​Помпео - це знайомий Порошенка і Грицака, який не буде надміру перейматись корупцією

Аналітичний центр Atlantic Council опитав низку експертів з українсько-американських відносин про те, що зміни у Державному департаменті США означатимуть для України, пише «Голос Америки».


Як відомо, 13-го березня державний секретар Рекс Тіллерсон був звільнений. Президент США Дональд Трамп планує замінити його колишнім директором ЦРУ Майком Помпео.

UkraineAlert (проект аналітичного центру Atlantic Council - прим. ГА) запитав своїх експертів наступне: що думає Помпео про президента росії володимира путіна та його агресивну зовнішню політику? Що змінює його призначення для американської політики щодо України та росії? Чи підтримає він миротворчі зусилля Спеціального представника США в Україні посла Курта Волкера.

Андерс Аслунд, старший науковий співробітник «Атлантичної ради»:

Хоча Рекс Тіллерсон мав багато розбіжностей з президентом Дональдом Трампом, росія, схоже, не була однією з них. Трамп і Тіллерсон, мабуть, мали подібне ставлення до росії, і Тіллерсон був присутній на офіційній зустрічі Трампа з президентом володимиром путіним на саміті «Великої двадцятки» у Гамбурзі у липні 2017 року.

До приходу до адміністрації Трампа Майк Помпео виявляв жорсткіше ставлення до росії, ніж Тіллерсон, але він має добрі стосунки з Трампом і лояльний до нього. Тому основним сподіванням є те, що політика США до росії не зміниться. Це також стосується і України.

Майкл Карпентер, колишній заступник помічника міністра оборони США, старший директор Центру Байдена та старший науковий співробітник при «Атлантичній раді»:

Час служби Тіллерсона у Державному департаменті був зразком невдалого лідерства, але його зовнішньополітичні інстинкти були більш традиційними, тобто він часто був не на одній хвилі з президентом з ключових питань, таких як росія, Іран та Північна Корея.

Його відхід, швидше за все, спричинить хаос у найближчій перспективі, оскільки республіканець Помпео принесе з собою більше партійної заідеологізованості та упереджень. Його стосунки з ключовими призначенцями Тіллерсона - невизначені, а з міністром оборони Джеймсом Маттісом, другом Тіллерсона, у нього не настільки близькі відносини. Ми можемо розраховувати на посилення недієвої, непередбачуваної, роз'єднаної та небезпечної зовнішньої політики.

Аріель Коен, старший науковий співробітник в «Глобальному енергетичному центрі» та «Центрі Євразії» при «Атлантичній раді»:

Погляди Помпео на росію насправді жорсткіші, ніж погляди Тіллерсона, і він більше усвідомлює загрози з росії у сфері розвідки та таємних операцій. У ЦРУ він займався тим, що відбувається у кіберпросторі, соцмережах, у спектрі «м'якої сили» та прямої агресії, як от отруєння у Великій Британії.

Хоча Тіллерсон критикував росію радше для галочки, я сподіваюся, що Помпео буде набагато жорсткішим щодо Кремля, ніж його попередник.

Джефрі Ґедмін, старший науковий співробітник «Атлантичної ради» та Школи дипломатичної служби в Джорджтаунському університеті, старший радник у компанії Blue Star Strategies:

Ми маємо натяки на те, що зробить секретар Помпео. Давайте погадаємо на кавовій гущі. Я хотів би запропонувати життєво важливе та пов'язане з цим питання: Як секретар Помпео буде працювати з нашими європейськими союзниками?

Наприклад, Україна. Для «яструбів» серед нас зрозуміло, що жорсткої позиції Заходу проти володимира путіна не може бути без Німеччини. Стосунки з Берліном хиткі. Недовіра до президента Трампа проходить через весь німецький політичний прошарок. Там викликають занепокоєння американські тарифи. Існує також власна внутрішня політика Німеччини.

Анґела Меркель має свої проблеми. Наприклад, серйозні дискусії щодо приблизно мільйона біженців, які допущені до Німеччини з 2015 року. Німецькі промисловці скаржаться, що Вашингтон незабаром сильно натисне на ЄС через Іран.

Треба стежити за тим, що Помпео робитиме щодо Ірану цього року, і зрозумієте, чого можна чекати від нього щодо санкцій проти росії у наступному році.

