Заява про злочин відносно працівників поліції м. Черкас

Прокурору Черкаської області

старшому раднику юстиції
Овчаренку С.А.
18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 286
копія: Генеральна прокуратура України
01601 м. Київ,
вул. Різницька, 13/15
копія: Міністерство внутрішніх справ України
01601 м. Київ,
вул. Богомольця, 10
копія: Уповноваженому Верховної Ради
України з прав людини
01008 м. Київ,
вул. Інститутська, 21/8
Самійленко Олени Леонідівни,
18000 м. Черкаси,
бул. Шевченка, 403, кв. 50
тел. (050) 717-35-45

С К А Р Г А

на неправомірні дії працівників поліції

В провадженні слідчого СВ відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаської області Буряк Л.С. перебуває кримінальне провадження за № 12015251010000038 від 10.11.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України.

Вважаю, що співробітниками Черкаського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області вчинено протиправні та незаконні дії відносно мого сина, які суперечать КПК України.

Як відзначалося у заяві мого сина, що була подана 23.02.2016 року до прокуратури Черкаської області, 14 лютого 2016 року, близько 19-00 години, він проходив по вул. Бидгощській в м. Черкасах, де був затриманий трьома або чотирма особами, які були в цивільному одязі та представилися працівниками поліції. Після чого наділи на нього наручники, посадили в автомобіль. При цьому документи на затримання мого сина, Самійленка Олександра, та їх службові посвідчення ними не були пред’явлені. Ці особи привезли його до приміщення колишнього УБОЗу по вул. Благовісній, де тримали в кабінетах на другому та третьому поверхах.

До 09-00 години ранку 15 лютого 2016 року з мого сина не знімались наручники, в результаті чого він по цей час не відчуває кінцівки пальців на правій руці. Після цього працівники поліції відібрали у мого сина всі особисті речи, в тому числі і мобільний телефон. Вони відмовили йому в його законному праві зателефонувати рідним та запросити адвоката. До нього застосовували заходи психологічного та фізичного впливу, а саме: били по голові, ставили на шпагат. Грубо порушували його права, які передбачені ст. 63 Конституції України, тим самим примушували надавати потрібні їм покази.

Всю ніч мій син провів, сидячи на стільці в наручниках. Тримали його в слідчому управлінні до 15. 00 год. 15. 02. 2016 р. Після цього він був доставлений до відділу поліції (колишній Соснівський РВ УМВС), а близько 18 год. – до прокуратури м. Черкаси. Потім його знов привезли до відділу поліції, де слідча Буряк Л.С. допитувала мого сина приблизно з 21 до 24 год. Близько однієї години ночі, вже 16. 02. 2016 р., працівники поліції відвезли сина до мене та чекали його до 08. 30. год. ранку під будинком.

Звертаю увагу на те, що в період з 19 год. 14 лютого 2016 року до 15 години 15 лютого 2016 року мій син був незаконно затриманий, фактично позбавлений волі, до нього застосовано фізичний вплив та нанесено тілесні пошкодження, відмовлено в захисті (виклику адвоката) про що моїм сином попередньо подано заяву до прокуратури про вчинення працівниками поліції кримінальних правопорушень відносно нього.

Результатом таких дій з боку представників правоохоронних органів сталося значне погіршення здоров’я мого сина. В даний час він знаходиться на стаціонарному лікуванні.

15 лютого 2016 року слідчою Буряк Л.С. моєму сину було оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.

У відповідності до ст. 12 КК України інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину.

У відповідності до ч. 1 ст. 52 КПК України, участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Відповідно в порушення ч. 1 ст. 52 КПК України при оголошенні сину підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину участь захисника йому забезпечена не була, а відповідно порушені його права, передбачені ст. 59 Конституції України та іншими міжнародними актами по правах людини.

Таким чином, протокол допиту мого сина в якості підозрюваного від 15.02.2016 року згідно ст. 87 КПК України є недопустимим доказом щодо його вини, покази ним надані під фізичним тиском.

