​Нововиявлені обставини - як шанс на відновлення законності

Справедливий суд - це завжди дотримання процедури, яка гарантує неупередженість, законність і довіру до судової влади. Якщо вирок було ухвалено судом у незаконному складі, то порушується не просто технічне правило, а відбувається підрив безпосередньо засадничої ідеї правосуддя. Верховенство права – це коли кожне рішення виноситься виключно в межах закону, а будь-яке відхилення від цих меж, особливо у питаннях формування складу суду, є істотним порушенням, яке не може бути виправдане мовчазною згодою або необізнаністю сторін. Як визнає і Європейський суд з прав людини, право на справедливий суд - це обов’язок держави гарантувати незалежного, безстороннього та призначеного відповідно до закону суддю. Інакше говорити про довіру до системи правосуддя неможливо.

П’ятнадцятого липня 2025 року у Васильківському міськрайонному суді Київської області відбулося чергове судове засідання у справі за заявою про перегляд вироку відносно громадянина В. за нововиявленими обставинами. На засіданні адвокат Ігор Печенкін звернувся до суду з клопотанням, в якому наголосив на наявності істотного процесуального порушення, яке має ознаки нововиявлених обставин відповідно до ст. 459 КПК України, вказавши на незаконність складу суду першої інстанції при винесенні вироку ще у далекому 2001 році.

Як зазначив у засіданні адвокат, підставою для такого клопотання є офіційна відповідь Ліквідаційної комісії Київського обласного суду, що підтвердила відсутність у матеріалах кримінальної справи будь-яких документів, які б підтверджували належне призначення народних засідателів, які брали участь у винесенні вироку. Відсутність же таких документів вказує на порушення вимог національного законодавства щодо формування складу суду, а отже і на порушення принципу законності та справедливого суду. Також адвокат наголосив, що ця обставина стала відомою лише нещодавно, після отримання відповідей на адвокатські запити, і на момент розгляду справи у 2001 році не могла бути виявлена підзахисним, що прямо відповідає визначенню нововиявлених обставин, передбаченому КПК.

Роз’яснюючи суду свою позицію, захист посилався на практику Європейського суду з прав людини, в якій вказано, що участь у розгляді справи осіб, які не були належним чином призначені відповідно до закону, є порушенням права на справедливий суд відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини. З точки зору захисту, це положення не залежить від того, чи особа оскаржувала склад суду раніше, і навіть не вимагає доведення обізнаності заявника про порушення. Сам факт того, що суд був сформований неналежно, вже є достатньою підставою для висновку про порушення фундаментальних процесуальних гарантій.

На засіданні суду, через відео зв’язок, був присутній і сам обвинувачений, котрий пояснив суду, що на момент засудження йому був лише 21 рік, він не мав юридичної освіти та доступу до кваліфікованої правової допомоги після винесення вироку, а представництво в апеляційних інстанціях здійснювала його сестра, яка також не є юристом.

А от аргумент прокурора, що експертна оцінка правозахисного ГО не є заключенням експерта і що є необхідність експертизи та ще й з експертів, зареєстрованих у Міністерстві юстиції, та ще й дотичних до психіатрії, лише для встановлення того, чи міг підзахисний не розуміти юридичних тонкощів, м’яко кажучи - здивував не лише захист, а й пресу та вільних відвідувачів.

Щоправда, захист наочно продемонстрував прокурору, що для розуміння тонкощів специфіки розуміння в будь-якій діяльності, все ж потрібні знання в області цієї діяльності. Для цього, в якості прикладу, було надано кардіограму з проханням до прокурора її прочитати, щоб наочно продемонструвати, що неспеціаліст не може адекватно розібратися в тому, що виходить за межі його професійних знань.

Загалом, з точки зору здорового глузду, позиція прокурора є непослідовною та формалізованою. З одного боку, вона наполягає, що виявлена відсутність документів про призначення народних засідателів не є нововиявленою обставиною, посилаючись на статтю КПК щодо встановлення нововиявлених обставин, а з іншого, прокурором ігнорується ключова умова цієї норми, те, що така обставина не була і не могла бути відома заявникові на час розгляду справи. Якщо документи про участь засідателів були відсутні у матеріалах провадження ще з моменту винесення вироку, то звичайна людина без юридичної освіти й належної правової допомоги апріорі не мала можливості зрозуміти, що їх там немає або що це є порушенням. Лише після отримання офіційної відповіді від Ліквідаційної комісії суду захист зміг достеменно підтвердити факт, що склад суду не був належним. І саме цей факт впливає не просто на процесуальні дрібниці, а на легітимність усього вироку.

З усього виходить, що подібний підхід прокурора до трактування статті КПК фактично знецінює поняття нововиявлених обставин, підмінюючи його критерієм «міг здогадатися», що суперечить положенням КПК та й практиці ЄСПЛ. Водночас, сам факт відсутності документів про призначення засідателів підтверджується офіційним листом Ліквідаційної комісії, що є переконливим доказом істотного порушення процесуального порядку.

З іншого боку, дивно спостерігати, як прокурор намагалась перевести увагу на питання необхідності експертизи та ще й у фахівця з психіатрії, аби з’ясувати, чи міг підзахисний не усвідомлювати юридичну вагу відсутніх документів. Така позиція не витримує критики, оскільки мова йде не про медичну оцінку когнітивних здібностей особи, а про доступ до правової інформації та рівень фахової підготовки, якої особа об’єктивно не мала. Сам по собі факт незнання юридичної процедури не є психіатричним діагнозом, і намагання прокурора звести це до компетенції психіатрів є точно надуманим та непрофесійним. Однак подібне ще й можна трактувати як спробу відволікти суд від суті нововиявлених обставин.

Варто звернути окрему увагу на спробу прокурора знецінити висновок правозахисної організації лише через те, що вона не є зареєстрованим експертним закладом Мін’юсту. Правозахисні висновки не замінюють судову експертизу, але цілком можуть бути використані як джерело додаткових фактів або аргументації. Прокурор же повинен знати, що у демократичній правовій системі мають правове значення не статус джерела, а зміст та обґрунтованість. Чи ні? Ігнорування таких позицій або вимога оцінювати докази виключно через вузьке коло «узаконених» експертів, схоже на спробу поставити формальну бюрократію вище за законність.

Як не крути, а виходить, що прокурор фактично заперечує як зміст, так і принцип дії нововиявлених обставин, нехтуючи суттю процесуального права та загальновизнаними міжнародними стандартами. Але такий підхід не відповідає ані духу кримінального процесуального закону, ані вимогам правової держави, де судове рішення повинно ґрунтуватися на повазі до процедури, а не на спрощеному тлумаченні формальних ознак.

Тож не дивно, що захист на пальцях, через прохання прочитати кардіограму, довів, що неспеціаліст, не маючи профільних знань, не може адекватно оцінити технічну чи юридичну документацію. Це порівняння влучно ілюструє суть ситуації: як кардіограму має тлумачити лікар, так і процесуальні порушення може виявити лише фаховий юрист, а не обвинувачений без юридичної освіти. Твердження прокурора, що особа самостійно і без захисника могла виявити відсутність у справі документів, які за законом мали б там бути, рівнозначна вимозі поставити діагноз без медичної підготовки.

Саме тому позиція захисту здається абсолютно логічною, обґрунтованою і повністю відповідає як вимогам закону, так і практиці Європейського суду з прав людини. Захист аргументовано наполягає на задоволенні заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, скасуванні вироку, винесеного незаконним складом суду, та направленні справи на новий розгляд у законному складі суду.

Конфлікти і закони

Фото Конфлікти і закони