​Україна стала на рейки нацистсько-радянського права. Про яке Верховенства права мова?

Ще два-три роки тому в Україні певні громадські організації отримували шалені кошти на реалізацію грантів із захисту прав людини. Українців вчили, що вони не худоба на бійні і що в СРСР у них не було прав, а от у вільній Україні у них є права, які потрібно відстоювати.


А українська Конституція навіть визнає життя людини найвищою соціальною цінністю. І стаття 3 Конституції говорить: людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

А що ми спостерігаємо нині? Ті, хто наразі в Україні при владі, більше не вважають, що держава гарантує людям ті права, які ЕСПЛ визнані як невід’ємні. І це не лише право на працю та пересування. Людей позбавили основних прав: честі, гідності недоторканості їхнього життя та тіла, і, що найогидніше, влада Зеленського і його уряди не лише визнають, а й підзаконними актами, усупереч Конституції, схвалюють документи, які примушують людей не лише втрачати гідність, а ще й обирати між правом працювати і пересуватись і правом вижити, а не померти з голоду.

Однак і в цьому питанні влада не лише дісталась дна, а ще й постукала знизу: вона вирішила запропонувати гру в російську рулетку, за якою до сміття пішла і стаття 27 Конституції України, котра передбачає, що «кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань». Туди ж, на сміття, пішла і стаття 28 Конституції України, котра зазначає, що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Виявилось, що українці, котрі не погоджуються на проведення над ними медичного експерименту, - не мають право на життя. Але, зважаючи на те, що більшість українців відмовляються від проведенням над ними клінічних досліджень випробувань препаратів проти ковід 19, влада пішла далі, давши людям зрозуміти: або ти виконуєш постанови Кабміну і накази МОЗ і береш участь в експерименті, або ти можеш зі своєю родиною помирати з голоду. Це такий підхід до поваги та гідності людини від влади Зеленського - створення сегрегації, поділивши суспільство на тих, кого примусили вколотись і тих, хто добровільно погодився, і тих, хто з тих чи інших причин не бажає випробувати на собі РНК вакцини і, головне, не зобов'язаний пояснювати, чим він мотивується.

Але з яким садизмом влада підійшла до виконання соціалістичного плану по вакцинуванню худоби, котрою тепер став народ України: кожний, хто змушений піти вколотись, підписує папірець, що на експеримент пішов добровільно. Погодьтесь, яка високоморальна повага до честі та гідності громадянина, правда? І це за умови, що з виробника вакцин, влади та медиків відповідальність за проведення досліду на українцях - знята.

Де в діях української влади повага до Конституції і прав людини?

Однак найгіршим і найбільшим потрясінням для українського суспільства і тих, хто дійсно переконаний, що права людини є невід'ємними, стало те, що люди, котрі ще два роки тому говорили про права людині і Верховенство права, виявились насправді такими, для яких ці поняття не є принциповими у відношенні до інших людей.

Наймерзотніше, що ці особи і сьогодні, коли тикають пучками у Зеленського і його команду, пафосно говорять про Верховенство права, закон і Конституцію, наголошуючи, що в тих питаннях, які для цих людей з якихось причин є важливими, Зеленськоий і Ко - мерзоти, бо порушують базові правила. Однак у питаннях прав людини щодо українців, які відстоюють свої права згідно зі ст. 3, 27, 28 Конституції України, вони так само, як і Зеленський, поклали на піаніно. Звісно, зручно грати законом і Конституцією за правилом: тут - граємо, а тут - рибу загортаємо, особливо так само, як і Зеленський, живучи за заповіддю: якщо дуже хочеться особисто мені, бо я чимось мотивуюсь, то - можна порушувати.

