Наталя Новак: Повірте, що ця влад...

Наталя Новак: Повірте, що ця влада боїться проявів громадської активності, тож шанси на перемогу дуже хороші

Подробиці

Опубліковано 28.01.2012 21:36

Автор: Конфликты и законы

У 2010 році, на передодні виборів Президента України, я дуже уважно читала передвиборчі програми претендентів на пост президента й, на жаль, не знаходила програм підтримки культурних та історичних надбань, пропаганди читання, збереження культурної спадщини, й логічним було моє бажання зробити цикл круглих столів з персоналіями, що асоціювали себе з главою держави і спробувати розібратись в їх позиції по відношенню до такої незахищеної й такої важливої сфери існування цивілізованого суспільства, як культури.

Маючи досвід подорожей по Світу, мене завжди вражало ставлення влади до культури та історії нації, адже в Європейських країнах левова частка державного та муніципальних бюджетів витрачається на підтримку культурних як державних, так й приватних програм, громадських ініціатив, направлених на пропаганду історичних, національних, мистецьких, літературних цінностей, відтворення історичних та збереження архітектурних пам’яток. Й мені дуже кортіло запитати в наших політичних лідерів, чому в України все зовсім інакше, чому державний бюджет, що виділяється на культурні програми, з року в рік зменшується, чому українські підлітки не в курсі гучних історичних фактів навіть минулого століття, чому школярі майже не читають й здебільшого не знають творів та прізвищ відомих літераторів, чому з обличчя міст України безслідно зникають історичні будинки, пам’ятники, музеї, театри, бібліотеки та книгарні й, найголовніше, чи готові вони, претенденти, змінити цю патову тенденцію.

Я навіть знайшла початковий бюджет під реалізацію проекту в одному з іноземних благодійних фондів та, заручившись підтримкою колег, звернулась до політичних лідерів, що приймали активну участь в президентській кампанії, але потерпіла фіаско. Політичні лідери були дуже зайняті й не могли, за словами одного з керівників передвиборчого штабу, приділити увагу усього 7% представників потенційного електорату. Жахливо, але за жорсткими статистичними даними саме 7% нашого суспільства - представники інтелігенції та культурного середовища. Важливо, що ці 7% інтелігентних, освічених, талановитих людей створюють безцінний культурний потенціал нашої нації й так потребують опіки та підтримки, але отримують лише презирство та знищення.

Цього року країна знову завмерла в очікуванні виборів, та українці знову жадають позитивних змін та плекають надію, врешті, побачити довгоочікуваних політиків, здатних змінити їх життя на краще.

Особливу увагу суспільства до себе притягує передвиборча кампанія кандидатів на посаду Київського міського голови, враховуючи що діючий мер Леонід Черновецький відсторонений від страв, в той час коли керівні повновагі передані призначеному на посаду голови КМДП Олександру Попову й він практично виконує функції мера столиці України.

Не знаю, за якої причини так сталося, але за останній рік Київ став епіцентром військових дій, направлених на знищення архітектурних пам’яток, руйнування історичних вулиць, будинків, музеїв, кінотеатрів, театрів, бібліотек, виселення видавництв, галерей та книгарень. За останніх два роки терміни рейдерство, корупція, махінація остаточно закріпились в асоціативному рядку поруч з коментарями ситуацій, що склались з садибою Казанського, музеями і майстернями Лаври, Щекавицею, будівництвом на вул. Гончара, підмурками Десятинної церкви, київським зоопарком, реставраційними роботами на Андріївському узвозі, капелою Ревуцького, книгарнею «Сяйво» та багатьма іншими об’єктами історичного та культурного призначення.

Я впевнена, що керманич Києва має перш за все любити це місто, поважати, цінити його історію й вже зараз, маючи можливості, чинити спротив безжалісному знищенню тисячолітніх надбань столиці України. Й щиро сподіваюсь на те, що майбутні справедливі вибори, в решті, зупинять цей жахливий знищувальних марш по Києву, який колись очолював топ найкрасивіших та історично багатших міст Європи.

Не вагаючись, я вирішила реанімувати свій проект в форматі інтерв’ю з політичними лідерами, керівниками політичних фракцій, що братимуть участь в передвиборчій кампанії на посаду мера Києва, на тему порятунку історичних та культурних цінностей українського народу.

