​Не Трухіним єдиним… або - депутати-гопники як віддзеркалення Зеленського

Всі останні роки українську політичну тусовку переслідують скандали. Виявилось, що «нові обличчя» - зовсім не нові. Просто раніше ці особини сиділи у тіні своїх справжніх господарів і прали їхнє спіднє, а потім, за ініціативою олігархату, лишаючись такими ж служками прання, - були засунуті до списку новоявленої партії, котра і не партія, а так - збіговисько, що вже неодноразово офіційно змінювало ідеологію партії, однак, при цьому - не оголошуючи справжньої своєї ідеології - збагачуватись за будь-яку ціну та вправно служити справжнім господарям, але аж ніяк не українському народові. І ось ця ідеологія - бабло за будь-яких обставин, є головною стратегією тих, хто нині тисне кнопочки у ВР.

Скандали ж серед служок постійні та резонансні. То Дубінський потрапляє під санкції США, то Арахамія дружить з Китаєм і вимагає ядерної зброї, то депутати горять на хабарах, як свічки, то виявляється, мали судимості, дружать з наркотиками, а також роблять все від себе залежне для того, щоб шкодити інтересам виборців, які їх начебто обрали.

За здоровим глуздом, більшість з монобільшості вже повинні були бути позбавлені депутатства, А також стати не лише фігурантами кримінальних проваджень, а й і віддані під суд. Однак українська політична система таких індивідів - не карає, а, навпаки - голубить і захищає, бо, видко, де ще такого лайна тоді до партії набрати?

У цивілізованому світі більшість з представників «слуг народу» давно б спілкувались з прокурорами. Але, не в Україні. У нашій державі чим більше негативного минулого у особи, чим вона нахабніша та мерзотніша, - тим краще вписується до українського політичного бомонду.

Звісно, коли Зеленський викликав Порошенка на стадіон, він, як актор, що звик брехати зі сцени, набрехав і на стадіоні, тицяючи Порошенкові увесь непотріб, котрий той використовував у своїй політичній діяльності. Однак, вже посівши місце Порошенка, Зеленський не лише став як попередник, він почав його копіювати, коли для своїх - все і безкарність, а для інших - закон.

За ці два з половиною роки у фракції «Слуга народу» було більше скандалів, ніж у попередника Зеленського за всю каденцію. І ці скандали мало чим відрізняються від тодішніх, тільки якщо у Порошенка були Свинарчуки, то сьогодні - велике крадівництво, однак, як тоді відмазували «своїх», так і сьогодні роблять те саме.

Зеленський, обіцяючи знищити попередню систему, дуже гарно в неї вписався, а особи, яких він привів до парламенту під своїм брендом, виявились нахабнішими і цинічнішими за попередників, оскільки депутати минулих каденцій хоч робили вигляд, що дотримуються обліко-моралє, то нинішні такого завдання перед собою не ставлять, демонструючи суспільству, що «слуги» насправді - господарі, причому не просто хазяєва, а - знахабніле панство, яке описували російським словом «барін», коли бидло могло демонструвати навколишнім усю ницість свого єства і пишалось тим, що воно - бидло.

Нинішні служки - теж пишаються своєю поведінкою. Совість, честь, здоровий глузд та принципи - це не про них, бо єдине, що їх цікавить - власне збагачення і можливість відкупитись від будь-якого скандалу. І, як не прикро це визнавати, їм це вдавалось. І покривалось на найвищому рівні. Всі ці скандали з ДТП, відкатами, хабарами, відвертою демонстрацією вседозволеності - ніщо інше, як справжнє, реальне обличчя Зеленського, котрий вважає, що бути бидлом з мішком грошей — норма, і що така особа, як і Зеленський,- нікому нічого не винна.

Тож і не дивно, що не Трухіним єдиним прославлено оцей кагал, що назвався партією «Слуга народу», адже та кількість скандалів, епатажних заяв, проявів невігластва, цинічності і аморальності - демонструє негативний відбір до цієї політичної тусовки.

І зібрались, як на підбір: гопники, наркомани, проросійські агенти, завуальовані урки. І всі вони... пишуть і голосують закони для українців. Але що може продукувати такий кагал, окрім негативу для країни?

