Кияни платять податки, а їх зомбують і розводять на гроші

Усім міжнародним організаціям наша влада доводить, що Україна, - демократична держава, тоді як для того, аби з’ясувати, який в Україні дійсно державний устрій, треба лишень з тиждень пожити у цій країні і поспілкуватись з громадянами.

І потому можна робити дуже цікавий висновок: незважаючи на усі заяви українських можновладців, влади як такої в Україні – не існує. Точніше, вона є, але якось вже діє у такий спосіб, що в державі останні декілька років процвітає анархія, а більшість можновладців живуть за принципом: бери все, що ще не вкрадено.

Нині, незважаючи на централізацію владних повноважень, влада у кожній волості своя. І кожен голова обласної, селищної або міської ради – вже царьок на власних володіннях. Він, певною мірою, підкоряється вертикалі влади, але лише на випадок виконання якихось доручень та для звітування по надходженню коштів. В усіх інших питаннях – він сам собі бог, оскільки може собі дозволити вводити власні побори з громади, встановлювати оплату за в’їзд на цвинтар, кондиціонери, використовувати (на власний розсуд) кишенькові місцеві ЗМІ (що фінансуються з бюджету) і не реагувати на заяви суспільства з приводу порушення цим царьком елементарних кодексів.

Ну, і чим не анархія? Править собі людина у своїй вотчині, а на законодавство, що прийнято якимось там парламентом – начхати. Навіть більше – усвідомлюючи, що при певних діях законодавство буде порушено, а громаді міста нанесено невиправних збитків, він вільно йде на це порушення, а представники того ж парламенту лише здивовано кліпають очима: що ж бо поробиш, такого царька громада обрала собі сама.

Щоправда, у громади нині майже нічого не питають. Вибори - фальсифікують, голоси – скуповують, данні – підтасовують. А потому доносять до відома громадян, що таки когось та обрано.

Саме у такий спосіб було переобрано космічного мера столиці. Вибори спланували так, як треба – на день міста, а усі розваги для молоді винесли за межі столиці. Таким чином бабцелюбний мер потурбувався, аби молодь не прийшла на дільниці. Ну, а інший електорат – він купив (щоправда, підкупом виборців на виборах мера не гребувала жодна з партій!). І хоча за усіма соціологічними даними на дільниці не прийшло і 48% населення, за офіційними – вибори відбулися правомірно.

І відчув космічний мер єднання з космосом і почав втілювати в життя свої фантазії (а чим він гірший за героїв казки Джанні Радарі, які бажали, аби казкові герої платили комірне і за повітря). І пішло: і розбазарювання земель, і ще одне підвищення тарифів, і шалені борги перед структурами, що забезпечують місто водою, газом та електроенергією.

Проте на муніципальному каналі ТРК „Київ” подібної інформації не почуєш. Кореспонденти каналу тільки й уміють, що співати дифірамби меру столиці та проголошувати, що саме пан Черновецький – єдиний рятівник міста і його мешканців.

Звісно, народ вже давно звик, що уся країна живе за принципом: ти брешеш мені, я брешу тобі, а разом ми робимо вигляд, що один одному віримо. Проте чи повинні кияни бачити брехню на каналі, який фінансується за гроші платників податків, тобто – самих мешканців столиці? Все ж хотілося б, аби цей канал був об’єктивним і доносив до телеглядачів правду про життя столиці.

Але щоденне сприйняття інформації, що лунає з цього каналу, доводить, що він працює не для киян, а на мера, роблячи йому безкоштовну рекламу. От подивишся ТРК „Київ” хоча б хвилин 15 і відчуваєш себе зомбі, якому втовкмачують, як же ж добре живеться киянам і як про них піклується нинішній мер. А коли виходиш на вулицю і бачиш реалії, то стає жахливо, оскільки надане в ефір АБСОЛЮТНО не відповідає дійсності. І добре, що людська психіка побудована у такий спосіб, що може відмежувати непотрібну інформацію, а інакше б більшість киян від такого „не співпадання” проголошених з блакитного екрану меседжів з реаліями давно стали пацієнтами психічної лікарні.

Хоча до такого знахабнілого блюзнірства кияни вже звикли. Нині людей обурює навіть не стільки те, що пан Черновецький за їхні кошти отримав власний канал, яким грається, як циган сонцем. Громадяни не розуміють, чому на цьому каналі без будь-яких обмежень виходять програми, що веде Сандей Аделаджа, якого офіційно звинуватили у тому, що він причетний до грошової піраміди? Проте і це ще квіточки. Виявилось, що за хвилину віщання своїх проповідей Аделаджа платив від п'яти до восьми гривень. Про це офіційно заявив голова парламентської слідчої комісії з розслідування протиправних рішень Київради і його виконавського органу Кирило Куліков. Як Сандей влаштував собі таке, невідомо, оскільки таких цін на транслювання взагалі ніколи не існувало, але факт, як то кажуть – доведений.

