16-річний Михайло Черній захищав Україну чи вчиняв хуліганство?

Тому не дивно, що хлопчаки 15-18 років, лишень хтось закликає до протесту на захист країни, не розібравшись, кидаються в «бій» стрімголов, чим користуються і політики, а подекуди і протиукраїнські сили.

У шістнадцять років кожен вважає, що він вже дорослий і знає, що і як правильно робити. І якщо поряд з такою дитиною є дорослий, який скерує молоде буйство в правильне русло, то – файно. А якщо дитиною скористаються для інших, політичних чи кримінальних дій, тоді як?

Ситуація, що склалась з Михайлом Чернієм, на жаль, відображає нинішнє сьогодення, коли хлопець з регіону, їдучи до Києва у пошуках щастя, потрапляє у бурхливий буревій політичних інтриг, де не завжди зрозумієш, хто свій, а хто чужий.

День, коли певні політичні інтригани проголосили «третій» Майдан, і навіть висунули владі певні вимоги, був бурхливим на події, адже цього дня і реальні патріотичні сили дійсно закликали до спротиву, до акцій з приводу знаходження в Україні російських банків.

Проте Михайло потрапив під вплив не патріотів, а саме інтриганів, завдання яких полягало у компрометуванні справжніх патріотів. Проте Михайлу цього не повідомили.

А він, приїхавши на Майдан, був переконаним, що бурхливі події закрутять його у своєму вихорі і він відчує себе причетним до подій світового масштабу, таких як вступ України до Євросоюзу, громадське обговорення майбутнього своєї країни, а можливо, і стане справжнім учасником якогось «майдану», або хоча би політичної акції.

Так і сталося. Простий український хлопець, що потрапив до Києва з невеликого містечка Перечин на Закарпатті, якраз і опинився у вихорі подій.

Проте, є декілька «але». Навчався Михайло у Перечинській загальноосвітній школі, закінчив 9 класів, мешкав з батьками у багатодітній родині з ще шістьма молодшими братами та сестрами.

Зважаючи на місце проживання, Михайло знає угорську, чеську та польську мови, проте не дуже читає українською. Проживання майже на кордоні, серед громади національних меншин, вплинуло на розвиток хлопця і він все ж не завжди може розібратись у точності того, що йому пропонують.

Тож, приїхавши до Києва у пошуках самореалізації, роботи та навчання, а заодно і нових знайомств, життєвого досвіду та яскравих вражень, він з бажанням допомогти Україні, втрапив до самого виру емоційних подій і… попав під влив не патріотів, а провокаторів, які того дня сували Києвом та робили спробу зганьбити справжніх патріотів.

Бажання виявити свою любов до України16-річний Михайло вирішив проявити у самому центрі Майдану. Тому і став прислухатися до слів дорослих. І тут сталося, як у байці Крилова: «на ту беду лиса близехонько бежала, лисица видит сыр, лисицу сыр пленил»: недосвідченого хлопця підчепили провокатори. Один з них і запропонував йому проявити себе – захистити Україну від свавілля іноземних банків, а конкретно кажучи – «розгромити російський злочинний Альфа-банк».

Проте нині кожній розумній людині зрозуміло, що хлопчисько з далекого містечка на Закарпатті, який українською і читати нормально не вміє, і вперше у Києві, не зможе відрізнити професійного вербувальника та провокатора від справжнього патріота! Особливо, коли поряд діють 70-100 осіб, (як пише прокурор у пред'явленій згодом Михайлу підозрі у хуліганстві).

Хлопець не розумів та й не міг розуміти, у що його втягують дорослі у камуфляжній формі. Не міг він усвідомлювати і реальних цілей людей, метою яких було скомпрометувати патріотів, протиставивши їм молодих і гарячих хлопців, які були переконані, що діють під патронатом Правого Сектору. Тим паче, що ця структура користується великою пошаною у селі, звідки приїхав Михайло.

