Українці – не котенята, яких можна розвести, або чи потрібно протистояти цій владі?

Так само поводить себе і Партія регіонів. Вкравши владу за допомогою Іуди Ющенка, вона тепер будує височенний мур між суспільством і собою, залякуючи людей «Беркутом», «Грифоном»,  «Альфою» та ін. Влада вже показує не зубки. Наразі видко, що там, у щелепі, велика кількість кликів, які працюють, як жорнова. Влада демонструє, що готова цими кликами вгризтися в горло суспільству, яке не бажає спостерігати за тим, як казнокради обкрадають країну.

Все, що влада робить, не збирається до купи, але факт є факт: обіцяючи на словах одне, представники влади реалізовують власні плани, повністю ігноруючи суспільну думку і суспільство як таке.

Для Єфремова, який вчора залякував Литвина судовими справами, посилаючись на Конституцію, сам Основний закон – порожнє місце. Коли Єфремову вигідно і потрібно, він вправно починає цитування написаних законів, а от дотримуватись самому – це вже не входить до його планів. І хоча стенограма засідання ВР доводить, що ніхто закон про мови не проголосував, для Єфремова це – не суттєво. Ну той що, що порушено регламент? От коли йому потрібно – він хапається за закони, а от коли бажає отримати протизаконний результат, то ти йому скільки хочеш  вказуй на закони і цитуй їх, він вперто на чорне говоритиме біле. І жодні доводи і аргументи не допоможуть. Чому? Та тому що представникам влади, що організували в Україні методи спілкування за законами уркаганів, вважають, що перемагає не розумніший, а – сильніший.

І це потрібно усвідомлювати громадянам України. Щоб перемогти уркаганів, потрібно бути сильними. І не лише морально. Треба розуміти, що ми боремось за своє (так само, як вони не хочуть втратити награбоване, а тому його захищають, як власне). І у такій ситуації не може бути нічиєї, оскільки з шулерами домовлятись не можна. Сьогодні вони зроблять вигляд, що відступили, а завтра – знищать опонента.  Саме це ми й спостерігаємо. Їхні опоненти – вже за гратами.

Протистояння під Українськими домом довело: владу можна перемогти силою. Омон заскавчав: «Караул, люди дають спротив, як вони можуть? Без зброї, а такі нахабні. Пирскають в нас у нас же відібраним газом»!

Влада януковичей – урки, що бояться відповідальності, тиску і сили. Тож чи повинні ми мирно стояти на мітингах, спостерігаючи, як влада виставляє опричників, які розпилюють сльозогінний газ і лупцюють когось палицями? Чи повинні ми дивитись коров’ячими очима на те, що влада готує собі ще один щит, бажаючи створити підрозділ, який має право застосовувати вогнепальну зброю проти беззбройного населення? Якщо ми телята – то так. Як що ж ми люди і особистості, ми не повинні мирно спостерігати як беркутівці б’ють того, хто стоїть поруч.

Коли відбувалось протистояння під Українським домом, автора цих рядків не було в Україні. Про новини з поля бою він дізнавався телефоном, а ще від представника редакції «Конфлікти і закони», який не побоявся піти до Українського дому, а тому отримав отруєння газом. Дякую йому за небайдужість і позицію. Це – вчинок.  Наступного разу автор теж буде поруч, оскільки Україна – це те, що не продається і не витискується з серця, в якій країні світу ти б не знаходився.

Влада – казиться. Людям, які вийшли за свою незалежність і за відстоювання своїх прав, виносять протоколи, за якими протестантам інкримінується організація «незаконного» мітингу біля Українського дому та перешкоджання посольству США святкувати День незалежності цієї країни. Не абсурд і не цинізм? Адже це означає: ви зі своєю боротьбою заважаєте святкувати тим, хто відстояв своє право на мітинги, мову і свободу виборов. І в таких вчинках влади і проявляється цинізм, зверхність і неповага до суспільства.

Саме через це хотілося б наголосити на тому, що треба УСВІДОМЛЮВАТИ - влада оголосила суспільству війну. Тож, щоб не говорили про домовленості, мирні переговори і тому подібне, треба розуміти: напад на суспільство потребує не захисту. Напад потребує відсічу і потому – жорсткого нападу. І як би не закликали людей реагувати на «Беркут» через суд, саме газета США The New York Times, яке святкувало 4 липня свою незалежність, написала, що той, хто застосував газ проти «Беркуту» – захистив мирних громадян. Інакше б вони постраждали. Тож чому вільні американці розуміють, що люди мають право на захист, а українські політологи і журналісти відправляють громадян шукати правди у януковських судах? Можливо, «Беркут» повинен усвідомлювати, що не має права застосовувати силу проти мирних громадян, оскільки люди дадуть відсіч?

І саме так ми вистоїмо і переможемо. Бо ми – українці, а не котенята, яких, як вважають у Партії регіонів, легко можна розвести.

Лина ТИХА