Прокуратура проти ЗМІ: тут граємо, тут – рибу загортаємо?

Влада доводить суспільству свою убогість і боягузтво. Саме через боягузтво вона впадає у крайнощі, коли висилає наряди міліції проти мирних громадян, коли за протести і голодування людей везуть до продажного суду і коли людина отримує строк за те, що діяла в інтересах держави.

Боягузтво змусило владу сьогодні, 19 липня, випустити до журналістів, які мітингували біля ГПУ, особу, яка зачитала протестуючим представникам ЗМІ заборону на проведення мирних зібрань від 3 липня цього року. Ця особа, чудово усвідомлюючи, що має вигляд не занадто розумної людини і що порушує не лише закон, а й Конституцію, тим паче наголошувала, що зачитує законну нісенітницю. Дивно.

Ще дивнішим є той факт, що зранку з’явилась інформація про замінування сусіднього приміщення біля Головної прокуратури – пожежної частини. При чому, і це бачила велика кількість журналістів, нікого ні звідки не евакували, а до прокуратури як заходили дядьки з пришелепкуватим виразом обличчя, так і виходили. Та й Радіо Свобода повідомило: «На початку акції до журналістів підійшли співробітники міліції, які повідомили, що надійшла інформація про нібито замінування пожежної частини, яка знаходиться поблизу будівлі Генпрокуратури». То що, влада вкотре вирішила усіх полишити у дурнях? Пане Пшонка, який нібито у відпустці, ви хоч усвідомлюєте, що вкотре прокуратура показала своє обличчя продажної повії, причому дешевої, адже подібні заяви про неіснуюче замінування, здається, караються, чи не так? Тож чи буде покарано особу, яка повідомила про таку небезпеку журналістам-мітингувальникам?

З іншого боку, стає зрозумілим, що влада дуже боїться. Адже не дарма журналістів вирішили лякати саме закладенням вибухівки (знають, що інакше – не підуть). Боїться прокуратура і простих людей, оскільки підходи до Генеральної прокуратури швиденько перекрили продажними міліціянтами, які не пропускали бажаючих на мітинг протесту. Та чи зашкодило це журналістам провести мітинг? Ні в якому разі. Тим паче, що юрба зібралась гаряча: Соколенко, Наєм, Луканов та багато інших, яких вмовляннями і залякуваннями не проймеш.

Одне шкода: журналістів прийшло небагато. Були представники громадськості, Княжицький, але, наприклад, 5 каналу – каналу чесних новин – не спостерігалось. Як і інших, центральних. Шкода, що журналісти, які там працюють, так і не усвідомили: навіть якщо ходиш у влади в мажорах, це ще нічого не означає. Для цієї влади «свої» дуже швидко перетворюються на ворогів, коли владі це потрібно. Тож, може, замислитесь, панове журналісти?

Та й сам протест був дещо інфантильним. Чому? Та хто його знає. Проте, на жаль, треба констатувати: браття по перу не занадто горять бажанням ставати на захист собі подібних та й свободи слова.

Щоправда, певних кроків досягнуто: до прокуратури передано вимоги журналістської братії. Але те, що до мітингуючих ніхто не вийшов, доводить: влада не вважає за потрібне контактувати з протестантами і, тим паче, слухати їхні вимоги. Як з’ясувалось на місці, то Пшонка – у відпустці, а його заступник (як і годиться сьогодні) – на Банковій.  Когось дивує, що Кузьмін саме там проводив час, знаючи про протест журналістів?

Що ж до розповсюдженої Київською прокуратурою інформації щодо мотиву порушення кримінальної справи проти ЛБ, то редакція «Конфлікти і закони» здивована такою приттю прокурорів, позаяк сама неодноразово писала до усіляких прокуратур заяви про злочин (з підтверджуючими документами, особливо – про невиконання рішення суду). Проте у відповідь отримувала відписочки, а ті, хто фігурував у заявах і хто стовідсотково порушив закон, не виконуючи те ж рішення суду, чим спричиняв недотримання законодавства, і досі цілуються з прокурорами майже у вуста. Так в чому ж річ, панове? Чому посадові особи, які порушили закон і про злочин яких повідомлялось до прокуратури, в одному випадку не притягнуті до кримінальної відповідальності, а в іншому прокуратура на стороні Ландіка, хоча в деяких заявах про злочин, які надсилались до прокуратур, документально доведено, що особи, проти яких вимагали порушення кримінальної справи, нанесли моральної і матеріальної шкоди іншій людині набагато більше, аніж Соня Ландіку.

То ж, можливо, не потрібно пресі замилювати очі і пнутись, доводячи, що ви – виконавці закону. Чи, можливо, у Ландіка перед прокуратурою преференції?

В будь-якому разі певна громадянська свідомість і у журналістів і у пересічних громадян є. Проте, як зазначив нардеп Юрій Гримчак, підтвердилось те, про що попереджалось ще два роки тому: прихід до влади Януковича може призвести до згортання свободи слова в Україні. «І сьогодні ми бачимо, що наші припущення підтверджено» - зазначив він. Також народний депутат виказав обурення з приводу заяви представника Державної виконавчої служби. «Українські суди нині можуть заборонити будь-що. Скоро українські суди будуть навіть забороняти збиратися по троє. Та й зрозуміло, що той документ, що зачитувався представником виконавчої служби, не мав жодного відношення до сьогоднішньої акції» - наголосив він.

Що ж до підсумків акції, то, як повідомив «Конфлікти і закони» голова НМПУ Юрій Луканов, представникам від медіа-громадськості відмовили у зустрічі з керівництвом генпрокуратури. «Ми наполягали саме на такій зустрічі, бо нові порушені кримінальні справи проти ЗМІ мають саме політичний характер і скасування їх залежить від керівництва, а не від рядових слідчих. Будемо сподіватися, що принаймні психологічний тиск ми зробили і до наших вимог дослухаються» - зазначив він.

Конфлікти і закони