Яким судом судиш…

Те, що відбувається сьогодні в Україні, стало однією із головних тем, які дискутуються у світі. Одні назвали це визвольною боротьбою народу, інші – проявом екстремізму та тероризму. Такі висновки свідчать лише про різний ракурс погляду на одну і ту ж подію, яка, очевидно, не залишила нікого байдужим. У суспільстві вирують емоції, які у тому числі стосуються помсти режиму, який, на думку великої кількості громадян, винний у кровопролиттях.

Історія пошуку винних триває рівно стільки, скільки живе людина. І за весь період нічого не змінилось, людина сама заплуталась у довгому клубку пошуків правди, та нічого, окрім розчарування, не отримала.

«Да будет проклят правды свет,
корда посредственности хладной,
завистливой, к соблазну жадной,
он угождает праздно! —
Нет!
Тьмы низких истин мне дороже,
нас возвышающий обман…»

А. С. Пушкин, стих. «Герой»

Пошук правди є прямою дорогою у прірву, бо правда у кожного своя, а лише Істина одна. І вона проявляється лише тоді, коли вистигають емоції та одержимість, тоді людина повертає собі здібність мислити свідомо. Істина не має жодного відношення до соціуму, вона захована глибоко у природі самої людини, а тому шукає вона завжди не те і не там.

Закони, які приймаються у суспільному середовищі конкретною людиною, вона сама і не виконує. Тому закон сьогодні прийняв декларативні форми, а Конституція перетворилась у бутафорію.

Нічого суспільного не відбувається без конкретного індивідуального. Людина не свідома стосовно того, що вона хоче насправді, а тому, коли діє, - попадає пальцем у небо. Проблема у тому, що у нас у державі закон відірваний від реальності, він носить декларативний, а не регулюючий характер. У сукупності - це відсутність правової культури у суспільстві вцілому, та у конкретної людини, будь вона суддею, прокурором чи адвокатом, зокрема. Проблема у конкретній особі, як джерелі хаосу, не важливо - чи завдяки активній діяльності, чи завдяки пасивній згоді. Суспільство розпалось на невеликі групи по інтересах, а тому його легко дестабілізувати, спрямувавши на Майдан.

Одним із законів Природи є закон заповнення порожнечі. Якщо ти одержимий емоцією, безперечно, хтось заповнить твою порожнечу власним холодним розрахунком. Тому історія з Майданом повинна стати уроком конкретній людині – тобі, а не пошуком винних. Бо влада не прилетіла з Марса, а виховна тут, у цьому суспільстві, з якого вона вийшла, за твоєї активної або мовчазної згоди, діяла у власних інтересах, а не у інтересах цього суспільства. Будь-яка влада, а не та, якій сьогодні гучно кричать: ГЕТЬ! Бо будь-яка влада, європейська чи національна, у вас не питає, ви не можете вплинути на її рішення, які вона приймає у власних інтересах, а не у інтересах захисту ваших прав. Ніколи владу не цікавили права людини, вона їх історично лише експлуатує. Це правда, а Істина – вона у вашому серці, і до правди вона не має жодного відношення.

Тому, яким судом судиш, тим судом завтра будуть судити тебе…

Анна БОРЯК