От і виходить, що киян зомбують за їхні ж гроші, і при цьому проповідник (що завше наголошував, що він ліпший товариш мера столиці) отримував можливість і далі обдурювати людей. Звісно, що до моральності керівництва ТРК „Київ” говорити не доводиться, оскільки і це не найгірший вчинок щодо телеглядачів. Гірше інше – на каналі ось вже протягом довгого часу існує така собі телевікторина (читай лохотрон), що у буденний день може транслюватись майже з 11 ранку і до 16 вечора. І хоча азартні ігри нині в країні заборонені, такі вибивання коштів з населення, як вікторини „Вгадай слово”, прекрасно себе почувають на вітчизняних телеканалах.

Загалом, історія появи цієї вікторини на ТРК „Київ” дуже цікава. Треба зазначити, що довгий час на цьому каналі жодних подібних афер не транслювалось. Але все змінилось після того, як взимку цього року прокуратура заборонила існування телефонної лінії, подзвонивши до якої можна було, начебто, поскаржитись на роботу жеку. Діяльність цієї афери була простою: людина набирала номер, у слухавці чула довгі гудки або якісь пояснення, а за деякий час отримувала рахунок за телефон, у якому зазначалось, що дзвінок на таку„гарячу лінію” обійшовся їй у чималу суму. Звісно, що правоохоронці прикрили це джерело фінансової ідилії, начебто так і не з’ясувавши, яка посадова особа отримувала з цього зиск. Проте в коментарях пресі заступник мера – пан Голубченко з роздратуванням наголосив, що нічого поганого у подібних платних телефонних лініях не бачить, і що чому на інших телеканалах існують усілякі вікторини, участь у якій коштує людині грошей, але не гарантує потрапляння до ефіру, і їм за це – анічогісінько, а ось платну лінію для скарг на представників комунального господарства закрили. А за деякий час на ТРК „Київ” з’явилась „вікторина” „Вгадай слово”, і відтоді киян почали „розводити” на гроші тепер вже і з муніципального каналу.

А тут ще й з’явилась інформація, що Контрольно-ревізійне управління столиці при перевірці ТРК „Київ” виявилапорушень на 3,08 мільйона гривень за період з листопада 2007 по лютий 2009 року. В ході перевірки за вказаний період управління виявило, що телекомпанія перевищила потребу в бюджетних коштах на 1,46 мільйони гривень в 2009 році, включивши в бюджетний запит свої небюджетні зобов'язання 2008 року по охороні і послугам трансляції. Також за рахунок бюджетного фінансування 2009 р. ТРК погасила свої небюджетні зобов'язання попереднього року в сумі 1,27 мільйонів гривень по оплаті праці.

В той же час, за даними КРУ, телекомпанія отримала з міськбюджету зайві 301,53. Крім того, КРУ під час інвентаризації виявило недоліки і надлишки окремої комп'ютерної техніки.

В результаті виявлених порушень КРУ притягнуло до адміністративної відповідальності чотири посадові особи підприємства, а також повідомило про ревізію в прокуратуру Печерського району столиці.

І хоча матеріали ревізії були передані до прокуратури 7 травня 2009 року, досі жодної інформації про те, чи відкрито кримінальну чи адміністративну справу щодо певних керівних осіб компанії – невідомо. Принаймні допоки офіційних коментарів від прокуратури пресі не надавали.

Проте територіальну громаду Києва таки обурює таке нахабне використання комунального каналу для власних потреб мера та заробляння грошей за рахунок комунальних ЗМІ певного кола осіб. Але шукати правди у владних коридорах марно. Нині, коли влада існує лише на папері, а кожен чиновник з легкістю порушує законодавство і не боїться понести за свої дії навіть дисциплінарного покарання (хоча до багатьох можновладців давно потрібно застосовувати навіть кримінальний кодекс!) посилатись на закон і звертатись до правоохоронних органів – нікчемна справа. І що говорити про пересічних киян, коли навіть деякі депутати Київради не мають можливості змінити цю ситуацію.

На фото: депутат Київради Наталія Новак

На думку пані Наталії, за мерства Черновецького комунальні ЗМІ повністю деградували і нині зовсім не відображають думку громади Києва. „На жаль, канал повністю втратив своє моральне обличчя. І хоча технічно нині він забезпечений дещо краще, аніж декілька років тому, проте якість подачі інформації значно знизилась” – констатує депутатка.

