Суд скасував розпорядження КМДА про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій

Окружний адміністративний суд міста Києва розглянув адміністративну справу за позовом Всеукраїнської громадської організації «Спілка власників житла України» до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування розпорядження № 668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», повідомляє прес-служба Всеукраїнського громадського об'єднання «Спілка власників житла України».

Суд вирішив задовольнити частково адміністративний позов ВГО «Спілка власників житла України» до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), зокрема визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 668 від 06 червня 2017 року.

Відповідне рішення від 06.07.2018 у справі № 826/8441/17 оприлюднене у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ознайомитися з яким можна за посиланням.

Виокремимо деякі важливі частини рішення суду:

Щодо затвердження структури та складових тарифу:

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, керуючими компаніями з обслуговування житлового фонду по районах міста Києва – третіми особами у справі проведено розрахунки на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, на підставі яких оскаржуваним розпорядженням від 06 червня 2017 року затверджено тарифи на відповідні послуги для 8327 будинків. […]

Водночас, з наданих суду складових тарифу, деталізованих звітів та вхідних даних по будинках, щодо яких оскаржуваним розпорядженням затверджено тарифи, вбачається, що вони за своєю формою та змістом є ідентичними. […]

Тобто, у деталізованих звітах щодо складових тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій наведено безпосередні складові витрат, зокрема одиниці виміру, як-то: кв.м., відсотки, кількість грн. на місяць, тоді як у вхідних даних по будинках, які приймали участь у розрахунках складових тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, наведені інші характеристики, як-то: термін експлуатації будинку, група будівлі, площа загальна, житлова, нежитлова тощо.

Щодо наявності документації на будинки та прибудинкову територію:

Крім того, надані до матеріалів справи технічні паспорти будинків наявні лише щодо третини житлових будинків. При цьому виготовлені вони ще за часів Радянського Союзу, жодних коригувань до них не вносилося. Стосовно іншої частини будинків технічні паспорти відсутні, по деяких надані лише довідки, складені начальниками ЖЕД. Будь-яких документів, які б стосувалися прибудинкових територій, матеріали справи не містять, а відносно інших будинків наявні експлікації схем прибирання.

Щодо використання площ з документації на будинки та прибудинкову територію:

Механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій поширюється на суб’єктів господарювання усіх форм власності, які надають послуги, суб’єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках) визначається Порядком № 869, пунктом 7 якого визначено, що витрати з прибирання прибудинкової території (ручним та механізованим способами) (Впт) визначаються за такою формулою: […] . Пунктом 8 Порядку № 869 визначено, що витрати з прибирання сходових кліток (ручним та механізованим способом) (Вс) визначаються за такою формулою: […].

Відповідно до Порядку № 869 при розрахунку майже усіх складових тарифу у формулах застосовуються ті або інші площі (загальні житлові та нежитлові приміщення, підвали, прибудинкові площі тощо).

Отже, Порядок № 869 визначає, що якщо в технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) не відображені та не відкориговані площі, необхідні для розрахунку тарифу на послуги, застосовуються площі, які зазначені в актах, складених за результатами проведених обмірів житлового фонду.

Наведене свідчить про те, що наявність технічних паспортів на будинки та інших відповідних документів на прибудинкові території є обов’язковою умовою при формуванні тарифів на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Крім того, інших альтернативних способів, у тому числі складання експлікацій схем прибирання, Порядком № 869 не передбачено.

Щодо містобудівної та землевпорядної документації:

Згідно статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія – територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендаторів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Суд зазначає, що упродовж розгляду справи відповідачем не надано містобудівної та землевпорядної документації на жоден з будинків, для яких затверджено тариф оскаржуваним розпорядженням від 06 червня 2017 року, а надані технічні паспорти на деякі з будинків, виготовлені за часів Радянського Союзу, не відповідають фактичній площі будинків, при цьому акти щодо таких обмірів відсутні.

Зазначене дає підстави для висновку, що оскаржуваним розпорядженням відповідача затверджено тарифи, однаково розраховані керуючими компаніями, на підставі непідтвердженої площі таких будинків.

Щодо економічної обґрунтованості цін/тарифів:

Відповідно до статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом.

Статей 30 та 31 цього ж Закону визначено, що державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах:

1) доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій;

2) нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку;

3) відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво; […]

Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем затверджено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, без перевірки їх економічної обґрунтованості та за відсутності визначеної Порядком № 869 документації, тобто без дотримання вимог статей 30, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Щодо розподілу цін та тарифів в залежності від терміну їх оплати:

Як вбачається з пояснень відповідача, Порядком № 869 передбачено врахування в тарифах на послуги рентабельності з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини коштів, отриманих як прибуток, на технічне переоснащення підприємств, тому тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формувалися з урахуванням рентабельності у розмірі 12 % та на прохання виконавців послуг, з метою заохочення споживачів щодо своєчасної або авансової сплати за спожиті послуги (до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим тарифи подані із 10% знижкою за рахунок прибутку), оскільки визначати розмір прибутку в тарифах на послуги є повноваженнями органів місцевого самоврядування.

Водночас, розподіл цін та тарифів в залежності від терміну їх оплати споживачами (до 20 числа чи після такого) не передбачено чинним законодавством України, а крім того відповідачем не обґрунтовано в достатньому та переконливому обсязі необхідності застосування такого підходу до утворення цін та тарифів, не доведено його економічної доцільності.

У цьому ж зв’язку суд зазначає, що відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою».

У справах «Пічкур проти України», «Маркін проти росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що пряма дискримінація – це відмінність у ставленні до осіб, які знаходяться в аналогічних або відповідним чином схожих ситуаціях, що ґрунтується на ознаці, яку можна ідентифікувати.

Принцип рівноправ’я є також одним із основних у Загальній декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року, в якій зазначено, що всі люди рівні перед законом і мають право, незважаючи ні на що, на рівний захист закону.

На думку суду, наявність різниці у тарифах між особами, які сплачують послуги до 20 числа місяця, та після нього, порушує принцип рівноправ’я, покладеного в основу Загальної декларації прав людини, та не відповідає принципу заборони дискримінації, визначеної Конвенцією з прав людини і основоположних свобод.

* * *

Варто зауважити, що за приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Фото oask.gov.ua