Тож перші питання, що стосуються культурологічного колапсу Києва, адресуються заступнику голови фракції «УДАР» у Київраді Наталія Новак:

В останній період почастішали рейдерські схеми, які передбачають виселення представників культурної спільноти з їх будівель та приміщень на вулицю, особливо це стосується підприємств, що мешкають\мешкали в центрі столиці. Навіть Закон, підписаний Президентом України в травні 2010 року, не гальмує процесу знищення київських культурних надбань. Здається, що за 2-5 років в столиці взагалі не залишиться жодного культурологічного об’єкту, чи то музею, театру, бібліотеки, книжкового магазину, а їх місце займуть офіси Партії регіонів та приватні бутіки та апартаменти. Як ви оцінюєте вище зазначене ствердження? Як взагалі ви оцінюєте ситуацію з культурними цінностями українського народу та ставлення представників державної та муніципальної влади до об'єктів культурного призначення?

Можу з Вами погодитись – на жаль, ми бачимо, що нинішня влада не охороняє історико-культурне надбання. Звичайно, чиновники можуть сьогодні говорити багато красивих слів, але на практиці іде банальний перерозподіл майна, від якого потерпають і книгарні, і музеї, і театри, і пам’ятки архітектури. Це доводить не лише приклад книгарні «Сяйво», але й виселення колекцій Музею історії Києва з будинку Петра І на Подолі, бажання приватизувати частину приміщень Дитячого музичного театру тощо. До речі, те, що Музей історії Києва досі не отримав обіцяного приміщення (і невідомо, чи отримає), яскраво свідчить про пріоритети влади.

Можемо поглянути й на ставлення чиновників до забудови історичного центру міста – попри численні заяви, скандальні будівництва продовжуються. А, наприклад, в історичному будинку на вул. Алли Тарасової, який влада системно доводила до знищення, нещодавно «раптово» виникла пожежа. Тож не здивуюся, якщо громадськість скоро дізнається про наміри влади побудувати на цьому місці нову багатоповерхівку.

Прикро, але ситуація із збереженням пам’яток історії та культури є загрозливою по всій України. Та в столиці вона особливо загрозлива. Нагадаю, що ЮНЕСКО вже котрий рік обіцяє внести до «чорного списку» Софію та Лавру через незаконну забудову. Влада ж замість того, аби прислухатися до зауважень, продукує нові скандали.

Які дії та кроки ви робите, яких результатів досягли в напрямку захисту міста від вандалів?

Фракція «УДАР» у Київраді постійно захищає об’єкти культурної спадщини. Ми звертаємося до суду, правоохоронних органів, вимагаємо від прокуратури, аби вона винесла протести на незаконні рішення влади, виступаємо із заявами в стінах Київради та пропонуємо свої проекти рішень. Неодноразово разом з киянами ми проводили акції протесту, захищаючи місто. Зокрема, звертали увагу на незаконні забудови, знищення парків та скверів, приватизацію зелених зон.

До прикладу, «УДАР» ініціював оскарження Генеральною прокуратурою скандального рішення про забудову схилів біля столичного фунікулеру. Нам вдалося врятувати від забудови столичні сквери та парки. Зокрема, один з прикладів – сквер на Прорізній, який ми відстояли разом з громадськістю.

Під час засідань Київради «УДАР» постійно виступає проти позаконкурсного виділення земельних ділянок. Саме завдяки позиції наших депутатів прокуратура Києва опротестувала виділення землі на території охоронної зони Національного ботанічного саду ім. Гришка. За позовами депутата Київради від фракції Віталія Кличка Анатолія Коваленка розгорнулися судові баталії навколо виділення земельних ділянок на території острова Жуків та інших заповідних земель. Сьогодні розглядається проект рішення про надання статусу ландшафтного заказника 1630 га території о. Жуків та скасування всіх неправомірних земельних відводів на його території.

