Глухий кут земельної реформи

Подробиці

Опубліковано 08.02.2011 11:38

Автор:

Земля – це найбільш святе, що є у людства. І одночасно – найбільш буденне, бо кожна людина весь час різним чином живе і працює на Землі. Все бере свій початок з Землі, все і закінчується Землею... Земля – це Вища духовна цінність! Ніколи в історії незалежних Аратти-Оріяни-Скіфії-Русі-України Землю не продавали. Вона була безцінна, бо оцінити її неможливо. Продавали її, як правило разом з людьми, лише завойовники та правителі-чужинці.

Навряд чи потрібно наводити якісь докази щодо необхідності глибокого і термінового реформування земельних відносин в Україні – ці проблеми лежать на поверхні і говорять самі за себе. Інша справа – що саме і як реформувати. Одна річ, коли за мету ставити підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та, відповідно, вирішення соціальних потреб села і всієї України. Якщо ж всі перетворення звести лише до потреби створення власника Землі, як панацеї від всіх бід, то це абсолютно не та реформа, яку потребує населення України і, зокрема, нинішнє село. Більше того, це, на мій погляд, найбільш небезпечний, швидкий і підступний спосіб нищення села і, одночасно, України.

Залишимо в стороні моральну сторону проблеми. Зокрема не будемо наголошувати на аморальній стороні запропонованої реформи, яка для віруючої людини однозначно неприйнятна, оскільки всі релігії світу не визнають Землю товаром; не будемо наводити докази неможливості продажу того, що є не тільки основним засобом виробництва, але, одночасно, й місцем проживання і, головне, основним фактором відтворення нації; не аналізуватимемо аморальність продажу того, що ти не створював (або не купував – це для посередників) тощо. Все це рідновіри неодноразово обґрунтовували і подавали до всіх гілок влади у різній формі починаючи з 1998 року.

Зосередимось виключно на матеріальній стороні справи, яка усім більш зрозуміла і яку легше логічно і фактично висвітлити і обґрунтувати. Для цього спробуємо дати відповіді лише на декілька «дитячих» питань, які прояснять дійсні рушійні сили саме такої реформи.

Кому вигідна така реформа?

Відомий вираз «если звёзды зажигаются, то значит, что это кому то нужно» зрозумілий усім. Не виняток і земельна реформа. Кому вона потрібна у такому варіанті виконання? Селянам? В основному – ні. Зацікавлені в такій реформі лише ті селяни, які не планують працювати на Землі і хочуть як найшвидше продати свій пай, щоби хоч таким чином компенсувати те злиденне безправне життя, яке довелося прожити на селі, та свою практично рабську безоплатну працю в колгоспі. Їх можна зрозуміти – хоч на старість отримати щось. А ще на них часом впливають і діти, які проживають у місті і підштовхують своїх рідних до таких дій з особистих інтересів. І при цьому не задумуються, що в жертву приноситься завтрашній день свого Роду, майбутнє своєї Землі, своєї Держави. На щастя, ще не всі так думають.

Вона потрібна фермерам? Ні. Як засвідчила конференція по земельній реформі, яка відбулася після III з’їзду Партії відродження села (січень 2007 року), більшість фермерів у своїх виступах наголошували на тому, що їх повністю задовольняє оренда Землі у різних варіантах. Про це йшлося і на XVII з’їзді фермерів (лютий 2007 року). Через три роки ситуація тільки погіршилась. Принаймні відсоток тих фермерів, які вважають за необхідне запровадження продажу Землі, незначний, і за кожним цим випадком простежується певна зацікавленість, не пов’язана напряму з сільськогосподарським виробництвом.

