​Тато може…

Як прокурор ОГП Артем Бояренко для виправдання купівлі нового авто «продав» старе авто власному батьку, яким той і так декілька років користувався, майже втричі дорожче оціночної вартості.

Зайнялися захопливою справою – розбираємо декларації прокурорів Офісу генпрокурора. В принципі, журналістів мало що може здивувати у цих деклараціях. Всі вже звикли, що офіційно наші прокурори голі-босі, але при цьому живуть у палацах та їздять на останніх моделях «Порше». Справжній майстер-клас, як відомо, дав колишній заступник генпрокурора Дмитро Вербицький, який підняв планку оборудок у деклараціях на недосяжну висоту, оформлюючи своє коштовне майно на красивих жінок.

Однак, схоже, з’явився новий клас прокурорів, яких умовно можна назвати «бідний, але чесний». Якщо дивитись паперову версію декларації пана Бояренка за 2023 рік, то вона була б мокрою від сліз. Бо й справді, прокурора з такою декларацією хочеться обійняти і плакати: дві крихітні квартирки – одна 44-метрова у Харкові, друга – 64-метрова у Києві, до того ж орендована. Ніяких тобі латифундій на сотні гектарів землі. Ніяких «поршів» чи хоча би «бех»: старенька Audi 2010 року та Dodge Journey 2015 року.

Але у 2024 році відбувається цікаве: Артем Бояренко вирішує все-таки придбати новий автомобіль. Модель, яка його цікавить – Ford Escape 2018 року – коштує 520 тисяч гривень, оцінювати ще нижче - себе не поважати.

Але прокурор, судячи з усього, стикається з проблемою. Йому ж для НАЗК потрібно обґрунтувати цю купівлю наявними доходами, що не легко. Звісно, річна зарплата Бояренка – 1,1 млн грн – для більшості українців недосяжна. Але ж, якщо половина річного заробітку буде витрачена на авто, то виникнуть питання у НАЗК. Навіть якщо дружина докладе свої 120 тисяч, які вона отримує як ВПО. А кілька тисяч доларів задекларованих заощаджень теж чіпати не хочеться – вони знадобляться для пояснення наступних покупок.

Що ж робити, якщо так хочеться купити омріяне авто? І тут – Еврика! Прокурору спадає на думку продати свого старого «Доджа», оціночна вартість якого у декларації – 150 тисяч гривень. Але, схоже, прокурору дуже не хочеться розставатися зі старим другом, і він… продає його власному батькові, Бояренку Юрію Даниловичу. Зазвичай люди, продаючи щось родичам, намагаються зробити максимальну знижку. Але не у цьому випадку. Артем Бояренко– навпаки – судячи з усього, обманув тата, бо продав батькові авто за 400 тисяч гривень. Тобто, майже втричі дорожче його вартості, заявленої при купівлі.

Але навіть не це найсмішніше. У тій же декларації можна побачити, що батько прокурора вписаний туди як особа, що має право користування «Доджем». Виникає логічне, але, схоже, риторичне питання: чому син продає автомобіль, який обійшовся йому у 150 тисяч, рідному батькові майже втричі дорожче, при тому, що батько й так має право користуватися цією машиною?

За що все-таки батько «заплатив» сину-прокурору 400 тисяч грн? Щось закрадаються підстави вважати, що йдеться про дуже нахабну, недолугу і сміховинну оборудку. Звісно, у Артем Бояренка є гроші на автомобіль, та й, можливо, не на один. Але проблема у тому, що ці кошти отримані шляхом, не вказаним у декларації. І закрадається думка, що таким чином бажають «відмити» потрібну суму. І прокурор з офісу генерального прокурора (котрий сам викриває схеми!), напевно, вирішив це зробити за допомогою власного батька, який слухняно купує за завищеною у понад 2,5 рази в нього те, чим він і так безперешкодно (згідно декларації!) користується протягом 5 років. І напрошується асоціація з дитячою пісенькою: «Тато може, тато може, все що завгодно. І не лише плавати брасом, а й допомогти легалізувати оборудку!».

Звісно, ця історія не вражає уяву так, як декларація того ж Вербицького. Але для того, щоб стати Вербицьким, потрібно пройти складний тернистий шлях. Можливо, Бояренко навіть мріє стати таким, як Вербицький. Але наразі він на проміжному етапі до досягнення цієї мети. А на цьому етапі варто демонструвати стоїцизм, аскетизм та інші чесноти. Та зображати із себе останнього чесного прокурора України. І все йшло у нього добре на шляху до мети, але у певний момент природа, видно, взяла своє. Руки «згадали» і машинально провернули знайому оборудку. Просто Артему не пощастило, бо це виявили.

Як не крути, але подібне нагадує ситуацію, що вважається корупційним злочином. Тож є всі підстави подавати заяви до НАЗК та НАБУ. І щиро хочеться вірити, що у цих антикорупційних органах не лише посміються з цієї ситуації, але й проведуть всебічне розслідування та нададуть правову оцінку, а, й якщо гарно попрацюють, ще й передадуть до суду.