчу владу здійснює голова КМДА, що призначається Президентом.
 
Іншими словами: призначення указом глави держави головою Київської міської адміністрації особи, не обраної мером, суперечливе з точки зору його конституційності. І зміни до Закону «Про столицю» і Закону «Про місцеве самоврядування» нічого не змінили в правовому регулюванні цих відносин.
 
Можливо, не усі це помітили, але для того, щоб виправдати цей крок, додатково було введено статтю 10-1, що є повністю автентичною і в редакційному, і в змістовному сенсі п. 2 розділу VII Прикінцевих положень цього ж закону, які свого часу тлумачились КСУ. Тлумачачи ці перехідні положення, Конституційний суд дійшов висновку, що голова Київської міської адміністрації може бути призначений виключно з числа осіб, обраних мером. Натомість, цю статтю було відтворено як статтю 10-1 Закону, що дало можливість апологетам цього політичного та правового рішення наголосити, що КСУ не тлумачив статтю 10-1, оскільки тоді її ще не існувало, а те, що КСУ тлумачив перехідні положення цього закону, то вони вже втратили силу, оскільки тепер їх зробили положенням окремої статті. А тому, мовляв, рішення КСУ вже не застосовується.
 
Але є абсолютно очевидним, що КСУ тлумачив саме відповідні змістовні положення. Тобто розкрив суть правового регулювання цих відносин незалежно від того, у якому законі і з яким номером статті вони присутні у чинному законодавстві. Таким чином, був використаний прийом на рівні правової казуїстики, який нічого спільного з принципами правової визначеності та правової сталості не має.
 
По суті, у спосіб призначення голови КМДА не з числа обраних мером сьогодні вихолощено зміст посади Київського міського голови. Більше того: цим рішенням закладена міна уповільненої дії, тому що під час проведення наступних чергових виборів (чи позачергових) органів самоврядування міста Києва обов’язково постане питання щодо того, з якими повноваженнями кияни обиратимуть мера. Та й взагалі: чи потрібно обирати мера міста, якщо до його компетенції входить лише головування на засіданнях ради? Адже немає жодної потреби проводити вибори у столиці, аби обрати головуючого для засідань Київради. За потребою рада сама обере собі спікера, тобто – ведучого засідання. Так само, як це відбувається у Верховній Раді, коли парламент обирає собі голову для того, аби він проводив засідання і організовував роботу парламенту.
 
Тож автори цього рішення тепер не зможуть пояснити суспільству і, зокрема, київській громаді, який сенс у проведенні виборів Київського міського голови, коли він не є Київським міським головою, по-суті, і не має жодних повноважень виконавчого характеру. І цікаво буде спостерігати за цією юридичною увертюрою, з якої владі тепер необхідно вибратись, надавши публічні і зрозумілі суспільству пояснення. Адже Конституція гарантує київській громаді право обирати собі раду і мера. Мера, як керівника виконавчої влади, обирають у всіх європейських столицях: від Рима, Парижа до Варшави.
 
І хоча Конституція України говорить про те, що особливості організації влади у Києві визначаються законом, проте закон не може вступати в протиріччя з базовими засадами Конституції, яка встановлює і гарантує місцеве самоврядування на рівні громад. Тому-то ситуація, що склалась у Києві з призначенням владою голови КМДА, це – черговий доказ жонглювання правом, який не має нічого спільного із дотриманням принципу конституційності, верховенства Основного закону і принципами правової держави.


Комментарии

  +0 #1 кіллер 25 марта 2011 г., 16:16:19
Пане екс-міністре, а чому Ви не сприяли тому, аби Ківалов потрапив за грати за фальсифікації, а Янукович - за сепаратизм? сьгодні б все було інакше

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

На жаль, учора, поблизу населеного пункту Мар’їнка, кулею снайпера було поранено українського військовослужбовця. Йому оперативно надали першу медичну допомогу

подробнее
Конфликты и законы © 2008-2020.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.