Окрім того, мене цікавить питання, чи ми рухаємося до того моменту, коли Америка зіткнеться з Німеччиною та ЄС?

Джон Гербст, директор «Центру Євразії» та колишній посол США в Україні:

Про відставку Тіллерсона говорили місяцями. Не цілком зрозуміло, чому президент Трамп тепер його зняв. Директор ЦРУ Помпео довів свою якість роботою у Ленглі (штабквартира ЦРУ - прим. ГА), тому ця зміна сама по собі не є руйнівною.

Помпео з точки зору багатьох питань також схожий на Тіллерсона. Вони, наприклад, закликали до більш активної підтримки України в боротьбі проти московської агресії, та загалом - до відсічі провокативній політиці кремля.

Отже, ця зміна особистостей не означає, що політика зміниться. Вона, однак, свідчить, що президент вирішив перетасувати карти, звичайно ж, політичний Вашингтон живе заради таких скандалів.

Адріан Каратницький, старший науковий співробітник «Атлантичної ради»:

Помпео має міцні робочі стосунки з командою національної безпеки України. На відміну від декого в Державному департаменті, він розуміє, що робота в Україні - це підтримка стабільності та боєготовності перед лицем російської агресії та потенційної дестабілізації. Він знайомий і має хороший зв'язок з президентом Петром Порошенком, міністром закордонних справ Павлом Клімкіним та директором СБУ Грицаком.

Він буде підтримувати санкції та активізувати зусилля, спрямовані на посилення безпеки України, одночасно підтримуючи прагматичний підхід до реформ. Ви не почуєте від нього такої дурниці, як зауваження Тіллерсона про те, що «Україні не має сенсу боротися за своє тіло на Донбасі, якщо вона втрачає свою душу у бою проти корупції».

Він знає, що виживання України це найголовніше, а війна з корупцією це бажана ціль, якої треба прагнути без дестабілізації країни в хвилі протестів та цинізму.

Аліна Полякова, науковий співробітник Інституту Брукінґса:

Помпео має тверезий погляд на росію і послідовно виступає проти російської агресії. Він також, здається, користується увагою і довірою президента, яких не мав Тіллерсон. Ймовірно, він буде виступати за сильну політику стримування росії. Це гарна новина для України.

Олександр Вершбоу, екс-високопосадовець НАТО:

Помпео зайняв реалістичну позицію у своїх публічних зауваженнях щодо росії, визнаючи російське втручання у вибори 2016 року та російську агресію проти України. Тому я сподіваюся, що він підтримає продовження нинішньої політики адміністрації США, спрямованої на досягнення політичного врегулювання конфлікту на Донбасі, використовуючи дипломатію, підтримувану постійним тиском на москву у вигляді санкцій та забезпечення оборонної зброї для України.

Для того, щоб привернути увагу президента путіна, Помпео варто було б більш безпосередньо співпрацювати з провідними російськими керівниками, щоб посилити зусилля посла Курта Волкера.

Майкл Помпео. Фото АР



Коментарі

Коментарі відсутні. Можливо, ваш буде першим?

Додати коментар

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Останні новини

Полковник ЗСУ у запасі та військовий експерт Роман Світан у новому воєнному зведенні на 4 листопада розповів про наступні актуальні ситуації на фронті:

детальніше

Опитування

Чи підтримуєте Ви ідею влади продавати українські безпілотники за кордон?

Конфлікти і закони © 2008-2024.

Електронна версія всеукраїнського юридичного журналу «Конфлікти і закони». Свідоцтво про держреєстрацію: КВ № 13326-2210Р від 19.11.2007 р. Повний або частковий передрук матеріалів сайту дозволяється лише після письмової згоди редакції. Увага! Починаючи з 21.11.2013 року (дня провалу євроінтеграції з ЄС), редакція журналу «Конфлікти і закони» (всупереч правилам правопису) залишає за собою право публікувати слова «партія регіонів» та «віктор федорович янукович» з малої літери. Також, починаючи з 29.06.2016 року, редакція «КЗ» залишає за собою право назавжди публікувати на своїх сторінках з малої літери слова (і утворені від них абревіатури) та словосполучення «москва», «росія», «російська федерація», «володимир путін», а разом з ними і скорочення «роскомнадзор» (як і всі інші держустанови росії), порушивши таким чином встановлені правила правопису незалежно від мов, на яких ці слова та назви публікуються. Це наша зброя в інформаційній війні з окупантом.