І пішли напади на осіб, які за тими чи іншими переконаннями не бажають брати участь в експерименті, вважаючи, що 28 стаття Конституції їм це гарантує. Тих, хто відстоює своє право на те, щоб особисто розпоряджатись своїм тілом і самому обирати, як йому хворіти, як йому жити і як йому вмирати, почали називати «ативаксерами». Тобто: люди, котрі ще два роки тому на кожному рогу кричали про права людини і отримували гранти на впровадження програм по захисту цих прав, або вголос їх проголошували на кожному рогу, сьогодні продемонстрували, що для них, як і для влади Зеленського - не існує принципів відстоювання того, що вони проголошували. Просто було зручно - говорили одне, а як змінилась ситуація, стали говорити інше, показавши свої справжні обличчя.

Проте найцинічнішим і найаморальнішим є те, що ці люди, котрі назвали захисників власних прав «антивакцинаторами» і вимагають до них презирства, постійно їх висміюючи, паралельно говорять усюди про Верховенство права, яке повинно бути в державі. Однак до цих аморальних покидьків постає питання: а вони загалом знають, що в себе закладає принцип Верховенства права? Як можна вимагати від влади дотримання цього принципу і пафосно на кожному рогу, навіть сьогодні, про це кричати, коли цей принцип означає, що жодна людина не є вище закону? Тобто: за цим принципом ЖОДНА людина, жоден чиновник, депутат, можновладець, суддя, прокурор та інша посадова особа, та й інша людина не може бути вищою закону. А Конституція в Україні це - норма прямої дії. Тобто: Шмигаль зі своїми постановами та розпорядженнями, МОЗ з наказами - не можуть бути вищими за Конституцію України. А якщо наразі всі ці підзаконні акти мають вищий ступінь виконання ніж Конституція і це підтримується не лише владою, але й певними особами, котрі тицяли пучками у Третьякову за її аморальність, то як влада, так і ці особи - насправді плювати хотіли на Верховенство права. Їх цікавить виконання певних, потрібних їм норм, а не дотримання Верховенства права.

І виходить, що всі ці, наче просунуті демократи, насправді сповідують принцип радянського права, при якому відбувалась невідповідність між задекларованими законодавчими актами та фактичним їх втіленням у відношенні до громадян. Однак навіть у Союзі не проводили відвертих медичних дослідів на суспільстві. Усі нові медичні препарати (за аналогією з нацистським правом) проводили в каральній психіатрії та концтаборах ГУЛАГ та подібних. І навіть в Союзі існували люди, котрі боролись проти випробовування нових медичних препаратів та психічно хворих людях, оскільки були переконані, що подібні дії, без згоди самих хворих, порушують їхні права.

Тим не менш, сьогодні права громадян порушують цинічніше і аморальніше, ніж за часів Союзу, тому що у людей теж дозволу не питають, а наказами, обізвавши насилля обов’язковістю, змушують йти людей, як стадо, до пунктів щеплення, які влаштували з порушенням всіх можливих і існуючих норм введення ін'єкцій, коли подібні процедури проводяться лише у процедурних кабінетах в поліклініках чи лікарнях, де є можливість, якщо з людиною щось сталось не так, надати їй першу необхідну допомогу. Та й самі процедурні кімнати утримуються у стерильності, оскільки в них декілька разів на день відбувається кварцування. Але про дотримання яких норм, що медичних, що законодавчих мова? В Україні на повній швидкості втілюється радянсько-нацистське право і воно підтримується тими, хто ще два роки тому розказував про Верховенство права та про права людини.

І всі ці особи, котрі стали на рейки радянсько-нацистського права, чудово обізнані, що їхнє заохочення подібного - аналогічне заохоченню осіб, схожих до доктора Йозефа Менгеле, котрий, дійсно, для медичних відкриттів зробив багато корисного. Але якими методами? Чомусь у медичній етиці не прийнято згадувати «ангела смерті» Менгеле, хоча він всього лише працював над вивченням генетики та пов’язаних з нею хвороб. Хіба не висока ціль заради розвитку медицини? Однак його чомусь оголосили військовим злочинцем, котрий увійшов в історію «ангелом смерті» концтабору Освенцим. І коли стало зрозумілим, що його таки судитимуть, він - втік. І до кінця свого життя сильно переймався за свою шкурку, бо, виходить, що це він мав право проводити експерименти на людях, а от відповідати за свої злочини шкурка не хотіла і дуже боялась, що Моссад його таки знайде, бо шкурка чудово усвідомлювала, що за те, що вона робила з людьми, таки не дякують і не шанують, а судять і навіть страчують. Однак, вбиваючи одних, сам він вмирати аж ніяк не хотів. Дивно, правда?

