​П’ята стаття Конституції: Правоохоронці повинні боятись людей більше, ніж влади

З кінця 90 років минулого сторіччя в світі, і в Україні зокрема, почали відбуватись певні зміни. Якщо в середині 20 століття більшість країни вибороли демократію, причому вибороли жорстко, протестами, оголошенням голоду, протистояннями. І політики, що приходили до влади, повинні були враховувати інтереси цього суспільства, оскільки силові структури боялись більше народу, ніж влади, котра роздавала незаконні, а інколи і відверто злочинні накази. То з кінця двадцятого сторіччя у світову практику почали входити методики толерантності, коли поліції, яка виконує злочинний наказ, чомусь треба дарувати квіти і закликати до поліції з народом. І стався момент, коли правоохоронні органи більшості країн почали боятись влади більше, ніж народу. І відбувся перекос, коли ті, хто приходив до влади, почали вірити в те, що вони – всесильні і мають право приймати будь-які рішення, навіть, якщо ці рішення шкодять інтересам суспільства, порушують права громадян, чи шкодять інтересам країни.

Однак суспільство, в тому числі і українське, певні сили вчать догмі, що «поліція з народом», «не вставати на коліна», коли кожен свідомий розуміє, що наймит за гроші, якщо у нього зброя і на його боці сила - ніколи не буде ні з ніяким народом, а виконуватиме наказ. Як і фрази «не вставати на коліна, або вставати з колін, або не поставлять на коліна», котра в Україну перебралась з росії, а самим українцям ніколи не була притаманна, бо українців в принципі ніколи не можна було поставити на коліна, бо у них лозунг: «свобода, або смерть», а і в першому і в другому випадку жодних коліноприкладань не передбачено.

Тим не менш, суспільству почали нав’язувати толерантність до того, що йому було не притаманне. І вікно Овертона почало розширюватись, коли людям почали доводити, що певне порушення їхніх прав є нормою, а силовики можуть робити все, що заманеться, бо їх покриває влада, яка наче обрана народом, але на той народ аж ніяк не звертає уваги, а лише займається власним збагаченням за рахунок того самого народу.

То про яку п’яту статтю Конституції України може йти мова, у якій, зокрема, вказано, що «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ» і що «право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами», а також, що «ніхто не може узурпувати державну владу»?

Сьогодні ми всі спостерігаємо, що народ усунено від впливу на владу, що влада узурпується певними особами, а громадянам розказують про толерантність, демонструючи повну безкарність чиновників, представників поліції та й силовиків загалом. Як можна це змінити, якщо силовики не бояться народу, але бояться влади? Можливо, що відбувся перекос і його потрібно виправляти? А щоб п’ята стаття Конституції почала працювати і на народ і суспільство, влада і силовики повинні бути контрольованими і караними. А цього ніколи не досягнеш, якщо будеш тим, хто готовий вбивати протестуючих, дарувати квіточки і повітряні кульки. То, можливо, пора викинути чужі догми з голів українських громадян про коліна, і поліція з народом, і згадати, що для українців головне - свобода?

А тому, як говорив Жванецький, щось, напевно, у консерваторії підправляти треба, не вважаєте, панове?

Роксолана МАЙ, «Конфлікти і закони»

Фото ukrnationalism.com