​Вимог МВФ не існує в природі. Є «Лист про наміри», складений нашим урядом

Широкому загалу суспільства влада не повідомляє, що насправді МВФ жодних вимог не виставляє. Про це свого часу зазначив і виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера в Україні. Усі вимоги, які влада видає за вимоги МВФ, у дійсності є пропозиціями від української влади. І про це дав гарне роз’яснення політолог Вячеслав Ільченко на своїй сторінці у ФБ:

«Спочатку хотів би пояснити, що із траншем МВФ, чому його дали, і що там за манси із текстом - який в 2017 році відрізняється від тексту в 2016-му.

Перш за все, ніяких вимог МВФ в природі не існує. МВФ виставляє макроекономічні показники - в нашому випадку дефіцит бюджету, і обсяг видатків бюджету на покриття збитків. Все. Решту визначає так зване Letter of Intent, тобто «Лист про наміри», який складається нашим урядом - і покликаний доказати МВФ, що надані ним гроші не підуть в трубу.

У даному випадку різниця в текстах викликана тим, що транш виділяли нам не під реформи. А ось чому:

Квітень-травень: $126 млн
Серпень: $414 млн
Листопад-грудень: $565 млн.
Разом: $1,2 млрд.

Це графік виплат за боргами МВФ на 2017 р.

Тобто, цього року нам треба було повертати МВФ трохи більше, ніж мільярд доларів. Але оскільки наш бюджет уже стиснувся до розміру грецького горішка, то повертати немає чим. Тому МВФ нас перекредитує. Він дає нам транш як взаємозалік і продовження терміну виплати боргу.

Цілком можливо, що ці гроші навіть Брюсселя не покинуть.

Ось чому наші «ріхварматери» вирішили, що це дозволить їм нарисувати підставу до чергового витка «рішучих рехворм», в першу чергу продажу землі і введення фіксованої абонки для споживачів послуг.

І вони просто внаглу переписали текст, розраховуючи, що його не будуть читати і підмахнуть as is, для галочки. Адже в МВФ прекрасно розуміють, що ніхто написане виконувати не збирається - як не виконали попередні точно такі самі зобов'язання і наміри.

Зате Гройсман має «окончательную бумажку», якою можна дурити голову населенню і кивати - «а це не ми такі погані, а брюссельський обком».

Задачі, виходить, рівно дві:
- перекласти вину за свою хронічну некомпетентність і жадібність на когось іще;
- створити в суспільстві враження, що Європа - це різкий ріст тарифів, вимоги розпродати всю державну власність на радість фондам-стерв’ятникам, і відсутність допомоги.

Що потім дозволить нашим неосталіністам знову встановити стару добру олігархічну республіку, копію путінської росії. Не далі як вчора я знайшов приклад, як наші «законотворці» копіюють російський досвід - і такий приклад непоодинокий.

Висновок: ну ви понєлі, куди їх треба гнати, і не випускати з країни».

Фотоколаж «Конфлікти і закони»