​Червоний бунт бандерівців на території радянських окупантів

Нарешті ми дочекалися екранізації резонансного роману Андрія Кокотюхи «Червоний», відзначеного літературним конкурсом «Коронація слова» як найкращий історико-патріотичний твір у 2012 році, і того ж року виданого в одному з вітчизняних видавництв.

Кокотюхин «Червоний», відзнятий грузинським режисером Зазою Буадзе, успішно продовжив низку патріотичного кіно про історію українського повстанського руху, розпочату «Поводирем» Саніна, «Жива» Химича та «Гіркі жнива» Менделюка, яка була вдячно прийнята прогресивною вітчизняною спільнотою.

Але, на відміну під попередніх стрічок, «Червоний» помітно відірвався від жанрових аналогів та вийшов на інший професійний рівень. Автори «Червоного» значно розширили цільову аудиторію глядачів та створили гідний «чоловічий» жорсткий бойовик, у найкращих традиціях, притаманних голлівудським блокбастерам. Не дивно, що у серпні поточного року стрічка потрапила до відбору на висування на ювілейну 90-ту кінопремію «Оскар» Американської академії кінематографічних мистецтв і наук у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».

Динамічний «Червоний», знятий у Кривому Розі у відтвореному воркутинському концтаборі, здатний втримати увагу глядачів продовж усього перегляду. Він однозначно не залишить байдужими навіть українців, які раніше не вдавалися у подробиці нашого минулого. Фільм, зіграний головними героями на крупних планах, зачіпає струни душі, народжених українською землею, та вириває з підсвідомості патріотичний дух та жагу свободи, закладену нашими пращурами. Емоційне напруження підкріплює вдало підібраний саунд-трек італійця Франко Еко. А шквал пристрастей зриває сучасна рокова інтерпретація «Червоної калини» від гурту «Гайдамаки». І не дарма. Адже саме «Червона калина» була та залишається одним з символів визвольного руху українського народу.

В основі сюжету фільму та роману Кокотюхи покладена історія бандерівських повстань в концтаборах ГУЛАГу, які впродовж періоду з кінця 40-их до початку 50-их років розхитували радянську систему та стали першим та вагомим поштовхом до її знищення. Цей історичний факт багато років приховували совєти, але при тому завжди добре пам'ятали символічний зміст імені Бендери.

Головний герой картини Данило Червоний, зіграний Миколою Березою - ватажок українського повстанського загону, який продовж 10 років воював з радянською владою на території України, потрапляє разом із своїми побратимами до одного з концтаборів ГУЛАГу. І вже там незламно продовжує боротьбу із системою, балансуючи між двома загрозами - озброєними наглядачами та криміналітетом. Під час перегляду, здається, що тендітний в реальному житті Береза - Червоний лише своїм поглядом спалює та обеззброює бувалого кдбіста, жорстокого начальника концтабору, який втрачає тверезий глузд та здригається від однієї думки про бандерівця. Саме під цим поглядом у кдбіста народжується відчуття полоненого. Взагалі, вся акторська група головних персонажів стрічки – українців, природно відтворює незламну енергетику патріотів того часу.

Як вдало підкреслив один з учасників знімальної групи картини, Червоний за своєю історичною місією нагадую персонажа культового шотландського кінофільму «Хоробре серце» Вільяма Воллеса. Але, на відміну від Воллеса та типових вітчизняних історичних постатей, яких звикли висвітлювати наші режисери, Червоний не гине в нерівній сутичці, він не стає великомучеником, а змушує гинути своїх ворогів та, врешті, у форматі сюжетного поля бою - території концтабору успішно перемагає гулагівський Мордор.

Тому логічно зауважити, що якщо екранізованому Волосу в свій час вдалося досягти вагомого результату в боротьбі за незалежність Шотландії, то від нашого епічного Червоного слід очікувати набагато більших ідеологічних перемог. Тим більше, що на тлі сьогодення можна впевнено констатувати, що українці прокинулися від сну та стрімко потягнулися до свого генетичного коріння.

Зрозуміло, що в першу чергу йдеться про перемогу в нескінченній боротьбі проти кремля. Але ми не маємо забувати про ворога внутрішнього, абсолютно не українського походження. Ворога, який відчуває чужорідну силу скрапленої кров'ю славетних героїв землі нашої, збагачується та, підігруючи кремлядям, нищить усе українське.

І, на сам кінець, дуже символічно, що публічна прем'єра «Червоного», стрічки про героїв, які в жорстких умовах вірили, впевнено відчували смак свободи, тому й перемогли, в столиці відбуватиметься саме в День Незалежності України.

Слава Україні браття та смерть ворогам!

Фото «Конфлікти і закони»