Крім того, під час судового розгляду справи щодо обрання відносно мого сина запобіжного заходу в повідомленні про підозру зазначено номер кримінального провадження 12015251010000038;

— в протоколі допиту сина як підозрюваного в верхній частині зазначено номер кримінального провадження 12015251010000038, а після анкетних даних зазначено, що він викликаний для дачі показань у кримінальному провадженні № 12015250040001798.

Також в протоколі обшуку від 12.02.2016 року, що знаходився в судовій справі, зазначено номер кримінального провадження 42016251010000003.

Відповідно, яким чином протокол обшуку по зовсім іншому кримінальному провадженню може бути підставою для оголошення підозри?

Вважаю, що протокол обшуку від 12.02.2016 року не може бути належним та допустимим доказом його вини, так як не відноситься до кримінального провадження, що розслідується відносно мого сина.

На підставі викладеного та керуючись ст. 42 КПК України,

П Р О Ш У:

1. Прийняти скаргу до розгляду

2. Об’єктивно розібратися в даній ситуації щодо:

— незаконного та безпідставного затримання оперативними працівниками Головного управління національної поліції в Черкаській області Самійленка Олександра Валерійовича;

— незаконному утриманні його в приміщенні слідчого управління;

— незаконних дій по фізичному тиску на мого сина з метою отримання потрібних показів;

— порушення його права на захист.

3. За незаконні дії притягнути до відповідальності працівників Головного управління національної поліції в Черкаській області

Про результати розгляду скарги прошу повідомити мене у встановлений законом строк.

Додатки:

— копія повідомлення про підозру на 1-у аркуші;
— копія витягу з протоколу допиту підозрюваного на 1-у аркуші;
— копія витягу з протоколу обшуку на 1-у аркуші;
— копія заяви до прокуратури на 2-х аркушах.

Скаржник О.Л. Самійленко

Прокурору Черкаської області

старшому раднику юстиції

Овчаренку С.А.

180000 м. Черкаси,

бул. Шевченка, 286

копія: Генеральному прокурору України

01601 м. Київ, вул. Різницька,13/15

Самійленка Олександра Валерійовича

м. Черкаси, вул. Котовського,95 кв.29

тел.0671598819

З А Я В А

(в порядку ст. 214 КПК України)

У відповідності до положень ст.ст. 1, 2, 56, 214, 218, 219 КПК України повідомляю про вчинення відносно мене кримінального правопорушення.

Підставами для звернення до правоохоронних органів та вжиття заходів реагування є наступне.

На даний час в провадженні слідчого СВ відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаської області Буряк Л.С. перебуває кримінальне провадження за №12014250000000184 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 КК України.

Про факт існування кримінального провадження за фактом здійснення шахрайських операцій з грошовими коштами ТОВ «Манго-Груп» відносно службових осіб мені стало відомо після мого незаконного затримання оперативними працівниками поліції.

