​Особа має право на стягнення компенсації моральної шкоди згідно зі ст. 23 ЦК України в будь-якому випадку

Про це суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат розповів на правовому практикумі на тему «Практика Верховного Суду у справах про компенсацію моральної шкоди». Захід, який відбувся 18 грудня 2020 року, організовано журналом «Право України» та юридичним порталом «Ratio Desidendi».


Про це повідомляється на сторінці Фейсбук Верховного Суду.

Доповідач зазначив, що донедавна складалася судова практика, відповідно до якої моральна шкода компенсувалася виключно у випадках, коли це передбачено законом або договором. Подібну практику сформував Верховний Суд України, а Верховний Суд до листопада 2019 року розглядав можливість компенсації моральної шкоди залежно від того, чи має особа, право якої порушено, статус споживача, і в разі наявності такого статусу вважав, що Закон України «Про захист прав споживачів» передбачає можливість компенсації моральної шкоди. При цьому не визнавалося, що ст. 23 ЦК України може прямо застосовуватися до будь-яких відносин.

13 листопада 2019 року колегія КЦС ВС постановила ухвалу, якою передала справу № 216/3521/16-ц на розгляд Великої Палати ВС. Вона мотивована тим, що ст. 23, п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України дозволяють компенсацію моральної шкоди в будь-яких правовідносинах.

Оскільки, по-перше, структурно норми цивільного законодавства щодо відшкодування збитків і майнової шкоди (ст. 22), з одного боку, та компенсації моральної (немайнової) шкоди (ст. 23), з другого боку, інтегровані у ЦК України абсолютно ідентичним способом, це зумовлює висновок, що визнання можливості відшкодування збитків та майнової шкоди безпосередньо на підставі статей 22, 611, 1167 ЦК України, чому практика правозастосування дає численні приклади, не можна залишатися послідовним і забезпечувати єдність підходів до тлумачення норм чинного законодавства, відмовляючи у відшкодуванні моральної шкоди безпосередньо на підставі приписів статей 23, 611, 1167 ЦК України.

По-друге, тлумачення ст. 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи. Натомість у судовій практиці ВСУ та ВП ВС сформовано підхід, за яким моральна шкода за порушення договору не може бути компенсована, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором (зокрема, постанови ВСУ від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12 , від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1790цс15, постанова ВП ВС від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19)).

Тому в ухвалі від 13 листопада 2019 року у справі № 216/3521/16-ц колегія КЦС ВС зазначила наступне. Очевидно, що різний підхід до стягнення збитків та компенсації моральної шкоди і, відповідно, різні умови для застосування статей ЦК України (зокрема, 22 і 23), не можуть розглядатися в контексті динамічного розвитку судової практики і забезпечити розумну передбачуваність судових рішень. Колегія суддів вважає, що компенсація моральної шкоди за порушення цивільно-правового договору може бути стягнута на підставі ст. 23 ЦК України навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено і таких вказівок не містять норми ЦК України чи іншого закону, що регулюють відповідний вид договору.

Розглянувши справу № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), ВП ВС у постанові від 1 вересня 2020 року зробила такий висновок щодо застосування норм права: «Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб’єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

Василь Крат назвав цю постанову ВП ВС епохальною, оскільки зроблено категоричний висновок, що особа має право на компенсацію моральної шкоди, якщо відбулося порушення її цивільного права й було завдано моральної шкоди, незалежно від того, чи є окремі спеціальні норми. Наприклад, відповідну компенсацію тепер можна вимагати за порушення договорів позики чи найму.

Також доповідач розповів про стягнення компенсації моральної шкоди при порушенні немайнових прав, при стягненні заборгованості з виплати пенсії, при проходженні публічної служби, у податкових правовідносинах. Він торкнувся й питань позовної давності для вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди, судового збору за вимогу про стягнення компенсації моральної шкоди та ін.

Із презентацією Василя Крата можна ознайомитися тут bit.ly/34xGmUl.

Відео практикуму можна переглянути за посиланням bit.ly/3rh8nJr.

Василь Крат. Фото facebook.com/supremecourt.ua



Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Минулої доби втрат серед українських захисників не було. На обстріли противника наші воїни давали адекватну відповідь

подробнее

Опрос

Ваше ставлення до введення в Україні латиниці замість кирилиці?

Конфликты и законы © 2008-2021.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.