​Три «празники» в гості

«…Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!»

Ці слова давньої колядки згадав з гіркою іронією, коли на Святки довідався про три «подарунки», які влада припасла українцям. Два з них вже мають статус законопроєктів – урядовий «Про працю» (реєстраційний номер 2708) та депутатський: зміни до деяких законодавчих актів щодо окремих питань діяльності професійних спілок (2681). В парламенті їх зареєстрували в акурат до Новорічних свят. А третій – проєкт закону щодо забезпечення національної інфобезпеки та права на доступ до достовірної інформації – поки що оприлюднено на сайті Міністерства культури, молоді та спорту.

Стосується кожного

Серед обширу та напруги того, що останнім часом відбувалося, якось тихо й непомітно, поза увагою провідних ЗМІ пройшла подія національного рівня – Всеукраїнське профспілкове віче. Воно й зрозуміло – навіщо рупорам медіамагнатів розповідати, як представники 60-ти тисяч первинних профспілкових організацій, делегованих мільйонами членів профспілок, обговорювали проблеми, законодавчі ініціативи, що без перебільшення стосуються кожного?

Тимчасом, свою підтримку віче висловили Міжнародна і Європейська конфедерації профспілок, Міжнародна організація праці (МОП), національні профоб’єднання багатьох країн – від Франції, Британії, Іспанії і до Сомалі та Вануату.

Попри запрошення акцію проігнорували Президент і Голова Верховної Ради України. Відгукнувся тільки очільник уряду: доручив профільним міністрам взяти участь. Але жодного з них учасники поважного зібрання так і не побачили.

То яке ж свято готує нам влада? На вічі демонстрували вельми красномовну таблицю.

– Сьогодні рівень безробіття в Україні вдвічі вищий, ніж в країнах Євросоюзу, і тут-таки існує величезний тіньовий ринок, на якому працюють мільйони людей без захисту і соціальних гарантій, – констатував, відкриваючи віче голова Федерації профспілок України (ФПУ) Григорій Осовий. – Це провокує мільйонну трудову міграцію. Зростає незахищеність на робочих місцях, порушення трудових прав стає все більш масштабним і безкарним. Від виробничих травм і аварій впродовж року гине стільки, скільки й на фронті. Країна безповоротно втрачає найцінніше – людські ресурси. Ключовою проблемою залишається несправедливий розподіл отриманих результатів праці між власниками і працівниками. Українські робітники за рівнем зарплати залишаються на останньому місці в Європі. І це все на фоні непропорційно величезних зарплат топменеджерів.

Перший «празник» – то закон «Про працю»

Як зазначив далі профспілковий лідер, урядовий проєкт закону «Про працю» не тільки не вирішує ці нагальні проблеми, а ще більше заганяє працівників у глухий кут. Тому такому законодавчому акту немає місця в системі регулювання трудових відносин.

– Законопроєкт 2708 розроблявся потай від профспілок і, наскільки мені відомо, – від федерації роботодавців, – не приховував досади Григорій Осовий.

Саме тому профспілки рішуче проти цього законопроєкту, і взагалі не сприймають практику утаємниченої підготовки урядових документів, які безпосередньо зачіпають соціально-економічні та трудові права працівників і фактично ведуть до руйнації системи соціального захисту.

Порівняно з чинним Кодексом законів про працю і всупереч Конституції України законопроєкт 2708 знищує найважливіші правові та соціальні гарантії, і тому не може прийматися навіть у першому читанні, вважає заступник голови Атомпрофспілки Павло Прудніков:

– Скасовуються державна гарантія мінімальної зарплати на рівні не нижче прожиткового мінімуму та індексації зарплат в умовах інфляції. Знижується до 4% підвищений розмір заробітної плати на роботах з важкими та небезпечними умовами праці (нині, за результатами атестації робочого місця, цей відсоток коливається від 4-ох до 24-ох). Скасовуються додаткові відпустки за роботу в складних і в шкідливих умовах праці, за особливі умови праці, додаткова відпустка матерів, які мають дітей до 15 років.

Законопроєктом також пропонується майже вдвічі скоротити щотижневий гарантований відпочинок – з 42-ох до 24-ох годин, знімаються обмеження на понаднормові роботи. Індивідуальний трудовий договір укладатиметься в письмовій формі, і в цьому документі має бути прописано: права та обов’язки сторін, характеристика виконуваної роботи, тривалість відпустки, умови оплати праці, тривалість робочого часу, а також додаткові умови звільнення.

Як наголосив пан Прудніков, підписавши невигідний для себе договір, працівник буде змушений виконувати його собі ж на шкоду.

– Проєкт закону матиме катастрофічні наслідки для економіки і працівників та не сприятиме залученню іноземних інвестицій, – підсумував Павло Прудніков. – Ухвалення такого закону посилить трудову міграцію молоді до сусідніх країн.

Керівники профспілок уже звернулися до Прем’єр-міністра Олексія Гончарука з настійним проханням відкликати цей законопроєкт і долучити до підготовки нової редакції профспілки й роботодавців.

