​Обережно - брехня!

Прикро, коли професійні журналісти дають категоричні оцінки подіям і явищам, про які не мають зеленого уявлення. І ще прикріше, коли це роблять відомі, досвідчені журналісти.

Я був дуже здивований, почувши оцінку Віталія Портникова про першого президента відновленої Української держави Леоніда Кравчука в його передачі на «Еспресо»ТV 02.08.2020.

Як категорично стверджував п. Портніков: Кравчук почав українізувати Україну і виводив на шлях до Європи, а оскільки це не подобалося москві, то вона зробила все, аби замінити «українського націоналіста», проєвропейського Кравчука на «проросійського» Кучму.

І що мене остаточно обурило, так це те, що Портніков зневажливо і навіть по-хамськи висловлювався про ту частину українського суспільства, яка критикує Кравчука за ліквідацію ядерного статусу України. За Портніковим, це невігласи, які нічого не тямлять про те, що іншого варіанту не було, як тільки категорично відмовитися від ядерної зброї, бо, мовляв, все було у москві і Україна нічим не керувала.

Дуже помиляється Портніков, протиставляючи «проукраїнського» Кравчука «проросійському» Кучмі.

Звісно, за характером ці дві особи різняться. Але політично, психологічно і морально вони ідентичні: типові малороси, з комплексом меншовартості. Типові совєтські чиновники, яких хвилею обставин винесло на вершину влади в новій державі. Будувати державу незалежну, вільну від «міцної дружби» з москвою, волі в них не було. Про їхню безкорисну відданість і жертовність в ім‘я вищої ідеї навіть говорити непристойно. Владу вони використовували для задоволення своїх егоїстичних і матеріальних інтересів та кланів, що їх підтримували: компартноменклатура - Кравчука, червоний директорат - Кучму.

Владну вертикаль - представників президента в областях Кравчук вибудовував з представників гіршої частини партапарату( за винятком кількох керівників у західних областях України).

При Кравчуку розпочалося активне розграбовування державних ресурсів і розвал промислових підприємств, процвітала корупція і оргзлочинність.

Наведу лише один, але яскравий приклад. Кравчук має пряме відношення до розвалу і розграбування Чорноморського Морського пароплавства, скорочено ЧМП.

Незаконним указом Кравчука ЧМП було перетворено у комерційну структуру ЧМП «Бласко» на чолі з президентом Кудюкіним.

Завдяки неймовірним зусиллям депутатської слідчої комісії на чолі з Юрієм Кармазіним, в якій я мав честь працювати, Кудюкіна за махінації було притягнуто до кримінальної відповідальності і він був засуджений та потрапив до в‘язниці. Кравчук, звісно, жодного покарання не поніс. Зате у Швейцарському банку на закодованому рахунку «Марія 457», власником якого виявився син Леоніда Кравчука, було виявлено понад 1 мільйон доларів США.

Нагадаю, що ЧМП було найбільшим пароплавством в СРСР і одним з п‘яти найбільших у світі. У 1991 році його оборот становив один мільярд доларів США, а чистий прибуток 470 мільйонів доларів США.

Так що, пане Портніков, Кравчук думав не тільки, щоб ввійти в історію з амбітним пам‘ятником, але й з рахунками в іноземних банках.

Звичайно, у правовій державі за Кравчуком зачинилася б в‘язнична камера. У нашій же дійсності він продовжує в якості маріонетки обслуговувати мафіозні режими. А щодо «націоналіста» Кравчука, як Ви висловилися, я порадив би вам ознайомитися з оригіналами документів, які підписав Кравчук у Біловезькій пущі 8 грудня 1991 року.

До речі, Кучма виграв вибори не тільки через підтримку москви. Стрижнем його передвиборчої агітації була боротьба з корупцією і організованою злочинністю.

А підтримував Кучму також червоний директорат, який при допомозі президента Кравчука і прем‘єр-міністра Кучми розграбував обігові кошти підприємств, чим була паралізована їх діяльність.

А тепер коротко про ядерний потенціал. Хочу нагадати п. Портнікову, що Україна не тільки могла, а й повинна була зберегти свій ядерний статус.

По-перше, те, що пульт управління знаходився у москві, не означало, що Україна не могла переключити управління ядерними ракетами на себе. Бо 75% систем управління стратегічними ракетами розроблялося на ВО «Хартрон» у Харкові.

На моє запитання на засіданні парламентської комісії з підготовки до ратифікації Договору СТАРТ - 1 генеральному конструктору, генеральному директору «Хартрону» академіку Айзенбергу чи може Україна перепідключити на себе управління ракетами, відповідь була: ми це можемо виконати за 60 днів, потрібне тільки розпорядження державного керівництва.

Така думка була і у командира дивізії стратегічних ракет в Первомайську, генерал-полковника, депутата В.Толубка. Крім того, в усіх ядерних центрах СССР працювало чимало інженерів і вчених українців, багато хто з них хотіли повернутися в Україну і працювати на Україну.

По-друге, політична складова не була безнадійною. Зі свого досвіду, зустрічей з американськими конгресменами, членами держдепу, військовими вони готові були прислухатися до наших аргументів і працювати над цією проблемою.

Тільки у Кравчука та Кучми не було бажання зміцнювати обороноздатність України, бо вони в першу чергу намагалися задовільнити забаганки москви, що й зробили, скоївши державну зраду.

У цьому головна і спільна суть цих політичних пігмеїв.

До речі, і при Кравчуку, і при Кучмі вбивали знакових журналістів. У січні 1992 року було вбито журналіста, народного депутата, світлу людину Вадима Бойка, якого на той час цікавили гроші комуністичної партії. А розповсюджували політичну казочку, що нібито у його квартирі вибухнув телевізор і загорівся бензин в каністрі, що була у помешканні, де, начебто, сонний загорівся Вадим. Цю цинічну брехню розповсюджував і особисто Леонід Кравчук, виступаючи в телепередачі. Насправді ніякої каністри з бензином не було. Знаю це особисто від працівника міліції, який був на місці події. Через вісім з половиною років вбили Гію Гонґадзе, якого наказав нейтралізувати Кучма.

Отже, це ще одна спільна риса Кучми і Кравчука, людей, які не терпіли правди, бо вони боялися її. За що платили найдорожчим - своїм життям чесні журналісти.

А Ви, пане Портніков, допомагаєте зомбувати наше суспільство всякими брехливими нісенітницями.

Про нинішню поведінку Кравчука і Кучми взагалі немає сенсу говорити. Вони вже ввійшли в історію, як руйнівники України, і тюрма за ними давно плаче.

Степан Хмара, facebook.com

Фото зі сторінки ФБ Степана Хмари