Жлобство як політична технологія

Подробиці

Опубліковано 19.10.2010 09:40

Автор:

Про те, що група Львочкіна-Фірташа у теперішній структурі влади зміцнюється щоденно, не говорив хіба що ледачий. Але мало хто досліджував цей процес у розрізі місцевих виборів. А він теж має місце. Хоча, можливо, цей процес ще не такий системний і недостатньо ефективний. Але принаймні такі спроби вже є. Наприклад, у Житомирі, де на крісло мера претендує колишній заступник директора ДК «Газ України» Михайло Заславський.

Цей газівник родом із Харкова. Про нього з відкритих джерел мало що відомо. Так само, як п’ять років тому ми мало що знали про батька «Росукрненерго» Дмитра Фірташа.

Отже, Михайло Заславський народився 1969 року в Харкові. В його офіційній біографії зазначено, що він має аж три вищі освіти – інженер-електромеханік, юрист, магістр управління суспільним розвитком. У 1993 році він закінчив Харківський політехнічний інститут за спеціальністю "автоматизація та комплексна механізація машинобудування". У 1997 р. отримав диплом Української державної юридичної академії за фахом "правознавство". У 2007 р. закінчив Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю "управління суспільним розвитком". Захистив кандидатську дисертацію на тему: "Вплив політичних процесів на біржову діяльність у країнах Західної Європи".

З 2001 року займає керівні посади у великих державних і акціонерних компаніях України. У 2003 - 2005 рр. – заступник генерального директора ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України", в 2005 -2006 рр. – перший заступник директора Київської філії ВАТ "Мегабанк", в 2006 - 2007 рр. – перший заступник генерального директора ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України", з 2007 року до червня 2010 – заступник директора ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з питань постачання та розрахунків за газ. З червня 2010 до теперішніього часу – заступник директора ДК «Укртранснафта» НАК «Нафтогаз України».

Торік Заславський раптом згадав про житомирське походження своїх предків, які, за його словами, після війни виїхали до Харкова. Відтак він засновував у Житомирі фонд власного імені, який нині і є його передвиборним штабом.

Також в мережі Інтернет ми можемо знайти і матеріали про бурхливу молодість Заславського. Зокрема, на сайті compromat.ua 24 лютого цього року був розміщений матеріал «Харьковский гопник Миша Заславский «газует» в житомирские мэры».

Ось цитата з цього матеріалу:

«Неофициально — с 1993 года Михаил Заславский числился активным членом бандформирования "Данилы"-Каратуманова (Виталия Данилова и Олега Каратуманова). В начале 90-х банда занималась обычным для ОПГ того времени — крышеванием, содержанием борделей, отъемом бизнеса и захватом "территории" у конкурентов. Все это сопровождалось стрельбой, потасовками и, конечно же, уголовными делами.

Михаил Заславский занимал не первую ступень в преступной иерархии, трудясь под началом Вадима Вишневского, подручного "Данилы". В сферу "служебных обязанностей" Заславского входило нехитрое ремесло "выбивания" денег с должников и "терпил". Позднее это умение пригодится на " гражданской" работе гопника. К счастью, для будущей "белой" карьеры Заславского ОПГ еще с середины 90-х годов взяло курс на легализацию деятельности. К выходу в свет группу подталкивала милицейская "крыша" в лице Олега Каратуманова, племянника некогда всемогущего генерал-полковника МВД Юрия Дагаева.

Старался соответствовать новому имиджу и Миша Заславский, освоив, по крайней мере, формально, юридические науки в харьковской академии с 1993 по 1997 год.

Но, собственно, "белый" этап деятельности Заславского начинается с момента переселения части группировки в Киев в 2000 году, когда их главную крышу и патрона Юрия Дагаева назначили в Киев руководителем Госуправления делами администрации президента Украины.

Тогда же переселяется в Киев и Михаил. Тендеры в лавке со странным названием "Здвиж 8008" были разминкой. Куда большие барыши сулил нефтегазовый комплекс, куда герой нашего повествования был внедрен в 2003 году не без помощи связей своих старших патронов.

