​В українсько-польських взаєминах відсутня криза - це питання дискусії та історичної політики

Проблеми на лінії Варшава-Київ, у тому числі польсько-український конфлікт пам’яті, стали темою дебатів у Фонді Баторія у Варшаві «Польсько-українська криза та Східне партнерство». Експерти згодні, що ключовим є поліпшення комунікації між обома країнами, повідомляє Польське радіо

Відкриваючи дебати, посол України в Польщі Андрій Дещиця наголосив, що він не згодний з оцінкою, що між Польщею та Україною є криза. «Це не криза в українсько-польських взаєминах, це питання дискусії, що стосується історичної політики», – заявив посол, додаючи, що в інших сферах співпраця між обома країнами розвивається дуже добре. За його словами, «ці історичні дебати не впливають на ставлення українців до поляків, адже українці надалі – згідно з опитуваннями громадської думки – вважають поляків найбільш дружнім народом і дружньою державою». Як додав Андрій Дещиця, про симпатію українців до поляків свідчить, зокрема, масова українська еміграція до Польщі.

Посол України оцінив, що нинішній польсько-український спір, який стосується історії і відбувається, між іншим, у соціальних ЗМІ, якоюсь мірою штучний. Зазначив також, що діалогом зацікавлені так багато поляків та українців, і так багато прагне зрозуміти іншу сторону, що це викликає запитання, хто в цьому діалозі не зацікавлений і хоче йому шкодити. «Може, це викликали штучно, може, комусь так вигідно?» – запитував Андрій Дещиця.

Історик і політолог Лукаш Адамський (який багато років займається питанням польсько-українських взаємин, а також очолює Центр польсько-російського діалогу і порозуміння) звернув увагу – поляки й українці починають усвідомлювати, що конфлікт відносно історичної пам’яті починає впливати на інші сфери співпраці. Як зазначив експерт, позитивом є те, що непорозумінь не хочуть не лише суспільства, але й політичні та інтелектуальні еліти обох країн. За його словами, це «якоюсь мірою криза в спілкуванні, яка, звісно, є похідною конфлікту історичної пам’яті, що існує об’єктивно».

Застерігаючи, що в цьому є певне спрощення, Лукаш Адамський звернув увагу – досі в Україні Польщу з її історією сприймали як так званого «доброго негідника» і «нарівні з росією або дещо меншою мірою Польща була головним винуватцем історичних кривд українського народу». За словами експерта, це змінилося завдяки Єжи Ґєдройцеві і мудрості польських еліт після 1991 року. Та коли виявилося, що насправді переважна більшість польського суспільства ніколи не вважалася ніяким «добрим негідником», а жертвою історичних катаклізмів, і що закидом, який може собі поставити Польща, є в основному дискримінація української меншини в довоєнній Польщі і, якоюсь мірою, також операція «Вісла», в Україні це зустріли з певним шоком і недовірою.

З другого боку, Лукаш Адамський сказав, що українська політика пам’яті зменшує можливість маневру для кожного польського уряду, тому «польським елітам щораз важче переконувати суспільство, щоб однозначно підтримувати проукраїнську політику». Виходом з нинішньої кризи експерт вважає подальші спроби розмов з українською стороною, в тому числі з очільником Українського інституту національної пам’яті Володимиром В’ятровичем, якого Лукаш Адамський зарахував до «поміркованого крила українських націоналістів». За словами польського політолога, треба «посилення діалогу, комунікації» та «установ, які запевнять додаткові канали спілкування, тому що про справи, пов’язані з історією і національною ідентичністю, не можуть розмовляти лише чиновники обох держав, ані історики». На його думку, варто опрацювати список пропозицій, якого повинні дотримуватися обидві сторони, щоб уникнути загострення спорів – сюди можна зарахувати, наприклад, проблему назви «окупація» відносно довоєнних польсько-українських взаємин.

Українські експерти – радник міністра закордонних справ Тарас Качка та координатор Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства Геннадій Максак – звертали увагу на питання інтеграції України з Європою. Наголошували на негативній ролі росії, що унеможливлює зближення до Європи України, а також Грузії та Молдови.

Андрій Дещиця. Фото rbc.ua