Верховна Рада позбавила українців низки прав, визначених Міжнародним пактом про громадянські права, Європейською Конвенцією та Соціальною Хартією

Рада ухвалила Постанову про затвердження Заяви Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов’язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод»: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=54997.

Тобто, Верховна Рада відмовилась гарантувати українцям, які проживають або перебувають «в окремих районах Донецької та Луганської областей України, визначених Кабінетом Міністрів України у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» низки громадянських та соціальних прав: «Україна користується своїм правом на відступ від зобов’язань, визначених статтями 2, 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та пунктом 2 статті 1; пунктами 2-3 статті 4; пунктом 1 статті 8; пунктом 1 статті 14; статтями 15 та 16; пунктами 1 а) та 1 с) статті 17; статтями 23 та 30; пунктами 1-2 статті 31 Європейської соціальної хартії (переглянутої)».

Таке право держава Україна, як і інші країни Ради Європи, має згідно ст. 15 Конвенції.

Але згідно Конституції України держава повинна гарантувати ці права, оскільки за основним законом відступ від зобов'язань щодо громадянських прав можливий ЛИШЕ за умови запровадження надзвичайного чи воєнного стану.

ЯКИХ ПРАВ ГРОМАДЯН ВЕРХОВНА РАДА ВІДМОВИЛАСЬ ДОТРИМУВАТИСЬ?

1. Рівність прав та право на ефективний правовий захист (ст. 2 Пакту і ст. 13 Конвенції).

2. Право на свободу та особисту недоторканість, права неповнолітніх при затриманні (ст. 9 Пакту, ст. 5 Конвенції).

3. Право на справедливий суд (ст. 14 Пакту та ст. 6 Конвенції).

4. Свобода пересування та право на вибір місця проживання (ст. 12 Пакту).

5. Повага до приватного і сімейного життя (ст. 17 Пакту та ст. 8 Конвенції).

6. Право на працю (п. 1 ст. 2 Хартії).

7. Право на справедливу винагороду, рівність праці чоловіків і жінок (п. 2-3 ст. 4 Хартії).

8. Охорона материнства (п. 1 ст. 8 Хартії).

9. Право на користування послугами соціальних служб (п.1 ст. 14 Хартії).

10. Права інвалідів (ст. 15 Хартії).

11. Права сімей з дітьми на житло, соціальний та правовий захист (ст. 16 Хартії).

12. Права дітей та підлітків (п. 1 а), с) ст. 17 Хартії).

13. Права осіб похилого віку (ст. 23 Хартії).

14. Право на захист від бідності (ст. 30 Хартії).

15. Право на житло (п. 1-2 ст. 31 Хартії).

НА ЯКІЙ ТЕРИТОРІЇ ВІДМОВИЛИ ГРОМАДЯНАМ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРАВ?

Конкретної території постановою парламенту не визначено. Йдеться про «окремі райони Донецької та Луганської областей». Ці райони мають бути визначені «Кабінетом Міністрів України у зв’язку з проведенням антитерористичної операції».

Наразі постанови Кабміну про такі райони не існує. Територію проведення АТО визначає керівник антитерористичного центру СБУ, і українська громадськість про її докладні межі не знає. Постанова парламенту передбачає, що територія відступу щодо зобов’язань з прав людини може бути у подальшому змінена.

Тобто, існує можливість, що уряд, а не парламент, через непрозорі процедури, поширить територію, на якій держава відмовляється від гарантування громадянських і соціальних прав, за межі Донбасу.

ЧИ МОЖУТЬ УКРАЇНСЬКІ ГРОМАДЯНИ, ПІСЛЯ УХВАЛЕННЯ ЦЬОГО РІШЕННЯ РАДИ, ПОДАВАТИ ПОЗОВИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ?

Можуть. Євросуд прийматиме такі позови до розгляду, незважаючи на заяву держави про відступ від Конвенції. І оцінюватиме, наскільки такий відступ обґрунтований (справа «Бранніган і Макбрайд проти Об’єднаного Королівства», chrome-extension://oemmndcbldboiebfnladdacbdfmadadm/http://europeancourt.ru/…/ECHR_Brannigan_and_McBride_v_the_…). Але, якщо такий відступ буде визнаний обґрунтованим, рішення суду буде не на користь громадян.

УКРАЇНСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ВИЗНАВ, ЩО НИЗКА УХВАЛЕНИХ НИМ ЗАКОНІВ ПРОТИРІЧИТЬ МІЖНАРОДНИМ НОРМАМ З ПРАВ ЛЮДИНИ

У своїй постанові Рада прямо вказала, що

1. Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливого режиму досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції» від 12.08.2014 суперечить ст. 14 Пакту та стт. 6, 13 Конвенції.

2. Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» від 12.08.2014 суперечить ст. 14 Пакту та ст. 6 Конвенції.

3. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про міліцію» щодо умов застосування сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї у районі проведення антитерористичної операції» від 12.08.2014 суперечить ст. 9 Пакту та ст. 5 Конвенції.

4. Закон України «Про військово-цивільні адміністрації» від 3.02.2015 суперечить стт. 9, 12, 17 Пакту та стт. 5, 8 Конвенції.

Оскільки Верховна Рада офіційно визнала той факт, що норми вказаних законів протирічать міжнародним договорам (Пакт, Конвенція), згоду на обов’язковість яких надана Верховною Радою і таким чином вони стали частиною національного законодавства, то слід застосовувати ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»: «Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору».

Таким чином, Верховна Рада фактично вказала на те, що перелічені вище закони не можуть застосовуватись.

Це – основні висновки щодо ухваленої відмови Ради забезпечувати громадянські та соціальні права українців.

Чекаємо наступних подібних рішень уряду і коаліції.

Володимир Чемерис, facebook.com