Ця реформа потрібна городянам? Категорично – ні. Навпаки, для них порушується конституційне право (ст.13), згідно якій «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу». Вони зразу втрачають це конституційне та людське право. І далі «Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству». Навряд чи є потреба коментувати, як порушуються ці права народу у випадку перетворення Землі на товар. І не сховатися тут за фіговими листочками запевнень, що сьогоднішні порушення нетипові і пов’язані, в основному, з недосконалим законодавством. А ще ж є попереду і неминуче підвищення цін на продукти харчування (що ми усі вже зараз починаємо відчувати практично) і взагалі на всі товари легкої промисловості.

Державі в цілому таке реформування невигідне, оскільки така «реформа» тільки дещо вирішує проблеми сьогоднішнього дня – тимчасово закриває певні бюджетні дірки. Але ж держава не має права жити одним днем. Сьогодні продані за безцінь Землі забезпечать щасливе майбутнє лише невеликому колу чиновників, а народ залишиться навіть без надії на майбутнє.

Проте вона потрібна олігархам. Сплять і бачать. Це - без коментарів. А також – політикам, (оскільки сьогодні вони майже всі політикани і запроданці) та представникам влади, адже більшість із них сьогодні живе за принципом «греби все, що гребеться».

Отже запропонована реформа вигідна олігархам, владі, політикам і тій частині селян, які бажають пошвидше продати свій пай. Вони, безумовно, є також народом України, але чи є їх більшість і, головне, чи керуються вони інтересами держави, всього народу? Мабуть, що ні! А в таких визначальних питаннях не враховувати інтереси всього народу, які, навпаки, мають бути пріоритетними, просто злочинно!

Хто ініціював та впроваджує земельну реформу?

Як видно із наведеного вище аналізу, ті, кому була вигідна реформа, ініціювали та впроваджують її:

фінансова влада – олігархи (як свої, так і закордонні);

виконавча влада – практично всіх рівнів;

законодавча влада – депутати-лоббісти.

І все це здійснюється під прикриттям слухняної судової влади.

Ось і є відповідь на перше питання – хто і для чого запалює зірки…

Якщо ж пригадаємо, як продавлювалося Медведчуком прийняття Земельного Кодексу, як поєдналися різноманітні політичні сили при цьому, як були виділені США кошти на виготовлення документації, як заблоковано підготовку потрібних законів і ще сотні таких «як», то стає обґрунтовано зрозумілим – хто задумав, ініціював і здійснює впровадження так званої «земельної реформи» і чому так поспішають з її завершенням, прикриваючись, як завжди, словами про турботу за всіх, а особливо за тих стареньких, які нібито мають хоч перед смертю пару років прожити пристойно. І зовсім замовчується, що навряд чи ця старенька додому донесе отримані за продаж Землі кошти. Он як просто і безкарно рейдери розправляються з потужними кампаніями. Що там та бабулька, чи дідок, коли зараз на селі їх вбивають за пенсію, чи за пару курей. А тут такі гроші!

Чи визначена вартість Земель сільськогосподарського призначення (Кадастр)?

- На сьогодні – не визначена. А чи можна продавати те, що не має ціни ні в прямому (нема Кадастру) ні в переносному (Земля безцінна) значенні? Відповідь знає і дитина. Якщо ж за відсутності Кадастру на продаж Землі йдуть, то, очевидно, комусь це дуже треба.

Чи є програма, чи концепція розвитку сільського господарства, чи підготовлена законодавча база?

На сьогоднішній день не існує Програми і Концепції. Є тільки невпинне всеперемагаюче бажання олігархів стати власниками Землі. Нема законодавчої бази. «У прикінцевих положеннях Земельного кодексу є припис: Кабінету міністрів у шестимісячний термін після опублікування Кодексу розробити проекти законів про державний земельний кадастр, ринок землі, державний земельний (іпотечний) банк… Довжелезний перелік! Уряд в особі Держкомзему і досі зволікає із розробкою деяких із них. А ще ж потрібно напрацювати і прийняти понад 20 украй нагальних законів, відповідні нормативно-правові акти та державні стандарти, норми і правила – усього близько 400 документів. (Володимир Чопенко. «Стомлені землею», «Дзеркало тижня», №6 (635) Субота, 17-23 лютого 2007 року). Чи потрібні ще якісь пояснення? І це вже пішов десятий рік після прийняття Земельного кодексу України, а не передбачені Законом шість тижнів. Кому потрібна ситуація беззаконня у цій важливій справі, мабуть, не потрібно коментувати.

