Україна: між двох вогнів Європи та Росії

Чим не вперше з моменту проголошення незалежності, Україні доводиться робити справді важкий, доленосний вибір між зміцненням торговельних і економічних зв'язків з Європейським союзом і Євразійським економічним союзом.

Що чекає країну у разі вибору першого напряму, Росія не так давно і дуже наочно продемонструвала, різко посиливши процес проходження кордону українськими товарами. І хоча на сьогодні питання врегульоване, ніхто і не думав приховувати: неприємності стали грубим натяком на незгоду із потенційним підписанням угоди України про асоціацію з ЄС. Тож, який вибір, а відтак – які наслідки слід очікувати від взаємодії із цими наднаціональними структурами, та що чекає на пересічних українців, спробуємо розглянути разом.

Відомо, що в  провладних колах наших сусідів всі заговорили, що Росія буде змушена посилити митне адміністрування на кордоні з Україною, щоб не допустити реімпорту, бо начебто вже зафіксовано велику кількість неукраїнського м'яса, сирів та інших товарів, що проходять через кордон. Надалі ж, на думку російських урядовців, на українському ринку з'явиться величезна кількість європейських, турецьких та інших товарів, які потім будуть перетікати до Росії, тому росіяни так сильно почали боятися реімпорту, адже при системному перетині «чужих» неукраїнських товарів, російській митниці доведеться працювати так само, як і європейцям: жорстко перевіряти правила походження товарів. Тому торгівельна війна з Росією має всі шанси продовжитись та перетворитись на справжню революцію задля досягнення «митного» блага.

Таким чином, вибір «куди вступити», дійсно є нелегким для України: наша країна відчуває серйозний тиск з обох сторін, але Україна, у зв'язку з проєвропейською політикою, все ж схильна укласти угоду з ЄС.

Вже той факт, що ще до початку офіційного створення Митного Союзу між керівництвами країн-учасниць точилися суперечки, засвідчує лише про відносну привабливість МС для України, за якою стоїть жорстка реальність краху обіцяного та сумної дійсності отриманого. Згадаймо лишень про Білорусь, де наприкінці 2009 року президент Лукашенко заявив, що країна вийде з Митного союзу, якщо Росія і Казахстан стануть чинити тиск на республіку.

"Ці монстри (Росія і Казахстан) можуть домовитися, у них економіки схожі – нафта, газ. Якщо там нас вже почнуть тиснути, стріляти, ми просто вийдемо з цієї коаліції",  – заявив білоруський президент. Вже навесні 2010 білоруська сторона вимагала від Москви переглянути експортні мита на нафту і нафтопродукти. У Москві піти на поступки Мінську відмовилися, заявивши, що можливість скасування мита для Білорусі можлива лише на наступному етапі розвитку Митного союзу, а в травні, коли Росія і Казахстан ввели в дію кодекс Митного союзу, Володимир Путін оголосив, що союз може діяти й без участі Білорусі.

Тож, неможливо виключити подібний розвиток сценарію «вступу до МС» і для України, котра, не застрахована від тиску Росії, а, навпаки – добре знає про мінливі настрої свого сусіда, адже розуміє, що Митний Союз потрібен Путіну як однин із етапів втіленні глобальної ідеї «Русского мира», де розвиток України як суверенної, квітучої, незалежної держави не передбачений апріорі.

Загалом, для нашої країни при вступі до МС характерна економічна теорія митного союзу, вперше розроблена в XIX століття юристом, філософом, економістом Фрідріхом фон Лістом. Ліст сперечається з Ріккардо і Смітом, ліберальними економістами. Згідно Сміту та Ріккардо, якщо дві країни знімають між собою митні бар'єри і повністю звільняють зовнішню торгівлю, то це призводить до врівноваження економічного рівня життя обох країн (щось подібне обіцяє нам Росія). За Лістом – це не так, оскільки коли ми бачимо подібного роду зняття обмежень з поділу праці, найважча і мало оплачувана праця переміщається в нерозвинену країну, а дивіденди отримує розвинена. При знятті всяких митних бар'єрів виходить диспропорційний розвиток економік: багаті багатіють, бідні біднішають…

Якщо ж Україна вибере Євросоюз, то це також спричинить за собою ряд економічних наслідків для країни. В основному ми експортуємо в Росію товари харчової промисловості та сільського господарства. На частку Росії припадає близько 30% всього українського експорту, а це - чверть ВВП України і 80% всього українського експорту плодоовочевої продукції, що в сумі становить близько 15 млрд доларів. Лише відмова від продукції торгової марки Roshen призведе до втрат в районі 200 млн доларів. Відмова від сільськогосподарської продукції позбавить виробників України ще 60 млн доларів. Тож тиск Росії цілком зрозумілий: бойкотувавши український експорт, представники якого здебільшого є депутатами Верховної Ради України, наші сусіди внесли лепту невдоволення навіть серед членів Партії регіонів, адже бізнес – це бізнес, і нікому не хочеться втрачати власні заробітки.

