Звільнена від терористів Красногорівка повертається до повноцінного життя

Історія цього міста типова для сучасного Донбасу. Красногорівка свого часу опинилась в так званій «Донецькій народній республіці». Мешканці сповна відчули на собі усі «принади» життя в «народній республіці». З приходом сепаратистів почалися грабежі, свавілля, залякування та терор. За місяць населення містечок зменшилося в рази. Усі, хто міг, залишили рідні домівки, аби врятувати своє життя. Лишилися старі й хворі люди та ті, кому не було куди тікати і у кого не було коштів на виїзд. Місто заглибилось у гуманітарну кризу. Коли сюди зайшла українська армія, люди жили без зв’язку, постачання електроенергії, питної води і каналізації. Були розграбовані всі магазини, відсутні продукти харчування і медикаменти. Адміністративні будівлі були заміновані. На вулицях міста знаходились міни та нерозірвані боєприпаси, ширився сморід від сміття, що не вивозилося місяцями.

Командувач оперативного командування «Південь» поставив завдання перед керівником групи цивільно-військового співробітництва приступити до розв’язання усіх гострих проблем міста.

Спершу військові налагодили постачання в місто найнеобхіднішого – води й хліба. Також почали завозити продукти харчування. Їх військові виділили зі своїх власних ресурсів. Далі прийшла черга системних змін.

– Спочатку ми повернули в місто штатних працівників міліції, вони знову стали патрулювати вулиці разом з військовими, – розповідає офіцер цивільно-військового співробітництва підполковник Костянтин Ткачук, – наявність на вулицях Красногорівки спільних патрулів стала свідченням для мешканців – в місто повертається спокій і порядок. Люди, які до цих пір боялися вийти з підвалів, почали повертатися до своїх осель. Неабияких зусиль вартувало організувати роботу з розмінування міста. Цією справою мають займатися групи фахівців Державної служби з надзвичайних ситуацій. Однак робота просувалася вперед надто повільно. Сапери цього відомства пояснювали, що не встигають виїхати на всі об’єкти в районі. Тож військовим фахівцям довелося оптимізувати роботу «надзвичайників»: подати пропозиції керівництву цього відомства щодо посилення груп фахівцями з інших районів та областей. Так, в Красногорівку для розмінування прибуло дві додаткові піротехнічні групи.

Наступною важливою справою для груп цивільно-військового співробітництва стало питання відновлення електропостачання в місті. Тут також довелося прикласти чимало зусиль. Спочатку військові переконали енергетиків, що проводити ремонтно-відновлювальні роботи безпечно. Бригади супроводжували загони військовослужбовців, аби убезпечити електриків від обстрілу чи нападу. Протягом кількох днів на різних ділянках енергетики ліквідували більше сорока поривів ліній електропередач. В місті з’явилася електроенергія. А з нею – зв’язок, світло в оселях, телебачення, запрацювали електроплити та електрочайники, прилади життєзабезпечення в лікарні та багато іншого.

Далі прийшов час розшукати та повернути до роботи представників влади. За інформацією батальйону територіальної оборони міський голова залишив Красногорівку разом з сепаратистами. Він брав активну участь в діяльності терористів. Втікаючи від української армії, залишив автомобіль, в якому бійці знайшли протитанковий гранатомет. Тож військові зустрілись із заступником міського голови з соціальних питань Іриною Журавльовою і запропонували їй відновити роботу мерії в місті. Громада Красногорівки побачила щире бажання військових повернути до міста владу, яка буде працювати для людей. Після цього фахівці цивільно-військового співробітництва посприяли відновленню соціальних виплат жителям містечка. Військові гарантували безпеку спеціальних автомобілів, які привезли людям готівку. У людей з’явилися гроші, тож помалу почали відчинятися різні магазини, запрацювали приватні підприємці. Красногорівці на власні очі побачили, що ініціативність та бажання змінити ситуацію на краще приносить величезні результати. Тож вирішили разом з військовими прибрати рідне місто від сміття.



– Люди поступово починають самоорганізовуватися, – розповідає мешканка Красногорівки Любов, – виходять зі своїх домівок, прибирають біля своїх будинків, біля своєї роботи. Люди приходять з лопатами та мітлами. Збирають сміття, навіть з асфальту уламки снарядів виймають. Нам потрібна була техніка для вивозу сміття. Ми звернулись до військових і вони виділили нам ці машини. Зараз місто оживає, воно дихає і ми цьому дуже раді.

Досі гострою залишається проблема питної води. Пошкоджений канал відремонтувати неможливо через активні бойові дії.

– Спеціальні автомобілі щодня доставляють за узгодженим з людьми маршрутом від п’яти до десяти тонн питної води, – каже керівник групи цивільно-військового співробітництва полковник Віталій Кучеренко, – для цього ми змушені відволікати ресурси військ. Але залишити людей без води ми собі не дозволимо.

Зараз Красногорівка є прикладом того, як співробітництво військових і мешканців міста сприяє якнайшвидшому відновленню нормального життя громади. Це місто є не першим, де така співпраця принесла гідні плоди. І не останнім, бо важкою ратною працею за підтримки жителів Донбасу українська армія неодмінно звільнить від злочинців усі міста цього краю.

Владислав НАЗАРКЕВИЧ, прес-центр АТО