Щоправда, треба віддати належне служкам: вони чудово розуміють, що ось це їх єдиний шанс стати багатими, а тому політика їх цікавить суто в розрізі особистого збагачення. А от все ж інше: розпродаж країни, відкати за лобіювання законопроектів, кеш за голосування, погіршення економічної ситуації в країні, а тим паче злочини, скоєні самими служками - не хвилюють. Тут у них - кругова порука, що йде аж до президента, котрий переконаний, що своїм можна все, і служки мають право робити все, що заманеться.

Тож не дивно, що Зеленський півроку закривав очі на реальний злочин Трухіна, вважаючи, що нічого страшного в тому, що той робив і робить - немає, адже загиблих в аварії не сталося, а все інше - можна купити грошима і всім затулити пельку.

Справа Трухіна продемонструвала не лише ницість і аморальність Зеленського (хоча деякі експерти наголошують, що він не бачив відео, однак, здоровий глузд констатує, що таке відео - це перше, чого б вимагав показати Зеленський), а й повну підконтрольність владі прокуратури, МВС та ДБР. Усі ці структури виявились такими, що виконують лише вимоги тих, хто при владі, і не реагують на порушення закону представниками цієї влади.

Однак відео таки випливло, і всі побачили істинну ситуацію діяльності правоохоронних органів, а також реакцію влади. Стало зрозумілим, що Зеленський енд компані були в курсі всіх нюансів цієї справи, але їх не бентежило, що ніхто ту справу не розслідує.

І тепер у суспільства існує повне право вимагати скласти мандат не лише Трухіна, але й звільнення всіх представників прокуратури, МВС та ДБР, котрі робили все, аби прикрити цю справу.

Що ж до Зеленського, то дев'ятнадцятого квітня 2019 року, тоді ще будучи кандидатом на посаду президента, він заявив: «Якщо я колись порушу закон, я піду самостійно». А в тім, як нині вже зрозуміло, брехати для Зеленського, як і для його попередника - легко, бо вони обидва майстри розмовно-театрального жанру і коли щось говорять, самі навіть в промовлене вірять. Однак, закінчивши промову, забувають, чого наобіцяли громаді. Тим не менш, якщо Порошенкові вистачало розуму і здорового глузду маневрувати і не вляпуватись у кримінал через депутатів, то Зеленський із скандалів не вилазить. Та й сам і закон, і Конституцію, що має найвищу юридичну силу, - порушує постійно. І не лише прикриваючи тищенків, брагарів, бужанских, тетьякових та арахамій, котрі поводять себе аморально і зверхньо. Він покриває і відвертий кримінал як у Трухіна, як брата Єрмака, так і таких, як депутат Кузьміних, який, начебто, в розшуку за хабар. Що вже говорити про Татарова, котрого він оберігає, як кицька сало. А що, Роксолана Підласа хабар не брала (який назвала лобізмом), щоб зіпсувати життя ФОП? А інші, вчора голі, босі, за ці два з половиною роки ставши мільйонерами, вони око Зеленському не муляють?

Насправді, всі вони ходять під протекцією і захистом Зеленського і на кожного у нього досьє. Саме тому вони такі і слухняні, ці кнопочки, бо у кожного рило в пуху, а втрачати місце по збагаченню вони не збираються.

Тож всі ці заяви про сором за депутатів своєї фракції, всі здивовані і перекошені обуренням обличчя - імітація, за якою небуття.

Деякі політичні експерти все ще виправдовують Зеленського, констатуючи, що непорядні депутати його використовують, прикриваючись його іменем. Насправді ж, все давно всім зрозуміло: Зеленський комфортно себе почуває в оточенні мерзоти і із задоволенням, а подекуди і з свідомою настирністю, прикриває покидьків своїм ім’ям. І йому - не соромно, бо він - раб олігархату, котрий, лише виявилась така можливість, обжився власними рабами. І йому байдуже, чого він там наобіцяв громаді, яку нині сприймає лише як джерело власного збагачення, але, тим не менш, яку дуже боїться, оскільки точно знає, що його, як і януковича, є не лише за що ненавидіти, а ще й є реально за що судити. І не тільки судити.

Роксолна МАЙ, «Конфлікти і закони»

Фотоколаж «Конфлікти і закони»