​Шпигуни на два фронти, або каламутні оборудки проросійського Павла Фукса

Нещодавні витоки із конфіденційних джерел свідчать, що російсько-український олігарх Павло Фукс, який перебуває під санкціями, ополчився проти своїх колишніх союзників.

Павло Фукс, як відомо, раніше очолював московську MosCityGroup, нині неіснуючу компанію із продажу нерухомості. Фукс, якого прозвали «Найманець», отримав це прізвисько за свою схильність перебігати на бік конкуруючих бізнесових, кримінальних та політичних угруповань, діючи як «універсальний оперативник», що працює на того, хто більше заплатить.

Відомий своєю суперечливою кар’єрою, Павло Фукс стверджував, що укладав угоди з такими фігурами, як обраний президент США Дональд Трамп, та наймав Руді Джуліані, нині опального колишнього мера Нью-Йорка, у якості лобіста. Джуліані ж, до слова, описував їхні стосунки як просто консалтинговий контракт. Діяльність Фукса із розвитку нерухомості у москві зрештою закінчилася кримінальними справами та низкою судових позовів за звинуваченнями у шахрайстві.

Зараз Фукс проживає у Лондоні та відіграє, як кажуть, роль інформатора, зливаючи конфіденційну інформацію про своїх колишніх партнерів. Якщо ці звинувачення небезпідставні й будуть юридично доведені, то надійність та цінність Фукса для західної розвідки ставиться під великий сумнів, адже він стрімко відходить у тінь та стає, відповідно, непотрібним (небажаним) для представників українських та російських владних кіл.

Перебуваючи під пильною увагою за ймовірну злочинну діяльність у різних частинах світу, Павло Фукс нібито займається наданням інформації різним західним службам, а його зливи стосуються високопоставлених осіб, зокрема, колишнього президента України віктора януковича, ув’язненого олігарха Ігоря Коломойського, колишнього міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова та мера Києва Віталія Кличка. Навіть Віталій Хомутиннік, колишній політик, якого підозрюють у проросійських симпатіях, опинився у павутині Павла Фукса. Хомутиннік оселився в Англії, підтримуючи партнерські стосунки з Фуксом, котрий втратив значну частину своїх статків через західні санкції та конфісковані у результаті війни активи.

«Бурхлива» кар’єра Павла Фукса бере свій початок у пострадянській росії, де він став відомим як політичний фіксер й лобіст, який маневрує через альянси за лаштунками російської політики. Його дії часто оголювали недобросовісну природу російського політичного лобізму.

У 2015 році Павло Фукс перетнувся із Веронікою Мудрою, американською захисницею прав жінок, яка переїхала в Україну після краху його російських підприємств. Пані Мудра, яка очолює організацію White Ribbon USA (організація підтримує жінок, які зазнали насильства), пригадує вороже ставлення Фукса до її правозахисної діяльності, звинувачуючи його у тактиці залякування. Вона описує Фукса як людину, котра, як і багато хто у російському злочинному світі, має репутацію прихильника мізогінії та насильства. «Насильство – це все, що він знає», – наполягає пані Мудра, описуючи світогляд Фукса як такий, що цінує агресію саме як маркер володіння владою.

На додаток до розповіді пані Мудрої, Ольга Лаутман з Центру аналізу європейської політики та експерт з питань східноєвропейської організованої злочинності, розповідала журналістам The Daily Beast, що образ Фукса є синонімом гангстеризму. Андерс Ослунд, шведський спеціаліст з економіки Східної Європи, нарікає на те, що західні уряди неадекватно координують санкції, часто дозволяючи таким «фігурам», як Павло Фукс, користуватися відповідними прогалинами.

З’явившись наприкінці 1990-х років, Фукс став однією з багатьох осіб, що балансують на межі криміналу та політики. Його імперія зруйнувалася, коли впали світові фінансові ринки, що й підштовхнуло його до переорієнтації на стратегічні інтереси росії та дозволило впливати на поширення російських наративів, якими намагалися виправдати вторгнення путіна в Україну у 2014 році.

Спроба однієї з дуже відомих британських газет розкрити схеми Фукса закінчилася невдачею, оскільки з’явилися чутки, що Фукс уклав угоду, щоб залишитися в Англії, в обмін на компрометуючу інформацію про російську та українську еліти.

Публічно, через свого прес-секретаря, Павло Фукс заперечує будь-які припущення, що він відвернувся від України, постійно заявляючи про свою проукраїнську позицію тощо. Проте його стиль життя та поведінки у елітних районах Лондона свідчить про протилежне.

Розкішний спосіб життя Фукса, який фінансується з таємничих джерел, незважаючи на санкції та невдалий бізнес, викликає чимало запитань. Обізнані джерела припускають, що решта багатства Фукса може лежати на його офшорних рахунках на Кіпрі та у підставних компаніях, а місцеві інвестиції лише створюють йому такий собі «фасад легітимності». Ті, хто добре знає Фукса, вважають його «відпрацьованою одиницею» у Східній Європі, яка виживає лише завдяки тіньовій репутації та незначним можливостям, які ще в нього залишилися.

Наслідки роботи західних спецслужб з такими фігурами, як Фукс, наштовхують на роздуми стосовно цінності й надійності розвідданих, отриманих від таких людей. Західні спецслужби, сказати відверто, часто керуються безжальним прагматизмом і готові залучати навіть сумнівних оперативників заради уявної вигоди. Нещодавнє звинувачення Олександра Смирнова, багаторічного конфіденційного джерела ФБР, якому інкримінували надання неправдивої інформації своїм кураторам, є переконливим цьому доказом. Спецслужби ризикують довіряти таким інформаторам, як Фукс, які вміють добре маніпулювати. Ув’язнення олігарха Ігоря Коломойського може бути знаменням для Фукса та його найближчого оточення, бо чітко вказує на вкрай непевне майбутнє для тих, хто потрапляє до тенет спецслужб.

Перехід Фукса від девелопера до сумнівного інформатора демонструє прагматизм виживання, коли людина опиняється між беззаконням і шпигунством. Сага Фукса ілюструє, як західні спецслужби можуть використовувати оперативників із скомпрометованим минулим, зрештою, наражаючись на ризик маніпуляцій з боку своїх же інформаторів. І хоча зовні Фукс намагається втримати імідж законного бізнесмена, усі наслідки його подвійних операцій залишаються поки незрозумілими. Поки.

Френк САЛВАТО, віце-президент News & Information Operations for Global Emergent Media Communications (США)

Оригінал статті: https://intpolicydigest.org/double-edged-spies-the-murky-allegiances-of-russia-s-pavel-fuks/

Фотоколаж Конфлікти і закони