​Земельна скриня Пандори

У парламент знову внесений законопроект № 2178-10, в народі охрещений «законом про розпродаж землі». Голосування в другому читанні — а отже, і в цілому. Практично всі речники від «Слуги народу» з одного боку переконують у надважливості цього закону а з іншого — що нічого страшного не станеться. Адже закон рамковий і нікого і ні до чого не зобов’язує. Однак відкриття скриньки Пандори теж нікого і ні до чого не зобов’язувало.

Законопроект № 2178-10 проштовхували методами, які менш за все є парламентськими. У хід пішло все — таємні засідання комітетів, підміна тексту, масове відхилення правок від опозиційних партій — повний пакет парламентської корупції, напрацьований Порошенком, януковичем і навіть Кучмою. Нарешті, сьогодні на засіданні фракцій особисто президент збирав голоси, аргументуючи «бажанням іноземних партнерів» - так повідомила депутатка від «СН» Олена Мошинець. Раніше це називалось «ламанням парламенту через коліно».

Але що ж такого надважливого в цьому законопроекті, що Президент і правляча партія не гребує ніякими методами для його прийняття? Із всього пакета законопроектів по землі цей є найменшим — всього шість сторінок. Він всього тільки встановлює, хто саме може придбати землю сільськогосподарського призначення, і окреслює обмеження сукупного володіння. На відміну від попередньої редакції, це уже не 210 тис. га. в одні руки, а всього тільки 10 тис.

Однак він містить дві ключові норми, які створюють передумови для швидкого і масового викупу земель іноземними корпораціями — навіть попри встановлену в ст. 130 обмеження, які начебто дозволяють купувати землю лише українським громадянам. І це може статись навіть без прийняття інших законів «земельного пакету» — таких як 2194 (за яким знімається весь контроль за землекористуванням), 2195 (за яким земельні ділянки зможуть продаватись лише на електронних аукціонах), 2548 (за яким дозволяється абсолютно вільне використання будь-яких пестицидів) та інші, менш значущі законопроекти.

Більше того — аналізуючи норми законопроекту 2178-10, можна із упевненістю сказати, що його єдина мета — створення прецеденту «першого продажу», тобто переходу плодючої землі в приватні руки в результаті купівлі-продажу. Після цього, позаяк із законністю та охороною прав громадян, а тим паче селян, у країні величезні проблеми — розпочнеться «чорний» переділ останнього цінного ресурсу України, який досі не монополізований корпоративними гігантами. Це неконтрольований процес, як уже показав досвід приватизації в 90-х, і наслідки його будуть непередбачуваними.

Розпочнемо із того, що законопроект 2178-10 дозволяє придбання сільськогосподарської землі юридичним особам України, створеним і зареєстрованим за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава. Не можуть також набувати землю юрособи, в яких серед бенефіціарів - людей, які мають корпоративні права управління і є набувачами прибутку — є іноземці.

Однак легального способу з’ясувати, чи є іноземці чи іноземні держави серед бенефіціарів тієї чи іншої юридичної особи — не існує. Є лише припис відкрити вигодоодержувачів від юридичних осіб, закріплений законом «Про бенефіціарних власників» від 14 жовтня 2017 р., а санкція за невідкриття дуже незначна. У результаті на сьогодні закон фактично не діє — за повідомленнями Міністерства юстиції своїх бенефіціарів відкрили лише 20% зареєстрованих юридичних осіб. А це означає, що земельні ділянки зможуть і будуть купувати юридичні особи, які повністю контролюються іноземним капіталом.

Другим важливим моментом є контроль загальної сукупності землі, якою володіє один власник. Через можливість приховування бенефіціарів, це уже технічно неможливе. Однак навіть якби можна було встановити всіх вигодонабувачів, основним інструментом контролю є Державний Кадастр. А його по факту теж не існує, що, до речі, неявно визнається в самому законопроекті 2178-10. Адже серед його норм є і доповнення Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», яким приписується забезпечення інформаційної взаємодії між Державними реєстром прав, реєстром юридичних осіб і кадастром (тобто, раніше її не існувало). Отже, технічної можливості встановлення реальних обсягів сукупного володіння не існує взагалі — зате завдяки відсутності взаємодії між реєстрами відкривається широкий простір для так званого «реєстрового рейдерства» - коли права на нерухомість відбираються без відома власника простим перебиванням даних в реєстрі через корумпованого реєстратора.

Однак найстрашнішим аспектом законопроекту №2178-10 є прямий дозвіл банка накопичувати землю в будь-яких обсягах як заставне майно. Це подається як можливість для мікрокредитування фермерства, однак в реальності це стане інструментом його закабалення і знищення, а також зручним способом скупки земель великими агрохолдингами.