Також саме за поданням «УДАРу» столична прокуратура через суд визнала нечинними договори купівлі-продажу історичних будинків на вул. Малій Житомирській. За нашим зверненням прокуратура внесла протест на рішення Київради про приватизацію дитсадка «Орлятко», який є пам’яткою архітектури. Нам вдалося відстояти приміщення Центральної районної поліклініки Шевченківського району, котру хотіли приватизувати. Наші депутати домоглися, аби постійна комісія Київради з питань власності прийняла рішення про продовження договору оренди приміщення видавництва «Дніпро» (втім, промерська більшість вперто не голосує за це).

Тобто, зроблено, насправді, немало. Питання тільки у тому, що на кожен вдалий епізод влада одразу видає два чи три нових. І ця боротьба не скінчується ніколи. Наприклад, вже наприкінці 2011 року влада виставила на приватизацію частину Дитячого музичного театру на Подолі. Вказане рішення оскаржується нами в прокуратурі.

Як ви оцінюєте ситуацію, що сталась з книгарнею "Сяйво"?

Ситуація, котра склалася навколо книгарні «Сяйво», просто кричуща. І прикро, що нова команда чиновників, котра стала біля керма міста, продовжує стару політику Черновецького.

До речі, фракція Віталія Кличка ще з 2006-го року протидіяла намаганням влади приватизувати приміщення книгарні. Й нагадаю, що «УДАР» відразу став на захист книжкового магазину від рейдерів. Ми звернулися до прокуратури, яка порушила кримінальну справу проти чиновників Шевченківської райдержадміністрації. Також ми подали позов до суду, в якому визнати незаконним продаж приміщення книгарні. Неодноразово піднімали це питання на сесіях Київради. Але, як бачимо, влада у цьому питанні вирішила піти проти громадської думки. Начебто «незалежний» суд відмовив колективу «Сяйва» у продовженні договору оренди й чиновники відкрили свою книгарню-кафе.

Та це відкриття, по суті, перетворилося на фарс. В цьому заході так і не змогли взяти участь ані опозиційні депутати міської та Верховної Ради, ані громадські активісти, котрі доклали максимальних зусиль для того, аби відвоювати приміщення у рейдерів. І дуже символічно, що колектив книгарні, на долю якого випали основні «бойові дії», під час відкриття магазину проводив акцію протесту та вигукував «Ганьба!» на адресу міської влади.

Очевидно, що застосування практики подвійних стандартів та маніпулювання фактами стало нормою для керівників столиці. Зокрема, як відверта образа киян, сприймається й те, що під час відкриття «Сяйва книги» магазин було прикрашено біло-блакитними кульками. Виникає питання, що ми відкривали – книгарню чи офіс Партії регіонів?

Ситуація навколо книгарні – це лише один випадок із низки майнових конфліктів, в яких міська влада показала себе далеко не найкращим чином. Перерізати стрічки й надувати кульки чиновники уже навчилися. Але було б дуже добре, якби вони ще й навчилися на ділі, а не на словах, відстоювати майно, котре належить столичній громаді.

Чи є можливість повернути Києву хоча б частину вже знищених, перепроданих, перепрофільованих приміщень, в яких колись мешкали бібліотеки, книгарні, видавництва, галереї, а зараз розташовані приватні магазини кежуал-вбрання?

Є. Втім, по кожному з приміщень треба дивитись окремо. Єдине, що вже сьогодні можна сказати – це буде довгий шлях судових спорів. Але для цього потрібно мати, перш за все, політичну волю представників влади.

Чи можливо зупинити процес руйнування кінотеатру "Орбіта", київської оперети та зоопарку, інших візитівок Києва та атрибутів цивілізованого мегаполісу – столиці європейської держави?

Якщо влада не зважає на Закон, значить, на нього владі мають вказати громадяни. І тут варто, аби громада була більш активною. Історія успіху показує, що там, де громада об’єднується – там вона перемагає. У арсеналі громади є різні заходи впливу: від акцій протесту до судів, від блокування техніки до звернень у міжнародні інстанції. І повірте, що ця влада боїться проявів громадської активності, тож шанси на перемогу дуже хороші. В будь-якому випадку, маємо надію, що після наступних виборів влада в столиці зміниться й до управління містом прийдуть люди, котрі дбатимуть про інтереси громади, а не про власні кишені.

Юлія ВАЛОВА, спеціально для журналу «Конфлікти та закони»

Читати по темі: «Защитник: Попов планирует рассчитаться за кресло мэра помещением магазина «Сяйво»