АП незаконно ускладнила процедуру створення і підписання петиції

Адміністрація Президента запровадила нові правила верифікації (ідентифікації особи) підписантів петицій до Президента України. Ці зміни ускладнили процедуру реєстрації та призвели до зниження активності українців. Чому так, «Конфлікти і закони» вирішили поцікавитися у ініціатора запровадження петицій в Україні, голови правління Українського центру прямої демократії Ігоря Куруса.

Річ у тім, що закон, яким в Україні запроваджено петиції, не містить вимог до процедури верифікації. Закон лише вимагає, цитую: «В електронній петиції має бути викладено суть звернення, зазначено прізвище, ім’я, по батькові автора (ініціатора) електронної петиції, адресу електронної пошти…» А внутрішні документи органів влади можуть лише регламентувати порядок розгляду петицій і не більше. Більше того, цей закон не містить навіть визначення терміну петиція. Тому, з одного боку, АП незаконно ускладнила процедуру створення і підписання петиції.

З іншого боку, я розумію керівників АП. Адже через незадовільне законодавче регулювання, яким не заблоковано можливі негативні наслідки, петицією можуть скористатися вороги України. Але ж це було очевидним до прийняття закону! Тому, як на мене, керівники АП, побачивши реальну силу петиції, вирішили нашвидкоруч, порушуючи норми закону, ввести додаткові фільтри. Втім, якщо говорити про розвиток електронної демократії, то ці заходи є тупиковими. Я вважаю, що верифікація через банківські картки є черговими непродуманими і тимчасовими заходами і у випадку подальшого росту популярності петицій вони не працюватимуть на унеможливлення фальсифікацій результату. Для прикладу, банківську картку може отримати будь-який іноземець, а отже він матиме доступ до української петиції.

Водночас, в АП, мабуть, забули (а може, не знають), що в Україні існує одна із найкращих шкіл криптографії у світі. Тому їм варто було звернутися до українських спеціалістів з проханням розробити систему верифікації для петиції з можливістю подальшого масштабування для електронного голосування.

Водночас, влада говорить про зміну внутрішніх паспортів для українців. Якщо робити по розумному, то нові внутрішні паспорти мали б містити технологію Dynamic Code Verification (DCV), чи щось подібне, де верифікаційний код (Card Verification Value, або CVV) давав би можливість ідентифікувати особу для потреб електронної демократії. Адже найнадійнішим інструментом верифікації є матеріальний носій. Але тут має бути змінене законодавство.

Це було б по-розумному. А так, в залежності від популярності петицій, нас чекатимуть ще не одні новели від влади. Ми маємо вже звикнути, що українська влада спочатку сама створює собі проблеми, а потім намагається їх героїчно вирішувати.