В Україні уже давно ведуть діяльність кілька «вертикально інтегрованих» агрохолдингів. До їх складу входять не лише власне землі та потужності для її обробітку, а й свої банки. Норма про можливість накопичення банками земельних ділянок є не лише відвертим лоббізмом інтересів таких холдингів, а й фактичний дозвіл їм на розорення фермерів та малих поселень.

Яскравим прикладом є холдинг «Agroprosperis Group», який, до речі, є цілковито іноземним. Його основним інвестором є група фондів прямих інвестицій New Century Holdings, базована в Сполучених Штатах. Він контролює 450 тис. га., що робить його другим за величиною користувачем землі в Україні, і при цьому займає перше місце по небажанню говорити із пресою чи громадським суспільством.

У 2015 р. цей холдинг викупив активи збанкрутілого «Астра Банку» і перетворив його на свій власний «Агропросперіс Банк», який спеціалізується на... фінансуванні малих і середніх виробників олійних культур. Після прийняття законопроекту 2178-10 абсолютно ніщо не буде заважати цьому холдингу взяти у заставу земельні ділянки малих фермерів, що займаються соняшництвом, а після їх банкрутства — адже фермерство в нашій країні є дуже ризиковим видом бізнеса — забрати собі всі їх землі через посередництво свого банку.

Аналогічно, свої власні, або афільовані банки мають практично всі найбільші агрохолдинги країни. Наприклад, Олег Бахматюк — власник агрохолдинга UkrLandFarming (570 тис. га. землі) – також є власником VAB-Банка.

Неважко спрогнозувати, що у випадку прийняття законопроекту 2178-10, вертикально-інтегровані агрохолдинги отримають легальну можливість скуповувати будь-які обсяги земель. Що, загалом, повторить історію монополізації української промисловості, яку теж між собою поділило кілька великих корпоративних картелів.

Їм в цьому допоможе так зване право переважного викупу — яке виписане таким чином, що скористатись їм зможе не фермер, а корпоративний орендар. Адже воно наступає лише після проведення аукціону і, відповідно, максимальній ціні торгів.

На додачу, в Україні може з’явитись так званий клас «відсутніх землевласників» - які виведуть придбану землю із експлуатації і будуть використовувати її як форму цінного активу, яким можна вдало спекульнути. Для запобігання їх появі в Японії та Польщі були передбачені додаткові приписи землевласникам жити або переїхати до громади, де знаходиться куплена земля. У законопроекті 2178-10 такого запобіжника немає, а отже, земельні спекулянти у нас з’являться — і дуже швидко.

У підсумку, корпоратизація землі може призвести до того, що Україна буде змушена не просто почати імпортувати харчі, а імпортувати калорії — тобто, буквально — харчі для фізичного виживання населення. Так, як це сталось свого часу в результаті аналогічних земельних реформ в Чілі, де країна різко почала завозити 48% калорій. Це відбувається тому, що, як правило, експортний ринок значно більш платоспроможний, ніж внутрішній — а відтак великі агрохолдинги тяжіють саме до збільшення експорту, ніж постачання споживачу. Надто це стосується України, де населення і так надзвичайно бідне і не може собі дозволити навіть повноцінного харчування.

А значить, не можна виключати навіть загрози голоду.

Що ж станеться, якщо «прецедент першого продажу» все-таки відбудеться? Чи можна буде заново впорядкувати земельні відносини та націоналізувати землю після «чорних переділів»?

На жаль, лише теоретично.

З огляду на те, як брутально порушувався регламент, прийняття законопроекту 2178-10 може і буде оскаржене в Конституційному Суді. Відповідно, всі угоди, прийняті за час його дії, можна визнати нікчемними і скасувати їх.

Однак при цьому знадобиться консолідована позиція уряду для низки судів на міжнародному рівні — адже через слабку законність практично всі угоди купівлі-продажу у нас відбуваються через посередництво інших юрисдикцій. Відтак визнання нікчемними угод, чиїми бенефіціарами були іноземці, буде надзвичайно складним.

Однак, навіть у випадку позитивного рішення судів, за конфісковану чи реприватизовану землю Україна буде винна компенсацію власнику, і ті свого не упустять. Як не упустили свого фонди-стерв’ятники, які свого часу викупили борги України, а потім «реструктуризували» їх у варранти, які забезпечуються відсотками росту економіки України.

Продати землю просто.

Повернення її може стати задачею не одного покоління нащадків.

Вячеслав Ільченко, facebook.com

Фото tverezo.info