Ще не вмерла… адвокатура

Адвокати у скрутний для країни час перетворюються у політиків, а тому ні про які конструктивні зміни не може йти мова, мова йде про політичні, владні зміни, які, в свою чергу, дестабілізують ситуацію, - і це треба розуміти.

Політика, у найгіршому розумінні, яка реалізується сьогодні в Україні, - це боротьба за владу. Це боротьба не за інтереси суспільства, а за власні матеріальні інтереси того, хто стає на її шлях.

В іншому випадку ідея конструктивних змін повинна ґрунтуватися на їх реальному механізмі, а не простому декларуванні. Наприклад, візьмемо лозунг, який пропагується в адвокатському середовищі – досягнення законності та справедливості у слідчій та судовій системах. Сьогодні самі адвокати, які отримали владу або бажають її отримати, не гребують тими ж методами, проти яких, власне, і виступають.

Достатньо згадати справу Лариси Герасько, в основу якої покладена абсолютна нісенітниця, а аргументи на користь позбавлення Свідоцтва адвоката можливо сформулювати однією фразою: «тому що». Чим тоді ми відрізняємось від, на приклад, суду, якому суспільство не довіряє?

Мені дуже шкода констатувати, але сьогодні в адвокатурі формується позиція, запозичена у національного слідства, яка застосовується колегами поза усякого сорому.

Цивілізований підхід та європейський напрямок блокуються національною традиційністю, яка викликає лише суспільний протест, який справедливо був присутній на засіданні РАУ. А не погано було б це зрозуміти тому, хто претендує на владу в адвокатурі.

Мені доводиться, в силу своєї професії, іноді представляти інтереси колег в органах адвокатського самоврядування. Нещодавно, представляючи колегу в КДКА м. Києва, мені вдалося зустріти конструктивність, розуміння та здатність через певний рівень правової культури сприймати інформацію та робити висновки.

Інша справа, коли стикаєшся в деяких обласних КДКА з повним ігноруванням не те що Закону, а й нормальної людської логіки. І це реалії української адвокатури. Дійшло до того, що деякі колеги ставлять підписи на скарзі на свого ж колегу від імені клієнта, а останній навіть не здогадується про зміст скарги на адвоката. І одна з обласних КДКА навіть не переймалась ані ситуацією, ані застосуванням Закону, а винесла рішення про винність адвоката за сумнівних аргументів та зупинила дію Свідоцтва адвоката С. Аверьянової на 3 місяці.

У ситуації з адвокатом Аверьяновою С. можливо було б розставити усі крапки над «і» тільки у випадку, якби у сучасній українській адвокатурі був у повазі певний рівень правової культури, а не з’ясування стосунків усередині тепер уже розділеної на дві частини у одній із регіональних адвокатур: адвокати БПД та адвокатів, які діють за договором. Виходить так, що у нібито не залежному професійному середовищі існує корпоративний конфлікт, у якому закон займає другорядну роль. Спробую розібрати його зміст.

Отже, історія банальна. Клієнт, який обвинувачується в убивстві, погоджується на адвоката по призначенню з Центу безоплатної правової допомоги. Адвокат за призначенням відмовляється прибути у зв’язку із зайнятістю, і клієнт запрошує адвоката за договором на одну слідчу дію. Претензії до колеги – не повідомила адвоката за призначенням про договір із нею.

Стаття 23 «Правил адвокатської етики», затверджених установчим з’їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, несе вимогу до адвокатів, при здійсненні своєї професійної діяльності, дотримуватися поваги до прав інших адвокатів на стадії прийняття доручення клієнта.

Згідно ч. 1, ч. 2 зазначеної норми визначено, що до укладення договору з клієнтом адвокат (особа, уповноважена на підписання договору про надання правової допомоги від імені адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання) повинен з’ясувати у нього, чи він не зв’язаний чинним договором з іншим адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням) на виконання тотожного або такого, що частково збігається за обсягом, доручення. Якщо клієнт зв’язаний чинним договором з іншим адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням) на виконання тотожного або такого, що частково збігається за обсягом, доручення та бажає залучити ще одного адвоката (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання), адвокат (особа, уповноважена на підписання договору про надання правової допомоги від імені адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання), у випадку згоди на це клієнта, зобов’язаний одразу після укладення договору про надання правової допомоги проінформувати про це адвоката (адвокатським бюро, адвокатське об’єднання), який раніше прийняв доручення від клієнта.