«Новий наступ на права профспілок»

Так оцінює проєкт закону, зареєстрованого у Верховній Раді за номером 2681, очільник ГО «Трудові ініціативи» Георгій Сандул. На його думку, там багато норм порушують міжнародне та національне законодавство, значно погіршуючи права профспілок та їхніх членів. Зокрема – статтю 22 Конституції України, яка не допускає звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових або внесенні змін до чинних законів. Також порушується право на свободу об’єднання у профспілки, гарантоване Конвенцією Міжнародної організації праці № 87.

Законотворці пропонують обмежити кількість профспілок на одному підприємстві – не більше двох первинних організацій. Така норма дискримінуватиме тих, хто воліє створити альтернативну, третю профспілку – їх буде позбавлено конституційного права на свободу об’єднання. В законопроєкті також фактично скасовується право виборного органу профспілки вимагати звільнення керівника підприємства, якщо той порушує законодавство про працю, не дотримується положень колективного договору чи не бажає його укладати. Тобто у профспілки відбирають можливість впливати на недобросовісного роботодавця, який абсолютно нехтує правами працівників. Навіть ту умовну нині можливість, бо ж у таких суперечливий ситуаціях зазвичай остаточне рішення – за судом.

Але й це не все. В законопроєкті скасовуються повноваження профспілок здійснювати контроль за підготовкою та поданням роботодавцем документів, необхідних для призначення пенсій працівникам і членам їхніх сімей, а також за наданням пенсіонерам та особам з інвалідністю, які до виходу на пенсію працювали на підприємстві, права користування нарівні з його працівниками наявними можливостями медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками до оздоровчих і профілактичних закладів, іншими соціальними послугами і пільгами згідно зі статутом підприємства та колективним договором.

– Зменшення повноважень профспілок, їхніх об’єднань суперечить принципам соціального діалогу, – наголосив Георгій Сандул.

План Моргентау для України?

Ситуація, на ринку праці, у трудових відносинах, турбує відповідальних роботодавців.

– Коли мене запитують, у тому числі і на міжнародному рівні, яка сьогодні найголовніша загроза для нашої держави, для майбуття українського народу, мушу відповідати: головною загрозою є безпрецедентна деградація державних інститутів влади, їхнього вміння, бажання, відчуття відповідальності захищати інтереси людей і держави в цілому, – почав свій виступ Анатолій Кінах, президент Українського союзу промисловців і підприємств (УСПП), співголова Національної тристоронньої соціально-економічної ради (НТСЕР) від сторони роботодавців України. – Це дуже серйозна проблема. Сьогодні в світі на наших очах загострюється безпрецедентна глобальна конкуренція: за ринки збуту продукції, за життєвий простір на ринках праці, за все те, що формує життєдіяльність кожної держави, кожного народу. І держава, яка не демонструє сучасного високопрофесійного патріотичного рівня роботи системи влади і необхідного рівня довіри суспільства до влади як чинника консолідації зусиль у захисті і просуванні національних інтересів, – та держава перебуває у зоні дуже великих ризиків.

Анатолій Кінах наголосив: треба діяти так, щоб Україна поступово повертала суб’єктність, втрачену за багатьма чинниками. «Не ходити світом з простягнутою рукою», а, формуючи баланс інтересів національних і зовнішнього світу, формувати умови розвитку на базі високого потенціалу, який маємо: науково-технологічного, інтелектуального, кадрового, природно-географічного тощо.

– Наприкінці 2019 року Всесвітній економічний форум у Давосі опублікував рейтинг держав за різними показниками. За рівнем ефективності системи влади, державного управління Україна посідає 104-те місце зі 141-ї країни. Коментарі зайві. Всі знають про план Маршалла, коли відновлювали післявоєнну Європу. Але перед ним розглядався план Генрі Моргентау – тогочасного міністра фінансів США. В його основі була ідея: щоб в майбутньому Німеччина ніколи не створювала загрози теперішній цивілізації, перетворити її на сировинну державу. Та для плану Моргентау необхідно було мати лише 12-15 мільйонів населення. А на той час в Німеччині було 57 мільйонів. Так от, те, що відбувається з нашими показниками, – ми практично копіюємо план Моргентау: 70% українського експорту – сировина. Ми втрачаємо виробництво, а за деякими напрямами проходимо точки неповернення наукомістких, технічно складних його галузей. Починаючи від ракетно-космічного комплексу, суднобудування, авіабудування. Наш лідер «Антонов» з 2016 р. не збудував жодного літака! І те, що ми втрачаємо мільйони людей, – це не тільки проблематика умов праці, це вже реакція суспільства на зміну структури економіки. Сировинна економіка ніколи не створить ні якості умов життя громадян, ні занятості і необхідної кількості робочих місць. Це дуже серйозна загроза. Хто буде жити на українській землі через пару поколінь? Ось ціна питання. І зверніть увагу на показники 2019 р.: ЄС дав статистику платоспроможності громадян усієї Європи – це близько сорока держав. Україна посідає в цьому рейтингу останнє місце. В держави неплатоспроможних споживачів ринку ніколи не буде стимулів для виробництва продукції і послуг. Цей економічний закон діє незалежно від прізвища президента і складу уряду.

