Роздуми про адвокатуру

Але мене більше всього непокоїть те, що доволі часто на наших різних поглядах деякі «лідери» намагаються вирішувати свої власні амбіції , а в адвокатів не завжди вистачає здорового глузду спокійно вирішити проблемні питання мирно та без галасу.

На моє переконання, адвокатура має бути взірцем інтелігентності, толерантності та розсудливості.

Працюючи в дисциплінарній палаті КМ КДКА, я, на жаль, зрозумів, що в адвокатуру за останні 20 років незалежності прийшло доволі багато випадкових людей. Це, на моє переконання, було викликано доволі простою процедурою отримання свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, яка була передбачена Законом України «Про адвокатуру»  від 19.12.1992 № 2887-XII, вона не передбачала стажування, жодних інструментів передачі досвіду та традицій від попередніх поколінь адвокатів, і тому в адвокатуру прийшло багато випадкових людей з низькими моральними якостями, в тому числі правоохоронців-пенсіонерів.

При чому, я хочу сказати, що деякі адвокати доволі часто не знають Правил адвокатської етики та допускають їх порушення – наприклад, не розуміють навіть принципу недопущення конфлікту інтересів між різними клієнтами.

В цьому році я мав можливість на 9 травня з колегами привітати наших адвокатів – ветеранів Великої Вітчизняної війни, та, поспілкувавшись з ними, я отримав величезне задоволення, я дивувався їхній інтелігентності, ерудованості, освіченості! Але вони працювали в адвокатських колегіях і відповідно передавали досвід та навички професії молодим колегам, які там з ними працювали, але багато молодих адвокатів до моменту отримання свідоцтва на права зайняття адвокатською діяльністю, та і після отримання, ніколи не працювали ні в адвокатських колегіях, ні в адвокатських компаніях і, відповідно, не знали та не могли знати про практичні особливості професії, оскільки вона значно відрізняється від звичайної роботи юрисконсульта чи іншого фахівця в галузі права.

Я бачу, що відносно новий Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» позитивно впливає на розвиток адвокатури, багато адвокатів, які не займаються адвокатською діяльністю, зупинили дію свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю. Також впроваджується стажування та навчання досвідченими адвокатами майбутніх адвокатів, що позитивно впливає на адвокатуру в цілому.

Хоча я згодний, що плата за стажування завелика та має бути зменшена.

Після запровадження адміністративної відповідальності за ненадання відповіді на адвокатський запит, чиновники  та посадовці більш обережно та з повагою стали ставитися до адвокатів.

Участь представників ради адвокатів регіону під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката, також позитивно впливає на захист прав адвокатів.

Я також вважаю, що адвокатура в період Майдану зарекомендувала себе як одна з найбільш прогресивних та відповідальних спільнот, надаючи безкоштовно правову допомогу учасникам акцій протесту, що отримало своє визнання в суспільстві та серед політичних діячів.

При чому я вважаю, що саме безоплатна допомога адвокатами продемонструвала великий рівень суспільної свідомості адвокатів.

Деяке внутрішнє протистояння всередині адвокатури з однієї сторони створює певні незручності, але з іншої породжує конкуренцію, оскільки різні групи намагаються показати, що саме вони праві та намагаються виявити зловживання в інших, з одного боку, та, з іншого, намагаються зробити щось гарне, щоб показати свою відмінність.

Мені здається, відсутність конкуренції - це навіть гірше, ніж наявність певного протистояння.

Але, як на мене, нам потрібно працювати над вихованістю та моральністю, щоб конкуренція носила більш демократичні риси, і тоді ми піднімемося на більш високий щабель розвитку.

Що стосується європейських адвокатів, то в них свій досвід та свої недоліки і, відповідно, свої переваги. А ще в різних європейських країнах взагалі різні рівні розвитку інституту адвокатури в суспільстві, наприклад, в Чеській Республіці діє схожа система, яка діяла в Україні до прийняття Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Закону України «Про безоплатну правову допомогу», а тому, на моє переконання, ми маємо розвиватися своїм шляхом, запозичуючи найкращий досвід розвинутих країн, але не забуваючи свої напрацювання.

Я вважаю, що Українська адвокатура має світле майбутнє, а головною умовою розвитку є небайдужість рядових адвокатів та їх бажання щось змінити на краще, як всередині адвокатури, так і в країні в цілому. Отже, якщо рядові адвокати не будуть мовчки дивитися на зловживання та прагнутимуть покращити ситуацію, українська адвокатура з кожним роком буде все більше вдосконалюватись та розвиватися!

Роман ТИТИКАЛО, Голова Комітету з цивільного, сімейного та спадкового права Асоціації правників України, Голова «Спілки захисту прав підприємців», адвокат, член дисциплінарної палати Київської міської КДКА, науковий радник АК «Правочин», к.ю.н., доцент кафедри цивільного права та процесу Юридичного інституту НАУ