​Чи може будь-яка таємниця бути поширена журналістом?

Шустер online Студія Савіка Шустера і Pavlo Yelizarov звернулися за консультацією щодо матеріалу Української правди «Як Ахметов шукає кандидатів в президенти».

Розслідування базується на відеоматеріалах стеження за приватними особами, жоден з яких не є державним службовцем або особою, що отримує бюджетні кошти, або виконує делеговані державою функції.

Частина з осіб на відео є непублічними і не причетні до заявленої теми розслідування. Частина з осіб на відео є відомими журналістами, публічними особами, яких влада вважає своїми опонентами та, навіть, ворогами. Оприлюднення відбулося 30 листопада — напередодні призначеного владою «державного перевороту».

У відео Mykhailo Tkach, автор розслідування, зазначає, що матеріали були їм надані. Фактично, журналістами було легалізовано матеріали незаконного візуального спостереження якоїсь зі спецслужб. Розслідування отримало схвалення влади, зокрема, про це прямо сказав Олександр Корнієнко. Обтяжуючим фактором є проведення стеження на території іншої держави. Україна вже має серйозний конфлікт з Молдовою щодо незаконних дій на її території з викрадення екс-судді Чауса.

Згадаємо, що правоохоронні органи Молдови швидко провели розслідування і встановили причетність працівників посольства і спецслужб України до цих незаконних дій. Тепер Литва. Якщо правоохоронними органами Литви також буде встановлено український слід «Пєтрова і Боширова», то програє від цього не тільки влада України, а всі ми. А якщо ці записи були «люб'язно» надані так званою «іншою стороною конфлікту», то питань до влади, журналістів і власника Української правди буде набагато більше.

Я би рекомендувала Савіку Шустеру звернутися до правоохоронних органів Литви для розслідування і встановлення осіб, які здійснювали за ним незаконне візуальне спостереження на території Литви. Також логічним, хоча навряд чи дієвим, має бути звернення до Національної поліції України для встановлення осіб, що здійснюють незаконне стеження за ним на території України. Це важливо для багатьох українських журналістів, адже висновком зі слів Олексія Арестовича, адресованих журналісту Юрію Бутусову, є те, що триває пошук «сакральної жертви» серед відомих журналістів. І Михайло Ткач теж відомий журналіст.

Важливим контекстом розслідування є те, що воно стосується бізнесмена Рината Ахметова, а готує і поширює його інформаційний ресурс бізнесмена Томаша Фіали. Чи не викликано розслідування конфліктом інтересів між іншими підприємствами цих бізнесменів? Чи не було тиску влади на Томаша Фіалу, який є під ризиком потрапляння у «список олігархів»? Чи не було це розслідування наслідком тиску на журналіста Михайла Ткача, погроз йому? На пресзаході президент Володимир Зеленський прямо сказав, що Михайло Ткач порушив законодавство, готуючи розслідування «Як керівник ОП з президентом відгуляв ювілей в державній резиденції в горах», а сам Михайло Ткач стверджував, що з УДО навіть звільнили працівників через це. Чи не було це найгіршим з усіх варіантів: підкупом журналістів, як про це пишуть анонімні телеграм-канали? Для того, щоб знати відповідь на питання щодо мотивів журналістів, потрібно мати прозору відповідь щодо отримання відеоматеріалів стеження.

Будь-яка таємниця може бути поширена журналістом, якщо це є суспільно необхідна інформація, тобто вона є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України, забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків, свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних і юридичних осіб (стаття 29 Закону України «Про інформацію»). Ця норма в законодавстві не для легалізації «підглядання держави» за своїми і чужими громадянами. Тому, втручаючись у приватне життя, журналіст має довести, що поширена інформація справді є суспільно необхідною, а не просто цікавою чи то пліткарством. Важливою нормою для захисту журналістів-розслідувачів є статті 65, 162 Кримінального процесуального Кодексу: журналіста не можна зобов'язати розголошувати джерело інформації, не можна допитати як свідка у справі щодо джерел інформації. Це є захистом журналістів для поширення суспільно необхідної інформації. Разом з тим, журналіст має повідомляти достовірну, об'єктивну інформацію і дотримуватися журналістської етики. Для команди Української правди це є особливо актуальним з огляду на те, що вони самі закликають журналістів до цього і навіть мали намір заснувати самоврядну організацію, що базувалася б на цінностях дотримання Кодексу журналістської етики.

У матеріалі ми не бачимо переговорів між політиками, але є припущення журналістів і очевидні маніпуляції зі змішуванням інформації про інші події та інших осіб, як обґрунтування припущень. Так, згадуються Віталій Кличко, Дмитро Фірташ, Ігор Коломойський у контексті подій 2014 року, що, напевно, має вплинути на довіру глядача до розслідування і припущень журналіста.

Якщо Ринат Ахметов був в Литві і привітав Савіка Шустера з днем народження, то це подія приватного життя, і така інформація навряд чи буде визнана суспільно необхідною Європейським Судом з прав людини. Більше того, думаю, що багато топ-політиків і бізнесменів, міських голів великих міст привітали Савіка Шустера так само, як вони вітають багатьох зірок журналістики. Припускаю, що Ринат Ахметов вітає з днем народження не тільки Савіка Шустера.

У будь-якому разі, фактом є незаконне стеження за журналістами і приватними особами. Це є порушенням конституційних прав громадян, міжнародних договорів і зобов'язань України.

«Казус Бігуса», який трапився на цьому тижні, має повернути журналістів-розслідувачів до усвідомлення, що джерела інформації в правоохоронних органах та у владі мають свою ціль, і надана ними інформація може слугувати лише поштовхом до проведення повноцінного розслідування, а не заміняти собою його.

Витяг з Кодексу етики українського журналіста:

п.2.Служіння інтересам влади чи засновників, а не суспільства, є порушенням етики журналіста.

п.3. Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини.

п.9. Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного.

п.17. Незаконне отримання журналістом матеріальної винагороди чи будь-яких пільг за виконаний чи невиконаний журналістський матеріал є несумісним із званням журналіста.

п.19. Свідоме порушення норм журналістської етики є абсолютно несумісним з професійною журналістикою.

Тетяна Котюжинська, facebook.com

Фото Facebook