Президент УСПП навів тривожні демографічні дані 2019 року: Україна входить до п’ятірки держав з найвищими темпами фактичного скорочення чисельності населення.

– Наводжу їх, – пояснив, – не для того, щоб формувати панічні настрої, недовіру до держави, ні. Це як в медицині. Якщо мудро, професійно, чесно поставимо точний діагноз того, що відбувається, з’явиться шанс, що будемо діяти відповідно до інтересів держави, нашого суспільства.

Пан Кінах стурбований, що дехто з роботодавців не розуміє важливості створення балансу прав роботодавців і найманого працівника.

– Якщо з ухваленням нового законодавства про працю наймані працівники відчують погіршення умов, гарантую безпрецедентне збільшення темпів еміграції трудових ресурсів з України. Це збігається зі зростанням конкуренції на ринках праці. Німеччина прийняла торік пакет нормативних актів, щоб лібералізувати ринок праці. Польща, Чехія, інші країни чинять аналогічно. В Польщі мінімальна зарплата торік – 580 євро на місяць, в Німеччині – 1500 євро.

На переконання Анатолія Кінаха, в такому вигляді законопроєкт «Про працю» приймати неприпустимо. Треба шукати консенсус, вимагати спільної підготовки цього надважливого закону. Щоб він відповідав міжнародним стандартам. А для цього необхідна його серйозна експертиза, зокрема у фахових міжнародних організаціях. Бо «якщо закон 2708 приймуть, хто залишиться працювати в Україні? А без людей не буде нічого!»

«Інквізиція» для журналістики?

Від сьогочасних керманичів держави можна почути, що журналісти їм «не потрібні», що краще, мовляв, спілкуватися із суспільством «напряму». Певне, саме такою логікою керувалися автори проєкту закону «щодо забезпечення національної інфобезпеки та права на доступ до достовірної інформації». Схоже, в уявленні владців система суспільних відносин цілковито обійдеться без журналістів, бо ті ж, мовляв «перекручують інформацію».

Зі студентської лави, вивчаючи теорію автоматичного керування, назавжди затямив: система (соціальна, біологічна, технічна, економічна тощо) тоді керована, коли функціонує зворотній зв’язок. Він дає змогу відслідкувати наслідки вчиненої дії, а отже ефективно керувати. Уявіть, куди «зарулить» система, якщо не враховуватиме даних зворотного зв’язку, не отримуватиме інформації про реакцію на вчинені дії…

Міністерський законопроєкт узаконює жорсткий контроль соціальних мереж і покарання журналістів за фейки. Для цього чиновники воліють створити спеціальний контролюючий орган, запровадити штрафи і навіть передбачити тюремне покарання. А як пряничок журналістам обіцяють більші гарантії від держави. Не всім, а тільки акредитованим у єдиному визнаному державою органі – «Асоціації професійних журналістів».

Така законодавча новація здетонувала вибухом критики від українських та європейських журналістів. Комітет Незалежної медіа-профспілки України (НМПУ) прикро вражений черговою неприкритою спробою обмежити свободу слова в Україні та під виглядом боротьби із дезінформацією запровадити державну цензуру. Як зазначено в його заяві, «навіть побіжне знайомство з оприлюдненим «проєкту закону щодо забезпечення національної інфобезпеки та права на доступ до достовірної інформації» викликає несприйняття з боку журналістів. Вочевидь, фахові юристи мають ще дати ґрунтовний аналіз неконституційності положень про запровадження де-факто цензури, розмитості понять «недостовірна» та «достовірна інформації», однак відразу впадають у вічі неприйнятні положення цього «проєкту закону».

Доти влада всіляко маскувала свою спробу «приручити» медіа, тепер – цинічно і неприкрито йдеться про запровадження «державного контролю якості» новин, чиновницького ліцензування права на професію журналіста, формується репресивний апарат для придушення демократичного обміну думок. При цьому викликає щирий подив, що нинішній текст (на щастя, він не має ще статусу законопроєкту) спрямований не проти іноземної пропаганди, а проти вітчизняного медіаполя.

Обурлива норма про введення кримінальної відповідальності за «поширення дезінформації» у реаліях української судової системи дасть законні підстави повністю зачистити інформаційне середовище – на центральному і на регіональному рівнях. Є там і план державного (читай – чиновницького) втручання в саморегулювання журналістів. Деякі позитивні новели, як от захист операторів під час їхньої професійної роботи, за таких умов більше скидаються на знущання.

Комітет НМПУ вважає цей «проєкт закону» серйозним викликом як медіа-спільноті, так і всьому українському суспільству. «У такому вигляді, з набором репресивних і дискримінаційних положень, проєкт не має права навіть затверджуватися Кабінетом міністром як законопроєкт чи, тим більше, лягти на стіл депутатам парламенту демократичної країни», – наголошується в заяві НМПУ.

Андрій МИХАЙЛИК, перший заступник голови Незалежної медіа-профспілки України

Фото grinchenko-inform.kubg.edu.ua