Упражнения по "самоотбелению" мало сказались на внешности бывшего члена ОПГ. Заславский и сейчас выглядит как типичный "новый русский": массивная золотая цепь на показ, короткая стрижка, рубленные, лапидарные фразы с большими вкраплениями ненормативной лексики. Не хватает малинового пиджака. Однако же — не в моде».

Наскільки відповідає дійсності весь цей уривок, важко сказати, оскільки ресурс, який оприлюднив неофіційну біографію теперішнього кандидата в мери Житомира, має неоднозначну репутацію. Але слова з цієї цитати про те, що Заславський виглядає як типовий «новый русский» доволі правдиві. Варто побувати на його публічних зустрічах з виборцями.

Житомир хоч і обласний центр, проте рівень життя в ньому значно нижчий за київський. Тут стабільно високий рівень безробіття і зовсім невеликі зарплати. Але це абсолютно не бентежить Михайла Заславського. Він не соромиться приїхати на зустріч із бабусями, чия пенсія 700 гривень, кортежем дорогих величезних джипів. Наш герой постійно ховає руку з годинником від журналістів, щоб ті не зафіксували його «котли» і не визначили їх справжню вартість. Його манера спілкування також бажає кращого. Він без зайвих вагань може сказати занадто допитливим виборцям, незважаючи на їхній вік: «Закрой рот. Здесь я говорю». Так само він обіцяє тим, хто відкрито заперечує йому, «разобраться после 1 ноября».

Загалом кампанія Заславського доволі дорога як для Житомира. Він веде її фактично рік. На обласному телебаченні виходить проплачена його фондом програма «Час відповідати», яка «мочить» чинну міську владу.

Треба віддати належне, що ця маніпуляція громадською думкою житомирян робиться досить професійно привезеними з Києва телевізійниками. Проте рейтинг самого державного облтелебачення є мізерно низьким. Утім це не зупиняє Михайла Заславського щодня з’являтися на ньому в ролі героя ще однієї програми, в якій серед гостей студії є лише він один.

На солодкі питання ведучого Заславський намагається демонструвати свою ораторську «майстерність». Але такий формат радше працює проти нього. Це щось схоже на історію з Януковичем 2004 року, коли чимало експертів стверджувало, що краще було б його взагалі не показувати на люди.

Креатив політтехнологів Заславського (кажуть, що московських) також не спрацював на його користь. Мова йде про так званий мегапроект, який він запропонував житомирянам, сучасний вантажний аеропорт на військовому аеродромі під Житомиром, який нібито має дати три тисячі нових робочих місць. Фонд Заславського через фірму, зареєстровану на приватній квартирі зі статутним капіталом усього в одну тисячу гривень, навіть став «набирати» житомирян на роботу, збираючи з них заяви і паспортні дані.

По-перше, цей трюк викрив заступник голови облдержадміністрації як передвиборний проект. По-друге, для провінційного і тихого Житомира такий проект не формат. Як не смішно це звучить, але місцеві люди банально бояться, що літаки падатимуть на місто, що в місті буде стояти постійне гудіння авіадвигунів тощо.

Найбільша поразка Михайла Заславського – це те, що попри неабиякі намагання він не зміг висунутися в кандидати на міського голову від Партії регіонів. У цій підкилимній боротьбі виграла бюрократична група Миколи Азарова, яку в області уособлює діючий губернатор, колишній міністр АПК Сергій Рижук.

Від обласної організації ПР він висунув свого молодого заступника Володимира Дебоя. Але це скоріше крок формальний. Насправді Рижук приховано підтримує чинного мера Житомира, яка поки що лідирує за рейтингом популярності. Йому не вигідно робити ставку на висуванця групи Фірташа-Бойка. Він прекрасно розуміє, що коли група газівників з неабиякими апетитами візьме обласний центр, то незабаром поставить в області і свого губернатора.