Тобто, зазначена норма визначає виключно одну умову, за якої адвокат, який був залучений клієнтом, який на час залучення зв’язаний чинним договором з іншим адвокатом, зобов’язаний проінформувати про це адвоката – це наявність чинного договору між клієнтом та адвокатом.

Перед укладанням договору та початку виконання своїх зобов’язань необхідно пересвідчитись відповідно до ст. 23 Правил адвокатської етики про відсутність у справі іншого захисника, з яким би клієнт був зв`язаний чинним договором. Однак, є одне «але».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» визначено, що безоплатна вторинна правова допомога, це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

У даному випадку держава гарантує певній категорії осіб, визначених в статті 14 зазначеного Закону, право на безоплатну вторинну правову допомогу з метою рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Статтею 15 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» визначені суб’єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Такими суб’єктами є:

1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом;

3) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.

Виходячи із позиції законодавця щодо принципів безоплатної правової допомоги, така є видом державних гарантій на правову допомогу при відсутності фінансової можливості укласти договір з адвокатом. У адвоката, який призначений Центром надання безоплатної вторинної правової допомоги, апріорі не існує чинного договору у розумінні ст. 23 Правил адвокатської етики, оскільки останній діє виключно на підставі доручення суб’єкта надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Таким чином, при вирішенні питання про притягнення адвоката за угодою до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарній палаті КДКА слід було визначитись із суб’єктом та об’єктом та обсягом порушених прав. Якщо навіть мова йде по зрив стратегії захисту адвоката за призначенням, то слід було з’ясувати, чи існувала вона в принципі та чи скористався адвокат усіма доступними КПК України засобами та чи обґрунтував він свою позицію у КДКА під час розгляду справи його колеги за договором. І основне: які права клієнта було порушено?

Аналізуючи поняття вторинної правової допомоги, як форми державних гарантій захисту у кримінальному процесі, остання не може обмежити реалізацію права на вільний вибір захисника, в тому числі і на одну слідчу дію. Оскільки обов’язок повідомити лише адвоката, який прийняв доручення від клієнта, про орган, який доручення надає, у Правилах адвокатської етики не йдеться, а тому відповідне нормативне посилання дисциплінарної палати КДКА суперечить його висновкам про зупинення дії Свідоцтва адвоката за його дисциплінарний проступок.

В цьому випадку посилання на відповідну статтю Правил адвокатської етики є формальним, що не допустимо, а притягнення будь-яких адвокатів без достатніх підстав – розправою із не угодними адвокатами та приниження ролі адвокатури у цілому.

Якщо ми хочемо щось змінити в адвокатурі, то слід не забувати, що адвокат – це вид незалежної професійної діяльності. А тому треба будувати не самоуправління, бо управління адвокатом – це форма його залежності, а створювати заходи, які б забезпечували гарантії його незалежності та піднімали адвокатуру на більш високий інтелектуальний, європейський рівень.

Наша, разом з адвокатом Олександром Франчуком та іншими колегами, позиція стосується створення при Національній Асоціації Адвокатів України аналітичного Департаменту, до функцій якого входило б:

формування офіційних позицій від імені адвокатського середовища з їх повним правовим та логічним обґрунтуванням;

нормотворча аналітична діяльність;

правовий та інтелектуальний аналіз будь-яких конфліктних ситуацій з наданням обґрунтованих висновків та інша інтелектуальна діяльність, яка б могла підвищити рівень адвокатської спільноти для гідного рівня професії.

Така організація дасть можливість до запобігання кулуарним розборкам та корпоративним конфліктам з пошуком «винних», за які стає соромно.

Для контролю за аналітичним департаментом слід створити Дискусійний клуб, де кожний охочий зміг би гідно та аргументовано довести свою позицію.

Така конструкція дасть змогу адвокатам навчитись формувати свої думки за допомогою аргументів та ораторських здібностей.

Початок реформаторської діяльності повинен іти з вміння кожного реформувати самого себе.

Ганна БОРЯК, адвокат