Я був затриманий 14 лютого 2016 року, близько 19 годин на вул.Бідгощської м.Черкаси. До мене підійшли 3-4 чоловіка в цивільному одягу та «заламавши» руки відвезли в приміщення колишнього УБОЗУ на вул.Благовісну в м.Черкаси. Там я находився в кабінеті на другом або третьому поверсі. Після мого затримання у мене були насильно відібрані особисті речі, в тому числі телефон, тому моїм родичам не було відомо про мене біля півтори доби. В даному приміщенні спочатку я провів з 19 годин 14.02.2016 року до 15 годин 15.02.2016 року. За цей час зі мною проводили «бесіду» то спільно, то по черзі 3 оперативних працівника. Запам'ятав я і можу впізнати всього 2 працівників. Одного звати Олександр, другого Артем Труба (він представився так на суді). Офіційно я не був затриманий і викликати захисника я не міг. Із їхніх запитань мені стало відомо, що їм необхідна інформація про виготовлення печаток, установчих документів та про діяльність якихось фіктивних підприємств. Що мені було відомо, то я їм розповів, але ці працівники повідомляли, що цього їм не достатньо і до мене стали застосовувати фізичний вплив. Це виражалось в нанесенні мені ударів по голові рукою та книгою «Коментар до Кримінального процесуального Кодексу». Книгою наносили удари по потиличної частині та з боку по обличчю. По обличчю вони наносили побої через книгу, тобто прислонивши книгу до обличчя наносили удари по книзі, пояснюючи це тим, щоб не було синців. Крім цього, вони приймали такий вид тортур, як «шпагат». Змушували мене встати обличчям до стіни, поставити ноги ширше корпусу тіла, підходили до мене ззаду і своєю ногою наносили побої по моїй нозі і від ударів я автоматично вставав на шпагат. Так продовжувалось близько до 2-3 годин ночі. Після того, як вони пішли відпочивати, вони наділи мені на руки наручники і таким чином я спав на стільці впершись головою в стіл. Вранці 15.02.2016 року знущання наді мною продовжувалися і так до 15 годин. Після 15 годин вони відвезли мене до відділу поліції по вул.Пастерівській і там я побачивши знайомого по імені Юрій та попросив найти мені захисника. В цей ж день, біля 18 годин разом з цими працівниками поліції, слідчою Буряк Л.С., я був в прокуратурі м.Черкаси і там прокурор Лейбенко задала мені 2-3 питання, після чого мене знову відвезли до відділу поліції по вул.Пастерівська. Десь з 19 год. 15.02.2016 року до 24 год. мене допитувала слідчий Буряк Л.С. як підозрюваного в скоєних злочинах та була оголошена підозра. Про виклик до мене захисника не було мови, мене категорично відмовляли. Біля 01 години ночі 16.02.2016 року мене повезли за адресою моєї матері Самійленко Олени Леонідівни м.Черкаси, вул.Шевченка,403. Мене відпустили та взяли з мене слово війти до них в 8 годин 30 хв. 16.02.2016 року. Побачивши мене моя мама здивувалась, але я не хотів її засмучувати і нічого їй не сказав, але перед уходом попрощався. Моя поведінка їй здалася дивною і вона через знайомих узнала, що мене затримали та везуть в суд для застосування міри запобіжного захисту у вигляді арешту. Тільки за допомогою моєї матері я побачив в суді захисника (адвоката), яка почала надавати мені юридичні послуги. Після застосування до мене домашнього арешту я зміг прийти до квартири, де проживаю я з дружиною та двома малолітніми дітьми. Вранці наступного дня, тобто 17.02.2016 року до моєї оселі знову прийшли ці працівники поліції і знову стали погрожувати, щоб я відмовився від адвоката. В цей же день мені стало зле і мати вимушена була викликати швидку допомогу, яка забрала мене до прийомного відділення 3 Міської лікарні, де мене оглянули лікарі та зафіксували побої в області ніг. Впізнати даних осіб я зможу.

Хотілось зазначити, що слідчим в порушення ст.12 КК України та 52 КПК України, мені була оголошена підозра в скоєнні особливо тяжкого злочину без участі захисника (адвоката), що є грубим порушенням права на захист.

Такі дії працівників правоохоронних органів проводяться всупереч вимогам ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України, яка встановлює, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

З огляду на вищевказане та оскільки протиправні дії працівників відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаської області мають ознаки складу злочинів (нанесення тілесних ушкоджень, зловживання владою або службовим становищем) та відповідно до вимог ст.ст. 1, 2, 25, 214, 218, 219 КПК України,-

П Р О Ш У:

— Внести відомості до ЄРДР, які вказані і цій заяві стосовно незаконних, протиправних дій працівників відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаської області, які затримували мене, наносили тілесні ушкодження та інші.

— Надати направлення для проведення судово-медичного дослідження

— Вжити заходів, передбачених КК України та КПК України щодо встановлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності.

22 лютого 2016 року Заявник О.Самійленко





Письма в редакцию: Антикоррупционный информационно-аналитический портал job-sbu.org