Тож Заславський змушений був формально висунутися від позапарламентської і мало відомої Молодіжної партії, що колись була брендом Юрія Павленка – екс-міністра в справах сім’ї і молоді. Список кандидатів у депутати до міськради від цієї партії також не вирізняється яскравими особистостями місцевого рівня. Поки за цю команду не ведеться жодної агітації. На біл-бордах і телеекранах Заславський присутній «в гордом одиночестве».

Є ще один делікатний нюанс, який не сприяє тому, аби Заславський став популярнішим у Житомирі. Це побутовий житомирський антисемітизм. Він не виявляється публічно, але, як і в цілому по Україні, до осіб єврейського походження є неоднозначне ставлення.

Хоча раніше в Житомирі проживало чимало євреїв. Приміром, до 1939 року частка єврейського населення сягала до сорока відсотків. Але це далеко в минулому. Сьогодні більшість житомирян – нащадки селян, які переїхали в місто з навколишніх сіл після війни, а ще більше в часи хрущовських реформ. Міське населення, більшість якого на той час складалося з євреїв і росіян, ставилося до вчорашніх селян, в більшості своїй українців за походженням, зверхньо. Ті у відповідь затаїли неприязнь до «городських», яка ще досі притаманна їх нащадкам.

І хоча за рік свого походу за крісло мера Житомира Михайло Заславський за соцдослідженнями так і не вийшов у лідери перегонів, в його штабі сповнені оптимізмом. Вже сьогодні замовлено кілька десятків біл-бордів, на яких з 1 по 20 листопада «газовий» кандидат вітатиме житомирян з перемогою.

І це не дивно. Недолуга кампанія і промахи самого кандидата ніщо в порівнянні з тим, як і хто встановить результат житомирських виборів. І тут група Фірташа-Бойка в особі Михайла Заславського спрацювала професійно. Вони контролюють місцеву територіальну виборчу комісію. І причому не в сенсі кількості її членів, а в сенсі буквальному, фізичному. Штаб Залавського контролює голову ТВК Олену Дикунець, яка формально представляє в очолюваній комісії партію Анатолія Матвієнка – УРП «Собор». Її возять в авто одного із поплічників Заславського з приставленою охороною.

Тож видається, що жлобська і недолуга кампанія – лише технологія прикриття справжньої технології, яка буде застосована 31 жовтня – 1 листопада. В Житомирі в колах правоохоронців кажуть, що вже готові навіть проекти відповідних рішень ТВК, прокуратури і судів.

Як це буде насправді – побачимо за два тижні.

Якщо на Житомирі відкатають цю схему, то незабаром її застосують і до інших міст. Адже в даному разі для групи Фірташа-Бойка скоріше цікаві не посади мерів, а комунальні активи. Зокрема, місцеві теплокомуненерго, які зазначена група хоче поставити під свій контроль. Так само, як це було зроблено з облгазами. А вони сьогодні на 90%, як стверджує експерт з енергетики Олександр Гудима, належать тій же газовій групі.

Арсен ГУБЕНКО

Коментарі

+0 #1 Василий 23 окт. 2010 г., 10:08:47

Статья явно заказная ,написана за деньги тех кто разворовывал и хочет разворовывать Житомир как и прежде.Делить город на свои маршрутные такси уничтожая общественный транспорт,обворовывать ценами на коммуналку услуги которой практически не предоставляются и так далее.Боится житомирская мафия свежего ветра,нового человека который заставит их трястись,а многие сядут.

+0 #2 василий житомирский 24 окт. 2010 г., 19:05:55

Статья может быть и заказная, но в ней фактически нет ничего, чтобы не отвечало действительности. А говорить о житомирской мафии и газовой мафии, которая хочет заполучить житомирскую прописку - это, как говорят в Одессе, две большие разницы.

+0 #3 костя 24 окт. 2010 г., 19:07:16

не может называться свежим ветром мафия Левочкина-Фираташа