До чого приведе в кінці така реформа?

- Після прихватизації наших підприємств хіба вони почали працювати краще? Навпаки - набагато гірше! Адже вони, за невеликим винятком, потрапили практично задарма до рук не хазяїв, а «хазяйчиків», які знають тільки дві дії - відняти і поділити! Це саме буде і з Землею, тільки в набагато гіршому варіанті та з катастрофічними наслідками для народу України, індоєвропи та й Світу.

Інститут власника Землі призведе до запровадження масової найманої праці практично задарма. Ця дармова праця складе неперебориму конкуренцію для фермерів, і фермерство, враховуючи до того ж антинародну, антиселянську політику сучасної державної влади, буде дуже швидко знищено.

Катастрофічно загостряться соціальні проблеми. При небажанні українців працювати у своїх і приблудних латифундистів за мізерну оплату (чи навіть просто за поганеньку їжу), вони будуть замінені на інших білих, жовтих і чорних рабів.

Зникне можливість відвернути екологічну катастрофу шляхом підвищення питомої ваги лісів України з 14% до 25-30%. А це питання чомусь взагалі стоїть поза увагою влади.

Країна буде вкинута у вир безправ’я, безнадії, безглуздя… Вихід з цього для народу буде тільки один – силове протистояння, адже всі інші форми протесту уже не працюватимуть. Придушення можливого спротиву українців такому життю буде здійснено світовою «демократією» за відомими аналогіями.

Що треба було зробити до початку земельної реформи?

Розробити обґрунтовану програму саме земельної реформи, а не чисельних схем приватизації Землі, до чого звелася задіяна реформа. Реформа повинна бути направлена на створення продуктивного фермера, який би був господарем на Землі і власником результатів своєї праці;

Розробити Земельний кадастр України;

Перед тим, як вирішувати перетворення Землі на товар, потрібно провести попередньо референдум з цього доленосного для всього народу питання;

В разі позитивної відповіді на референдумі розробити попередньо, перед початком реформи, всі необхідні законодавчі документи. І тільки після їх прийняття Верховною Радою України починати реформу. Але позитивної відповіді референдум ніколи не дасть, адже ще три роки тому 60.5% населення України було проти перетворення Землі на товар – сьогодні це розуміють вже переважно усі. Навіть деякі депутати, що голосували за прийняття Земельного кодексу, вже «прозріли» і кажуть, що це була помилка.

Роль держави у всіх цих визначальних аспектах реформи

По всіх параметрах – негативна. Держава в питанні Земельної реформи, як і у всіх інших визначальних питаннях (мова, історія, Віра, книгодрукування, економічна реформа, включаючи приватизацію майна, питання паливно-енергетичного комплексу тощо) постійно за всі роки незалежності виступає як ворог свого народу. Без зміни ставлення держави, без її підтримки (а на це сьогодні сподіватися не приходиться) запропонована реформа принесе Україні незчисленні біди.

Маленький, але характерний приклад. Я працював в НДЕІ Міністерства економіки України з 1965 року по 2009 рік. Надивився всього. З 1991 року почав нищитися Інститут, який за своїм потенціалом і досвідом роботи мав би бути гордістю України, її науковим мозком під час реформування економіки. З прийняттям Незалежності нищення посилилось. І першим зник в Інституті саме відділ сільського господарства. Практично зараз зник і весь Інститут. І це не є випадковість. А хто прокоментує ситуацію, коли, починаючи з 1991 року, керівництво Міністерства економіки змінювалося майже два десятки раз, тобто кожен Міністр керував економікою країни протягом одного року. Про які реформи та яку сталу економіку тут можна говорити?