І сьогоднішні поборники медичних експериментів на людях теж переймаються лише за свої шкурки, хоча чудово знають, що зазіхають на права інших людей, а подекуди і на їхнє здоров'я та життя. А європейці вже нині вимушені визнавати побічні ефекти препаратів, які насильно кололи своїм громадянам. Наразі вже є декларативний намір Європейського парламенту про створення фонду для виплати компенсації жертвам «вакцини від COVID-19».

Як повідомляє epochtimes.com.ua, «пропозиція про резолюцію, яка ще не винесена на голосування у Європейському парламенті, закликає Європейську комісію створити «фонд для виплати компенсацій жертвам вакцин COVID-19». Парламент ЄС - після схвалення пропозиції - має доручити голові парламенту «направити цю резолюцію до Комісії та держав-членів. Крім того, критики зазнало те, що Європейська комісія вела переговори про укладення контрактів на закупівлю з фармацевтичними компаніями, не виявляючи жодного інтересу до відповідальності виробників ліків. Мало того, уряд ЄС ще більше звинувачує у тому, що члени Європарламенту навіть не мали доступу до контрактів під час переговорів» https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/B-9-2021-0475_DE.html.

Канада заявила, що виплачуватиме жертвам на поховання та компенсацію, Латвія - теж про це заявила. Однак, сьогодні вже постає актуальним питання: а навіщо ж тоді, після звірств нацистів Нюрнберзьким трибуналом було виписано Нюрнберзький кодекс, а згодом і інші міжнародні акти, на які сьогодні Європейський суд з прав людини, як одна з інституцій Ради Європи, посилається якраз в захисті людей проти примусової вакцинації? Адже кожен уряд, і оті, вчорашні поборники прав людини, у курсі існування цих документів, але цілеспрямовано, агресивно і демонстративно їх ігнорують? Навіщо ж засуджували нацизм, щоб до нього повертатись, адже ст.5 Нюрнберзького кодексу декларує: «жоден експеримент не повинен проводитися у разі, якщо «a priori» є підстави припускати можливість смерті або інвалідного поранення випробуваного; винятком, можливо, можуть бути випадки, коли лікарі-дослідники виступають як піддослідні під час проведення своїх експериментів».

А поки що тихенькі заяви і натяки про компенсації говорять про те, що жертви - є. І ці жертви - не добровільні. Все відбувається, як і в Освенцимі, без права голосу того, над ким експериментують, з однією цинічною вимогою: людей змушують підписувати папір, що вони на експеримент ідуть добровільно. То де і в якому місці в Україні права людини і Верховенство права?

При цьому хочеться констатувати: ніхто і нікого не має права як відмовляти, так і змушувати до вакцинації. І якби влада не пішла на порушення Конституції, ніяких протестів, а заодно і підмішування до них провокаторів від ворога, просто не було б, бо не існувало б мотиву у ворога ще раз вплинути на розкол суспільства. Але саме влада своїми діями, йдучи на порушення прав людини, створила ситуацію (як загалом і раніше в інших питаннях), якою ворог легко користується, адже завжди можна створити провокацію, якщо для неї створено підґрунтя самою владою.

Оксана КОТОМКІНА, «Конфлікти і закони»

Фото з відкритих джерел



Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Последние новости

Нове високоточне озброєння, яке надходить українському війську, дозволяє змінити підходи до застосування тактичних підрозділів

подробнее

Опрос

Як Ви сприйняли розслідування Bellingcat щодо вагнергейту?

Конфликты и законы © 2008-2021.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.