Правозахисник радить створювати альтернативу міліції

Учасникам регіональних «євромайданів» варто самоорганізовуватися в загони самооборони і власноруч затримувати правопорушників. Про це заявив член правління правозахисної організації Інститут Республіка Михайло Лебедь під час символічного прес-брифінгу рівнян «Захистимо себе самі!» біля Рівненської міськради, який був проведений у понеділок на знак солідарності з побитим в центрі Рівного активістом місцевого «Євромайдану» Віталієм Примаком, повідомили «Конфліктам і законам» у прес-службі правозахисної організації Інститут Республіка.

«Міліця не реагувала на телефонні дзвінки Віталія Примака близько 20 хвилин – доти, доки Віталія не побили нападники», - каже правозахисник і наголошує, що це далеко не перший в Україні випадок побиття та каліцтва активістів «євромайданів» невідомими зловмисниками за останніх півтора місяці.

Михайло Лебедь також наголосив, що ст.207 Кримінального процесуального кодексу дозволяє людям без міліції власноруч затримувати правопорушників при вчиненні, замаху на, або після вчинення кримінальних злочинів.

Нагадуємо, що одного з лідерів рівненського Майдану вчора вночі побили двоє невідомих. Зараз Віталій знаходиться у нейрохірургічному відділенні міської третьої поліклініки.

Правозахисник також підкреслив, що міський голова Рівного Володимир Хомко нещодавно пообіцяв охороняти та забезпечувати порядок на місцевому Майдані. Проте мер не лише не дотримується свого слова, але й ініціює неправосудні судові заборони мирних зібрань в місті.

«Cуд не має права забороняти мирно збиратися геть усім мертвим, живим і ненародженим – це суперечить чинному законодавству України. Інститут Республіка радить ігнорувати такі рішення суду як злочинні накази», – стверджує Михайло Лебедь.

ДОВІДКА щодо ГРОМАДСЬКИХ ЗАТРИМАНЬ правопорушників (інформаційна довідка №1 з матеріалів прес-брифінгу в м. Рівне)

Ч.2 та ч.3 ст.207 Кримінального процесуального кодексу України:

1. Ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у статті 482 цього Кодексу:

1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;

2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

3. Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов’язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Стаття 482 Кримінального процесуального кодексу України:

1. Затримання судді або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України.

2. Притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України, його затримання або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України.

3. Обшук, затримання народного депутата України чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, в тому числі негласних слідчих дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, допускаються лише у разі, якщо Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

4. Особливості порядку притягнення народного депутата України до відповідальності визначаються Конституцією України, Законом України "Про статус народного депутата України", Регламентом Верховної Ради України та цим Кодексом.

Міський голова Рівного ВОЛОДИМИР ХОМКО: «Я маю претензії лише до організації наметового містечка, - пояснив ЧЕТВЕРТІЙ ВЛАДІ міський голова Рівного Володимир Хомко. - В місті є вже одне наметове містечко, і я ГАРАНТУЮ НА НЬОМУ ПОРЯДОК. Подавайте будь-хто інше повідомлення про акцію і, якщо в ньому не йтиметься про створення наметового містечка, жодної реакції з мого боку в якості заборони не буде. Навпаки, ПОДБАЄМО ПРО ОХОРОНУ» http://4vlada.com/rivne/32140.

Корисні статті Кримінального кодексу України, зміст яких варто знати кожному:

ст.367 (“службова недбалістьсть”), ст.38 (“затримання особи, що вчинила злочин”), ст.36 (“необхідна оборона”), ст.39 (“крайня необхідність”), cт.121 (“умисне тяжке тілесне ушкодження”), ст.122 (“умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження”), ст.125 (“умисне легке тілесне ушкодження”), ст.126 (“побої і мордування”), ст.127. (“катування”), ст.128 (“необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження”), ст.41 (“виконання явно злочинного наказу або розпорядження”), ст.371 (“завідомо незаконні затримання, привід або арешт”), ст.372 (“притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності”), ст.340 (“незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій”), ст.364 (“зловживання владою або службовим становищем”), ст.365 (“перевищення влади або службових повноважень”).

Правозахисники радять протестувати в м.Рівне всупереч автоматичним заборонам (інформаційна довідка №2 з матеріалів прес-брифінгу в м. Рівне)

Правозахисна організація Інститут Республіка наголошує, що Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді ОКСАНИ ДУДАР в своїх останніх рішеннях стосовно мирних зібрань в місті Рівне встановив обмеження свободи мирних зібрань щодо невизначеного переліку суб’єктів. Таким чином дані обмеження встановлено, образно кажучи, для всіх мертвих, живих і ненароджених. Людей не було належним чином поінформовано ні про відкриття проваджень, ні про призначення судових засідань. Таким чином люди були позбавлені прав, гарантованих ст. ст. 10, 11, 16, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС). Люди були позбавлені можливості бути присутніми на судових процесах, за результатами яких їх обмежено в праві на свободу мирних зібрань. Таким чином, було порушено принцип змагальності сторін і конституційне право рівності учасників судового процесу перед законом (ст.129 Конституції України). Відповідні адміністративні суди порушили право людей на справедливий суд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згадані рішення необхідно оскаржити у відповідному адміністративному апеляційному суді. Також необхідно звернутися до Генеральної та відповідної місцевої прокуратури, щоб ті, відповідно до ст.121 Конституції України та законодавства про прокуратуру, захистили інтереси людей і здійснили нагляд за додержанням законів державними органами, оскарживши згадані рішення Рівненського окружного адміністративного суду про обмеження свободи мирних зібрань. На нашу думку, також існують всі підстави для кримінального переслідування судді ОКСАНИ ДУДАР за ст.375 (“постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови”) Кримінального кодексу України.

А поки триватиме слідство та судова тяганина, члени правозахисної організації радять протестувальникам:

1) Не боятися виходити на протести всупереч таким автоматичним судовим заборонам мирних зібрань, коли суди неправосудно обмежують свободу зібрань геть усім на певній території на певний час. Такі заборони є апріорі неправосудними, незаконними та необґрунтованими, є такими, що порушують конституційне право людей на свободу мирних зібрань.

2) Організатори таких мирних зібрань мають бути додатково захищені від міліцейських і судових репресій силами правозахисників, юристів чи народних депутатів. Зокрема, кваліфіковану допомогу можуть надати експерти Всеукраїнської ініціативи «За мирний протест!»

3) Протестувальників має бути багато – це зменшує ймовірність незаконних дій з боку міліції.

4) Не боятися встановлювати намети з метою проведення мирних зібрань, якщо існує автоматична судова заборона встановлювати намети. Проте обов’язково додатково захистити право встановлювати намети, перш за все, присутністю великої кількості протестувальників.

5) Розраховувати на власні сили при охороні безпеки учасників зібрань.

Інститут Республіка наголошує, що згідно з ст.60 Конституції України ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, а за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Виконання явно злочинних наказів або розпоряджень та незаконне перешкоджання організації або проведенню мирних зібрань є порушенням не тільки прав та свобод, а й є кримінальним злочином. Такі дії працівників міліції, прокуратури та судових виконавців можуть бути кваліфіковані за ст.340 (“незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій”), ст.364 (“зловживання владою або службовим становищем”), ст.365 (“перевищення влади або службових повноважень”), ст.41 (“виконання явно злочинного наказу або розпорядження”), ст.371 (“завідомо незаконні затримання, привід або арешт”), ст.372 (“притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності”).