Втрати Росії будуть істотно меншими, оскільки частка товарів, що продаються Україні в структурі російського експорту, займає близько 8%. У цьому зв'язку багатьох цікавить газове питання. Однак не варто змішувати поняття експорту газу і Митний союз. У разі вступу України до зони вільної торгівлі з ЄС, МС може підвищити ввізні мита, що створить додаткові короткострокові ризики зростання дефіциту торгового балансу України.

З іншого боку, асоціація з ЄС несе величезний ряд плюсів для української сторони. До основних переваг можна віднести зниження вартості європейських товарів, поліпшення експортних умов в ЄС, і, як наслідок, підвищення обсягів торгівлі з цим регіоном. Крім цього, угода дозволить залучити на український ринок європейських інвесторів, а в довгостроковій перспективі обмежить вплив монополій і буде сприяти розвитку здорової конкуренції.

У свою чергу, входження України в МС передбачає ціну на газ на рівні країн МС і вільний продаж українських продуктів на 170-мілліонному ринку країн-членів МС ( але картину псує та ж Білорусь).

За оцінками аналітиків Євразійського банку розвитку, товарообіг України з Росією перевищує сукупний товарообіг з усіма країнами ЄС, і обсяги продовжують зростати. Митний Союз - найбільший споживач продукції українського машинобудування. Приміром, тільки в Росію експортується близько 30%, і ще стільки - сукупно у Білорусь і Казахстан. Вступ до нього дає Україні вагомі економічні вигоди: 3 млрд доларів від скасування експортних мит на нафту, 490 млн доларів - від відмови від мит на нафтопродукти, 4,5 млрд доларів - від зниження цін на газ до рівня внутрішньо-російських. До того ж, скасування захисних заходів у торгівлі з Росією збільшить український експорт на 670 млн доларів тільки в перші роки дії принципів вільної торгівлі. Але головне, мабуть, це позитивні зміни в галузевій структурі економіки в бік збільшення високотехнологічних виробництв. Зокрема, частка машинобудівної продукції в сукупному випуску зросте з 2,2 до 4,5%, суднобудування з 0,3 до 0,6%, авіа- і космічної техніки з 0,8 до 1,4%. Є й ряд інших важливих плюсів, які Україна отримає, зробивши вибір на користь Сходу.

У свою чергу, Європейський союз тримається на синергетичному ефекті, тобто на тій вигоді, яку отримує лише як ціле і яку не отримали б усі країни окремо. Тому ЄС завжди буде прагнути приєднати якомога більше країн, або, принаймні, вибудувати з ними більш тісні інтеграційні процеси. Україна як найбільша за площею країна Європи з великим населенням, значними природними ресурсами, відносно потужною промисловістю - безумовно, приваблива для ЄС в якості потенційного члена та економічного партнера. Звичайно, не варто заперечувати і політичної складової: якщо Україна буде інтегрована в ЄС, то це додатковий інструмент впливу на Росію.

Асоціація з ЄС закриє для України вхід до Митного союзу, - каже Медведєв. Звідкіля можливо припустити, що вступ до МС України, а відтак – усі витікаючи наслідки від цього вступу супроводжуватимуться мовою ультиматумів та погроз, при яких говорити про розвиток України взагалі не доцільно.

У Росії ж є кілька методів впливу на ситуацію. Конфлікти стосовно цін на транспортування газу до Європи чи щодо небезпеки українських цукерок для здоров'я росіян - демонструють вкрай жорсткі з них. У той же час можна використовувати набагато приємніші, економічні та ринкові механізми, щоб домовитися про компроміс. Приміром, зниження митних бар'єрів у взаємовигідній торгівлі, податкові пільги для українських виробників з експорту до Росії (в рамках Митного союзу і по окремих двосторонніх угодах) - це було б хорошим «російським пряником», заради якого, можливо, Україна відмовилася б від наміру вступити в ЄС.

І все ж для України не так все однозначно: необов'язково, що країна може щось втратити, вона просто повинна визначитися зі своєю стратегією, оскільки лише чітке слідування стратегії допоможе, як мінімум, скоротити негативний ефект, а в ідеалі призведе до позитивних наслідків. Нам не потрібно відкидати потенційні можливості, а навпаки, необхідно намагатися налагодити економічні зв'язки, як із західними, так і зі східними партнерами, бо такого шансу найближчим часом у нас просто не буде. Та все ж роблячи вибір між цими вогнями, потрібно розуміти, що МС здатний спалити українську незалежність назавжди.

Руслан СЕКЕЛА, голова ВК «НАСТУП»