Тож, в момент закликів дорослих, хлопець уявив себе захисником суспільства від злочинних посягань іноземного банку. Тим паче, що дорослі у «камуфляжі» були поруч, кидали бруківку по дверях «іноземного» банку та провокували хлопця на такі дії.

«Я за Україну» – так прокоментував свої дії Михайло.

Згодом він зрозумів, що трапилося, але було пізно. Разом з натовпом хлопця занесло до приміщення банку, де він почав з усією ненавистю до уявного агресора трощити меблі «іноземних загарбників», намагаючись хоча би у такий спосіб допомогти своїй державі у боротьбі з російською агресією та фінансуванням тероризму.

А чи є злочином припинення злочинної діяльності? Звісно – ні.

Якщо ґрунтовніше подивитись законодавство, стане зрозумілим, що розділ VIII Загальної частини кримінального кодексу України визначає обставини, що виключають злочинність діяння. Ними, зокрема, є необхідна оборона (стаття 36 КК), уявна оборона (стаття 37 КК), крайня необхідність (стаття 39 КК), фізичний або психічний примус (стаття 40 КК), виконання наказу або розпорядження (стаття 41 КК). Чим міг керуватися в той час Михайло? Чи розумів тоді Михайло, що небезпеку державі можна усунути іншими засобами?

Хлопця заарештували. На захист Михайла прибув адвокат Ігор Свєтлічний, який і сам є адвокатом Майдану, і досі захищає права як потерпілих, так і підозрюваних у багатьох кримінальних провадженнях з часів Майдану. Є адвокатом-тренером, має досвід роботи з дітьми.

Приїхавши до Шевченківського районного управління поліції в місті Києві, де утримували Михайла, адвокат відразу ж з'ясував проукраїнську, патріотичну позицію хлопця, зв'язався з його родичами та узгодив стратегію захисту, у тому числі, зустрівся з прокурором у цій справі, якій підтримує державне обвинувачення.

Хлопець під захистом. Його влаштували у Центр соціально-психологічної реабілітації дітей №1, що на проспекті Маяковського 28-В у місті Києві, де працюють гарні душевні люди, є професійний психолог та вчителі. Служба у справах дітей у місті Києві разом із Регіональним Центром безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві також опікуються подальшою долею хлопця.

До речі, існує відео, на якому зафіксовані події того дня - https://www.youtube.com/watch?v=PXuuXpPe610.

Коли з 16-річними школярами, однолітками Михайла, на факультативі правознавства у київській загальноосвітній школі №1 передивлялись та обговорювали це відео, відзняте професійними журналістами - діти були в розпачі.

«Це 100 відсоткова підстава!» – така реакція була у київських школярів після перегляду подій у приміщенні Альфа-банку.

«Журналістів було більше, ніж погромників!», «Це сфальсифіковане дорослими та зрежисоване провокаторами дійство!» – ось ставлення до побачено незаангажованої київської молоді.

Так, фаховим юристам зрозуміло, що ситуація, яку можна спостерігати на відео, є гарно зрежисованою постановкою. Але хлопцю вже пред'явлена підозра у скоєнні протиправного діяння (частина друга статті 296 КК), якого він фактично і не вчиняв.

Невдовзі відбудеться суд, який, як можна сподіватись, винесе законне обґрунтоване та вмотивоване рішення, як того вимагає стаття 370 КПК, наприклад, звільнить Михайла Чернія від кримінальної відповідальності, але чи впевнені ми у цьому?

Під час збору характеризуючих матеріалів відносно Михайла Чернія та підготовки цього матеріалу приємно вразила допомога міського Голови міста Перечин Погоріляк Івана Михайловича, звідки хлопець родом, та громадського діяча міста Перечина - Вовканич-Белеканич Олесі Юріївни, які допомогли зібрати характеристики на Михайла та відправити їх до Києва, і це дійсно є дієва допомога місцевої громади міста Перечин хлопцю.

Свєтлічний І.В., адвокат, Голова Наглядової ради ВГО ОА БПД, наш спеціальний кореспондент