Та й не дивно, що якість інформації, що подається ТРК „Київ” така занизька, адже для тих, хто ним керує і проводить контроль інформаційної політики, головне – співати дифірамби Черновецькому, а все інше значення не має. Та й про яку моральність може йти мова, якщо колишнього керівника каналу, який насправді сповідував принципи журналістської етики, з каналу вижили, а нині куратором ТРК є людина, яку декілька місяців тому звинувачували у зґвалтуванні. Але гроші і тут відіграли свою роль. І нині про цей інцидент вже ніхто і не згадує, та все ж, зважаючи на оприлюднений факт, можна чітко констатувати: яку моральність може сповідувати особистість, яка гребує навіть елементарними людськими нормами? Хоча чому нині дивуватись, колився команда мера – цинічні особи, які переступлять через будь-що людське, аби покласти собі до кишені певну грошву?

Але правоохоронні органи впритул не бачать порушень закону і нормативних актів, до яких повсякчас вдаються підмерські прихвосні. Тож про порушення, що виявленні у комунальних ЗМІ, і говорити не доводиться. Для правоохоронних структур їх теж чомусь не існує.

І нікого не цікавить, що газета „Вечірній Київ”, яка колись славилась своєю гостротою і користувалась шаленим попитом серед киян, нині перетворилась на жовту пресу. Газета „Хрещатик” – на бульварну газетку, яку використовують для травлення не угодних меру посадовців та для публікації певного офіціозу. Ну, а теле- і радіокомпанії сприймаються громадянами як низькосортні структури, які не можна ані слухати, ані дивитись.

Хоча у 2006 році пан Черновецький хотів підзаробити на цих ЗМІ навіть запланував створити медіа холдинг, який можна було б продати, залишивши місту 51% акцій (що й закріпили певним нормативним актом). Але у 2007 році до цього рішення, крадькома, були внесені зміни, які надавали можливість провернути іншу аферу. Промерська більшість швидко проголосувала і поставила опозицію і київську громаду перед фактом, що частка міста у медіа холдингу зменшується до 25%, а 75% віддають інвестору (якого, між іншим, і не називали).

Проте за деякий час Черновецький усвідомив - якщо виконати це рішення, то гроші він отримає, а от вплив на ці ЗМІ – втратить, оскільки новий господар аж ніяк не горітиме бажанням піарити на власних каналах космічного мера. Але й викупати медіа канал для себе мер теж не бажав, оскільки власних коштів на утримання такого холдингу йому, скоріш за все, було шкода. Та й виходило, що після отримання у свою власність цих медіа ресурсів, проводити їхню модернізацію треба буде вже не за державний кошт, а з власної кишені. Але одна річ – брати гроші з державного бюджету, а інша, - з власного гаманця. А своїх грошей, як відомо, завжди шкода. Тож, хоч рішення і було проголосоване, виконувати його ніхто не став. І лишився цей медіа холдинг у комунальній власності міста, а точніше – у кишені мера. І це зрозуміло, адже якби ці ЗМІ продали, то Черновецькому довелося б викладати доволі чималі суми задля власного піару та купівлі часу для виступу тієї ж Кільчицької (професійність якої і до нині викликає у більшості громадян великі сумніви). А коли ЗМІ комунальні, то ні за що платити не потрібно. Навіть більше – на них можна непогано заробити, не вклавши в їхній розвиток ні копійки з власної кишені.

Тож тепер, отримуючи з бюджету кошти на своє існування, комунальні ЗМІ (а точніше ті, хто їх курує під пильним оком Черновецького) доволі комфортно себе почувають, адже усі їхні витрати покриваються за бюджетний кошт, а гроші за рекламу та телевікторини ( а простіше - аферу) можна преспокійно ділити між потрібними людьми.

І хоча за логікою депутати мали б право затверджувати редакційну політику цих ЗМІ (хто платить, той і музику замовляє), насправді комунальні засоби масової інформації підпорядковуються лише меру. От і виходить: гроші на ЗМІ виділяє рада, а що ці засоби масової інформації друкуватимуть і пускатимуть в ефір - вирішує людина Черновецького. Більше того: згідно закону „Про місцеве самоврядування” редакторів і керівників цих структур повинні затверджувати на сесії Київради, проте Черновецький у цьому не зацікавлений,а тому усе керівництво комунальних засобів масової інформації керує цими структурами, будучи лише виконуючими обов’язки. Тобто: якщо до посади редактора додати в.о., то його не потрібно затверджувати більшістю голосів депутатів, його можна призначити одноосібно.

