Винуватцями можливого затоплення Києва стануть власники котеджів «Конча-Заспи»

Громадські екологічні організації Києва переконані, що в разі затоплення території Києва під час весняного паводку, винними у цьому будуть власники елітних маєтків в «Конча-Заспі» та на Жуковому острові.

Вже не перший місяць в Києві нагнітаються тривожні настрої з приводу можливого паводку на Дніпрі. Здебільшого, інформація про це походить від громадських природоохоронних організацій. Бачимо потребу пояснити причину такої тривоги.

В середньому, кожні 30 років на Дніпрі відбувається велика повінь. Це стається, коли паводкові води наповнюють одночасно русла Дніпра, Прип’яті та Десни. Остання така повінь була у 1979 році. В піковий момент проходження Дніпром паводку за одиницю часу Дніпром проходило в 30 разів більше води, ніж сьогодні; рівень води піднявся на 7 м. Вже тоді частина Києва і, зокрема Поділ, була затоплена. З того часу збудована більша частина лівого берега міста, розбудовані основні житлові масиви Троєщина, Позняки, Осокорки і Оболонь, які розташовані в заплаві* Дніпра.

З того часу суттєвого паводку не відбувалось. Проте, починаючи з 2001 року, на заплавних землях в південній частині Жукового острова, в зоні «Конча-Заспи», розпочалась елітна котеджна забудова. Аналогічна забудова розпочата і з протилежного берега Дніпра – біля сіл Вишеньки і Гнідин. Всі такі забудови здійснюються з попереднім гідронамивом**, тобто з підняттям рівня ділянок. Середня висота намивів – 6-8 м. Загальна площа намитих ділянок до цього часу вже наближається до 1000 га.

Ширина заплави в районі м.Києва і «Конча-Заспи» зокрема складає 7,5 км. На ділянці між с.Козин і с.Гнідин, завдяки гідронамивним ділянкам, заплава Дніпра звужена максимально і лишається тільки власне русло річки (750 м). Таким чином, в цій частині простір для проходження паводкових вод звужений вдесятеро. Важливо підкреслити, що ця ділянка розташована безпосередньо в зоні південної межі Києва. Таким чином, в разі різкого збільшення води у Дніпрі, вона не зможе швидко проходити через звужену гідронамивом ділянку заплави. Через це відбудеться різке підняття рівня води. Саме в межах м.Києва. вода може піднятись до 8 м – мінімуму, потрібного для того, щоб паводок «перелився» через намивні ділянки.

Причинами паводку можуть бути сильні дощі (як, наприклад, відбулось у Карпатському регіоні у недалекому минулому) або весняне танення снігу. Саме ця гіпотетична причина зараз викликає найбільше занепокоєння, адже саме зараз підходить до завершення доволі сніжна зима. Важливо і те, що зима виявляється сніжною не лише в Україні, а і в Білорусі, а також Брянській, Смоленській та інших областях Російської Федерації. Саме в цих регіонах відбувається живлення річок Дніпра, Прип’яті і Десни. Важливо і те, що протягом зими було кілька відлиг, за якими йшли суттєві зниження температури. Таким чином земля просякла водою і промерзла. Тобто талі води цієї весни практично не поглинатимуться ґрунтом.

Що стосується безпеки Києва, то існують хибні уявлення про роль греблі Київської ГЕС. Гребля ГЕС є гідротехнічною спорудою і аж ніяк не створена для стримування паводкових вод. Навпаки, в разі підняття рівня води у водосховищі з’явиться загроза прориву і розмиву греблі. А цього ніхто не допустить, адже в разі прориву греблі ГЕС зможе виникнути загроза порушення «пасток радіоактивного мулу», які з 1986 року сховані на дні водосховища. Тому вода неминуче буде скидатись через шлюзи ГЕС. Адже пошкодження «пасток» і пересування в місто радіоактивного мулу зможе стати значно суттєвішою катастрофою, ніж паводок.

Починаючи з 2005 року, Національний екологічний центр України (НЕЦУ) попереджає про можливість такої загрози. Проте, практично половина всіх гідронамивних ділянок створені вже після 2005 року. Намив триває і досі. Звертаючись до моделі можливого паводку, розробленої в НЕЦУ, в разі підняття рівня води в Києві на 8-10 метрів, близько 25% міста буде підтопленою. Зокрема, це стосується частини Дніпровського району, Троєщини, Оболоні, мікрорайонів Осокорки, Позняки, Чапаєвка, Корчувате та всіх придніпровських дачних масивів (які ще недавно завбачливо будували на сваях, та в останні роки перестали).

В зону можливого підтоплення потрапляє мінімум одна з гілок метрополітену. Практики реабілітації їх після затоплення в Україні немає. Затопленими виявляться і більшість комунікацій, які у нас класично розміщують під землею. Крім того, паводкові води приносять велику кількість піску і мулу. Варто нагадати, що кожен з дніпровських островів в минулому був намитий одним з потужних паводків. Реабілітація міста (у т.ч. комунікацій, метрополітену) від хоча б півметрового шару піску поки також уявляється слабко.

Проте, найбільшою проблемою лишається розміщення в заплаві Борницької станції аерації, затоплення якої призведе до потрапляння відходів столичної каналізації у Дніпро. При цьому Дніпро лишається джерелом водопостачання для багатьох великих міст, розміщених нижче по течії від Києва. Підстави розраховувати на швидке очищення річки від забруднення немає, бо в акваторії водосховищ дніпровського каскаду течія майже відсутня. Тому забруднення лишатиметься в річці ще довго.

«Головна причина можливого підтоплення Києва – гідронамивні ділянки і збудовані на них „елітні” маєтки. – пояснив «Конфліктам і законам» заступник голови НЕЦУ Олексій Василюк. – Робити будь-які протипаводкові заходи сенсу немає, тому що будь-які перешкоди для повені в даній ситуації лише сприятимуть різкому підняттю рівня води в місті».

Отже, можливість великого паводку, як періодичного природного явища, завжди лишатиметься актуальною. Інша справа, загрозу підтоплення Києва можна збільшувати або зменшувати. Природоохоронці впевнені, що загроза затоплення Києва лишатиметься аж допоки гідронамивні ділянки в «Конча-Заспі» і на Жуковому острові не будуть знесені.

_________________________________

* Заплава – це понижена територія вздовж русла річки, в межах якої відбувається розлив води під час паводку.

** Гідронамив – штучне підняття рівня земельної ділянки шляхом насипання шару грунту (піску), здійснюється для того, щоб убезпечити ділянку від підтоплення.