Чому це питання свідомо замовчується на всіх рівнях?

Чи чуєте ви, щоб це питання обговорювалося в пресі. Так де-не-де прорветься якась стаття. Мовчать про це всі фракції у Верховній Раді України. Натомість тільки і чуєш про тарифну війну, про пенсійну реформу, про затвердження бюджету і т.д. Як на мене, так ці питання (ніхто не заперечує їх важливість) спеціально педалюється, аби відволікти увагу від головного – катастрофи, що йде за продажем Землі. Мовчать так звані демократичні партії, а Президент усе робить, аби прискорити процес продажу Землі. Ми звертались від громади на передачу «Майдан» 5-го каналу – мовчання, звертались до Президента України Ющенка В.А., до колишнього Голови Верховної Ради України Мороза О.О., до прем’єр-міністра Тимошенко Ю.В. – мовчання. Мовчить коаліція, мовчить опозиція, а продаж-дерибан іде, навіть не зважаючи на мораторій. Тобто «а Васька слушает, да ест».

З усього цього можна зробити тільки один висновок – держава (і кравчуківська, і кучмівська, і, на жаль, ющенківська, і януковичська, і тимошенківська і т.д.) зацікавлена у проведенні саме такої «земельної» реформи – тобто у дешевому терміновому розпродажу української Землі. Суперечка лише в одному – хто буде продавати, чиї правила гри діятимуть і хто буде контролювати це.

Що треба робити зараз?

Учитель-фермер з Волині, який виступав на III з’їзді Партії відродження села, наводив приклад, що у них деякі люди подають до сільради наступні заяви – «Візьміть мій пай у сільраду навічно». А ще кажуть, що у нас нема людей з державним мисленням! Отже, щоб зарадити катастрофі, що може прийти в Україну як тільки буде відмінений мораторій на продаж Землі необхідно:

не тільки зупинити дію «Земельного Кодексу України», але й прийняти Закон про заборону продажу земель сільськогосподарського призначення;

повернути всім ділянкам Землі сільськогосподарського призначення, які були відчужені під різними причинами з моменту прийняття Земельного кодексу (а може й раніше), попередній статус, оскільки офіційного законного продажу сільськогосподарських земель ще до сьогодні не було. Винуватці ж їх незаконного відчуження і продажу повинні понести відповідне покарання;

прийняти всі необхідні заходи для підтримки і розвиту фермерського руху, малого бізнесу, кооперативного руху тощо, заборонивши при цьому передачу паїв фізичних осіб у оренду;

виплачувати селянам, які здали свої паї у сільраду, оскільки вони з різних причин не в змозі їх самі обробляти, або ж не можуть вступити чи створити відповідний кооператив, певні компенсаційні кошти за ту моральну і матеріальну шкоду, яку заподіяла їм держава своїми непродуманими діями. Посилання на те, де взяти ці суттєві кошти, некоректне з двох причин: по-перше, відомо, хто розграбував село під час реформи і хто не тільки потурав, але організував це; по-друге, ці витрати незрівнянно менші, ніж прийдеться вкласти коштів в майбутньому для поновлення. Окремим неоціненим питанням стоять ті страждання і кров, яка вже починає литися сьогодні, коли ще немає продажу Землі, але яка заллє Україну, коли це почнеться. І це треба пам’ятати не тільки народу, але й організаторам і виконавцям злочинної реформи – олігархам, політикам, владі.

Законодавчо заборонити пожиттєво брати участь у виборах усіх рівнів та працювати в органах державної та судової влади осіб, причетних до прийняття «Земельного кодексу України - “Героїв” “Чорної книги України», а також всіх причетних до розпродажу-розкрадання Землі України. Цих «героїв» народ України не забуде ніколи і своїх голосів на виборах їм не віддасть.

Едуард ДОБЖАНСЬКИЙ, канд. екон. наук