І що цікаво, керує цим медіа холдингом не головне управління інформаційної політики та ЗМІ (як це повинно було б бути), а радник Черновецького Казбек Бектурсунов (той, якого звинувачували у зглавлтуванні!). І це тоді, коли у вертикалі влади взагалі немає такої посади, як „радник”,а отже ця особа не має права заправляти медіа холдингом. Але на практиці йому - все можна. І підтвердженням цього може виступати хоча б факт переривання трансляції сесії Київради заради висвітлення свята за участю Сандея Аделаджі. І коли депутати виявили протест проти подібного свавілля, то пан Довгий не знайшов нічого ліпшого як запропонувати оголосити перерву. Щоправда, тоді депутати усіх фракцій об’єднались у протесті проти переривання сесії, і керівництву ТРК „Київ” довелось зняти з ефіру святкування у сандеївській церкві і знову пустити трансляцію із сесійної зали. Проте пан Джангіров , який є в.о керівника каналу, цю ситуацію так і не прояснив, пославшись на технічні збої. Та й взагалі Джангіров почуваеє себе комфортно, оскільки перед депутатами не звітує, хоча, як зазначила пані Новак, його вже двічі запрошували на сесію, аби він прозвітував про свою діяльність. Але одне – брати гроші з бюджету для каналу, інше – проводити якісь звіти.

Тож, як зазначила депутат від блоку Кличка, депутати Київради не мають можливості впливати на редакційну політику цього каналу. „Але найгірше те, що рейтинг каналу за останні роки знизився до мінімуму, і нині інвестори вже не цікавляться комунальним медіа-холдингом” – констатує вона.

Погоджується вона і з тим, що одним із гострих питань, які терміново треба вирішити – це заборона трансляції проповідей Сандея Аделаджі. Причому (і про це суспільство повинно знати) свого часу керівництво ТРК „Київ” відмовило в наданні ефіру православним священикам. От і виходить, що деякі посадові особи зацікавлені у тому, щоб кияни дивились лише проповіді нігерійського пастора (а отже вони сприяють тому, аби якомога більше людей ставали послідовниками Аделаджі і платити йому десятину). Але за законом – церква відмежована від держави, а отже ніхто не має права зомбувати людей, нав’язуючи їм свої погляди (тим паче, що в багатьох країнах церква Аделаджі заборонена, оскільки в проповідях пасторів таки використовують ефект зомбування).

І хоча канал неодноразово перевіряли контролюючі структури (і ще на початку перевірки знаходили порушення), то по її закінченню з’ясовувалось, що порушень немає. Проте цього року КРУ таки виявило порушення, а отже прокуратура Печерського району столиці все ж повинна винести свій вердикт.

Чим закінчиться історія з ТРК „Київ” – невідомо. Нині медіа холдинг, що теоретично належить до комунальної власності міста, працює на людей, яким начхати на громаду та її проблеми. Кияни і надалі оплачуючи своїми податками існування комунальних ЗМІ, споглядають з екрану телелохотрон (мета якого якомога більше киян заохотити зателефонувати за вказаним номером, аби потому отримати шалені надприбутки з грошей осіб, які подзвонили, але так і не потрапили до ефіру). Також, не зважаючи на протести як депутатів Київради, так і громади, не зникає з ефіру і Сандей Аделаджа. І як би опозиція у Київраді не шукала правди – все марно, оскільки правоохоронні органи на стороні сильного, тобто – мера столиці. І пані Новак зазначає, що бути в опозиції дуже важко, оскільки опозиціонерам працювати в інтересах громади не дають. „Нині склалась жахлива ситуація, коли депутати не можуть відстояти права громади, якщо у них немає більшості у сесійній залі. І коли промерська більшість голосує незаконні рішення, опозиція безсила, оскільки і прокуратура, і суд діють за домовленістю з київською владою” – зазначає вона.

В принципі, аби усі можновладці боялись відповідальності за свої дії і усвідомлювали, що за порушення закону їх притягнуть до кримінальної чи адміністративної відповідальності, то в суспільстві з’явивсяби певний лад. Проте на сьогоднішній день в країні абсолютно не працюють державні механізми захисту громадянського суспільства. Але не можна говорити, що очікувати на зміни нереально. Треба, аби люди таки усвідомлювали - за кого вони голосують, і на виборах робили дійсно свідомий вибір, розуміючи, що якщо ти продаєш за двадцять гривень свій голос, ти свідомо даєш владу до рук тим, хто і надалі не буде враховувати права громади, а лишень турбуватиметься про те, як ще урвати грошей до власної кишені.

Оксана КОТОМКІНА